18 липня будинку-музею Дмитра Яворницького у Дніпрі виповнюється 60 років. В момент відкриття у 1964 році експозицію мала лише невелика частина будинку, зокрема особистий кабінет академіка, розповідає завідувач відділу "Меморіальний будинок-музей академіка Д. І. Яворницького", кандидат історичних наук Максим Кавун.
Детальніше про історію створення музею – у матеріалі Суспільного.
Академік Дмитро Яворницький помер 5 серпня 1940 року. Того ж року його ім’я отримав Дніпропетровський національний історичний музей. Яворницький пропрацював директором музею 31 рік – з 1902 до 1933 року, коли був звинувачений радянською владою у "буржуазному націоналізмі" та звільнений з посади.
Історик Максим Кавун розповідає: на початку ХХ століття історичний музей мав ім’я Олександра Поля, але радянська влада прибрала його з назви ще на початку 20-х років, залишивши найменування "Народний музей". Тож не можна сказати, що Поля замінили на Яворницького, зазначив Кавун.
"Радянська влада зняла ім’я Поля, і він декілька років був "Народний музей", потім мав назву Катеринославський, а пізніше — Дніпропетровський історико-археологічний музей. Коли помер Яворницький – назвали Історичний музей імені Яворницького. Тож не можна казати, що Яворницьким замінили Поля, – Поля втратили за 20 років до цього", — розказав він.
Після смерті Дмитра Яворницького його дружина Серафима висловила пропозицію – віддати будинок для потреб історичного музею. Радянська влада тоді погодилася на це, розповідає Максим Кавун. Тут працювали наукові співробітники та розташовувалася бібліотека. Поруч з науковцями у декількох кімнатах будинку мешкали дві сестри Серафими Яворницької – Варвара і Зінаїда, які померли у 1960 та 1962 році.
18 липня 1964 року в будинку відкрили меморіальну кімнату-музей. Очолила цей процес тодішня директорка історичного музею Горпина Ватченко, розповідає Максим Кавун.
"Це був первісток будинку-музею Яворницького. Можна вважати це початком його історії. 60 років тому було створено першу експозиційну площу для демонстрації спадщини академіка", — зауважив фахівець.
Окрім Горпини Ватченко, до створення музею доклалися також академік Кирило Стародубов та письменник Іван Шаповал, який за рік до того написав присвячену Дмитру Яворницькому книгу "У пошуках скарбів", каже Максим Кавун. У 1964 році експозиція включала вестибюль, передпокій та кабінет академіка.
"В кабінеті був його стіл, особисті речі – записна книжка, рукописи, книги, велика частина фотографій. Пізніше в цю кімнату була передана для експозиції частина документів Яворницького", — розказав керівник музею.
Кімната-музей Дмитра Яворницького пропрацювала лише 10 років. У 1974 році через політику радянської влади її було закрито, каже Максим Кавун. На українську інтелігенцію знову почалися гоніння.
Втім, будинок залишався у власності музею, і у 1988 році тут знову було відкрито експозицію, присвячену Яворницькому. Тоді для відвідувачів став доступним вже весь будинок. Цьому передувала велика робота з пошуку особистих речей академіка у приватних колекціях та процес їхнього повернення до будинку-музею, розповідає Кавун.
"У 70-ті роки розпочинається комплексна робота. Був проведений капітальний ремонт, всі були звідси відселені. І тільки 3 листопада 1988 року було відкрито будинок-музей з 5 кімнат. Були повністю відтворені інтер’єри та наскільки можливо – меблі", — говорить він.
"Яворницький приймав тут до ста відомих в історії України людей – письменників, істориків, акторів. Зараз цей будинок є одним з головних осередків української культури у нашому місті. Так хотів Яворницький, так воно історично сталося і так воно існує зараз. Під час війни ми відчинили двері будинку-музею – читаємо тут лекції, проводимо екскурсії", — додав очільник музею.
Андрій Незнаєнко
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро