Назар Двірченко — ветеран, розвідник 95-ї та 46-ї десантно-штурмових бригад. Брав участь у боях на сході України та в Херсонській області. Після повернення з фронту заснував громадську організацію "Палай", щоб допомагати військовим адаптуватися до цивільного життя. У п’ятій серії проєкту Суспільного "Ветеранська справа" він розповів, чому важливо звертатися до фахівців, як спорт допомагає відновленню та чому ветеранам не варто замикатися в собі.
Війна для спортсмена з Бердичева Назара Двірченка розпочалася у 2014 році, коли він добровільно приєднався до Збройних сил України. У складі 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади він служив розвідником і брав участь у бойових діях на сході країни.
"Це обов’язок чоловіка — випробувати себе. Я вдячний армії, вона багато чого мене навчила, і це досить непогані роки мого життя. Я пишаюся тим, що мав цей досвід. На жаль, вона нікуди не зникає, вона завжди поруч. Військова служба почалася у 2021 році, до 2023 року я проходив строкову службу в 95-й бригаді. У 2014-2015 роках брав участь в АТО, також у складі 95-ї бригади", — розказав Назар Двірченко.
З початком повномасштабного вторгнення молодший сержант Назар Двірченко долучився до десантно-штурмових військ у складі 95-ї бригади, а згодом перевівся до розвідки 46-ї бригади та в її складі боронив Херсонщину.
"28 лютого мої друзі привезли мене в 95-ту бригаду. Тоді потрапити туди було непросто — тисячі людей стояли в черзі. Але я служив у цій бригаді й знав, як пройти. Цікава історія трапилася під час повномасштабної війни. Ми повернулися із завдання, і сталося так, що… Ну, зараз це здається цікавою історією, тоді було не до того. Загинули наші хлопці, командир роти передав документи, і через відсутність зв’язку я зрозумів, що моїх батьків можуть повідомити про мою загибель. Довелося докласти зусиль, щоб додзвонитися й сказати, що все гаразд. Це були дві доби переживань, адже моя мама вже втратила старшого сина — мій брат загинув у аварії на мотоциклі, і я знав, наскільки для неї це було б болісно. Ми брали участь у звільненні Макарова, на трасі Е40 у Житомирській області, де російські війська діяли з різних напрямків. Були місця, звідки не можна було виїхати. Врешті вдалося знайти можливість зателефонувати батькам, щоб вони не хвилювалися", — пригадав ветеран.
Після служби в 46-й бригаді Назар Двірченко звільнився через необхідність догляду за батьками. Згодом, через їхню інвалідність, його перевели в запас.
"На той час у мене мама була паралізована, а батько потрапив до лікарні з онкологічним захворюванням. Обоє лежачі, потребували догляду, тож довелося допомагати. Півтора місяця минуло відтоді, як я звільнився, і це було непросто — війна не зникає з думок. Я більше не був у підрозділі, але переживання залишалися. Було складно, поки батько став на ноги", — сказав Двірченко.
Назар Двірченко розповів, що після повернення з фронту сам пройшов нелегкий шлях реабілітації, тож вирішив допомагати іншим ветеранам адаптуватися до мирного життя.
"Повернувся, навідував побратимів на день-два, бо вже не міг без них, і зрозумів, що багато хто переживатиме те саме, що й я. Багато хлопців отримали важкі поранення, втратили кінцівки, стали паралізованими. Я залишився тут, бо доглядаю за батьком, і вирішив створити громадську організацію, щоб підтримувати ветеранів. Хотілося показати власним прикладом, що життя не зупиняється. Як би важко не було, треба рухатися вперед і об'єднуватися, бо в єдності наша сила", — говорить ветеран.
Назар Двірченко заснував громадську організацію "Палай" і в межах проєкту "Вдячність героям" займається психологічною підтримкою ветеранів.
"Завжди поруч були однодумці — хлопці, які нас підтримували: благодійний фонд "БАЛУ", друзі з інших громадських організацій. Вони бачили, як ми їздили на Схід, допомагали, і сказали: "Тобі, мабуть, варто створити благодійний фонд". Потім ми заснували громадську організацію "Палай", і поступово все почало розвиватися", — сказав Двірченко.
Зі слів Назара Двірченка, разом із командиром роти він розробив одяг на підтримку людей, які втратили кінцівки на війні. Ідея проєкту — сприяти реабілітації військових.
"Це звичайна футболка, але вона привернула увагу. Багато футболок продали та роздали, і це допомогло зібрати гроші для відкриття центру, де ветерани могли спілкуватися, відпочивати та проходити реабілітацію. Ми самі організовували спортивні заходи, згодом до підтримки долучилися підприємці. Двічі проводили триденні виїзні реабілітаційні поїздки. Для участі потрібно мати посвідчення учасника бойових дій. Загалом ми допомогли 146 діючим військовим і 37 ветеранам. Організовуємо відпочинок у різних містах — Києві, Вінниці, Львові. Нас підтримують спортивні федерації, запрошують на заходи, знайомлять хлопців із різними видами спорту. Вважаю, що найкраща реабілітація — це спорт", — зазначив Назар.
Ветеран Валерій Крошняков розповів, що розпочав військову службу в 2017 році в Бердичівській артилерійській бригаді. З того часу бригада щороку брала участь в Антитерористичній операції та Операції об’єднаних сил.
"24 лютого 2022 року, під час ротації, ми зустріли російську армію вже на бойових позиціях. Мій бойовий розрахунок прийняв бій під Попасною. Службу завершив після поранення під Бахмутом — під час артилерійського обстрілу уламок снаряда влучив у мене. Далі була евакуація та госпіталь. Тоді мені порекомендували звернутися до Назара Двірченка. Ми були знайомі й раніше, але близько місяця-півтора тому зустрілися знову, і він детальніше розповів про їхню діяльність. Я вирішив долучитися, пройти реабілітацію. Це мотивує, піднімає бойовий дух. Спорт справді допомагає", — поділився Валерій Крошняков.
За словами керівника ГО "Палай" Назара Двірченка, серед ветеранів є ті, хто отримав важкі поранення, паралізовані або пересуваються на кріслах колісних. Організація працює з усіма і має велику мрію — створити мобільну групу, яка зможе виїжджати до ветеранів.
"Хочу звернути увагу до тих ветеранів, які живуть у селах і не мають можливості відвідувати центри реабілітації. Було б добре, якби ми могли приїжджати до них тричі на тиждень, займатися спортом, привозити психолога, спілкуватися з ними та їхніми родинами. Одна з проблем, із якою ми стикаємося, — брак кваліфікованих психологів. Державні установи, які навчають спеціалістів, мають приділяти цьому більше уваги, адже потреба в психологах зростатиме. Коли спілкуєшся з пораненими бійцями, одразу розумієш, на якому вони етапі реабілітації. Відсутність сімейної чи дружньої підтримки суттєво впливає на людину. Але якщо ветеран залучений у спілкування, поїздки, має цілі — це зовсім інший стан. Важливо, щоб після повернення він мав справу, роботу. Життя не закінчується", — говорить Назар Двірченко.
Психологиня госпіталю ветеранів Бердичева Сніжана Крижба розповіла, що співпраця з Назаром Двірченком триває приблизно рік, і за цей час вдалося реалізувати кілька успішних проєктів.
"Ці проєкти дуже допомагають у роботі з ветеранами. Вони дають можливість вийти за межі чотирьох стін, провести час на природі, у колі однодумців, зайнятися фізичною активністю. Назар любить бокс, і багато хлопців також залучаються до цього спорту. Ми намагаємося створити для них умови для активного відпочинку", — сказала Сніжана Крижба.
"Життя не закінчується, і кожен ветеран має відчувати себе Героєм. Те, що вони пережили, побачили, відчули, не кожен зможе пройти. Хочу звернутися до хлопців не боятися звертатися до психологів. Після повернення є потреба говорити, ділитися пережитим, але близькі не завжди можуть це зрозуміти що ти відчував на війні, що ти бачив. Важливо робити це з фахівцями, які знають, як підтримати. Я сам пройшов цей шлях", — поділився Назар Двірченко.
У попередній серії Суспільне розповідало про Олександра Виговського зі Звягеля — ветеран Збройних сил України з 25-річним досвідом служби. Після звільнення з армії розпочав власну справу, відкривши пекарню, а згодом — станцію технічного обслуговування, де працюють колишні військові.
Також в проєкті "Ветеранська справа" Суспільне поділилося історією військовослужбовця і підприємця Володимира Сербіна, який разом із дружиною у Житомирі відкрив дитячий центр та кав’ярню.
Ветеран ЗСУ Юрій Лисак, колишній юрист, за порадою психолога почав виготовляти вироби з дерева та відкрив майстерню для ветеранів. Нині він не лише створює дерев'яні вироби, а й допомагає іншим військовим адаптуватися до мирного життя.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp
