У День закоханих київський музикант, родом із Донецька, Oi FUSK випустив довгоочікуваний дебютний альбом "ЛЮ".
Спершу в ньому мало бути 28 треків, які згодом скоротились до 18, що теж чимало з огляду на середню тривалість музичних альбомів. Утім, Оі натякає на можливу другу частину в майбутньому.
"ЛЮ" — це концептуальний реліз, присвячений коханню, не лише романтичному, а й усім його вимірам: від пристрасті й ніжності до прийняття, болю, трансформації та єднання із собою та світом.
В інтерв'ю проєкту "Artилерія" Юля Ткачук говорить з Oi FUSK про грані й сенси альбому, філософію стоїцизму, нацвідбір на "Євробачення" та з'ясовує — то навіщо люди кохають?
Вимірюємо температуру в приміщенні: як ти почуваєшся зараз?
Я досить cold (холодний), бо в мене почалась післяпологова депресія ще до виходу альбому (прим. ред. інтерв'ю записувано до релізу).
Я дуже довго робив альбом, потім були паузи. Ми відгрузили його і я такий: "Ну, нарешті я від цього звільнився!". Післяпологова депресія почалась, бо це велика дитина була.
Альбом називається “ЛЮ”, він описує любов у різних її проявах. Чи можеш пояснити концепцію альбому?
Спочатку він задумувався як альбом до внутрішнього світу і зовнішнього. В принципі, так і вийшло, але переважно через призму кохання. Бо любов — це широке поняття, а от кохання — це більш направлена його частина.
"ЛЮ" — це довга історія еволюції кохання, в якому персонаж або різні персонажі переживають різні стани кохання. Бо багато в нашому житті трагічного кохання. А коли воно щасливе... то воно щасливе.
У щасливого кохання не дуже багато граней, воно не так сильно спонукає до творчості. Та в альбомі таки є кілька пісень про щасливе кохання.
У Intro ти даєш різні визначення любові. Ти говориш, що “справжнє кохання — це банальна утопія”. Ти взагалі віриш у справжнє кохання? Воно існує чи це щось нереальне?
У треку я говорю від імені персонажа, від обличчя хлопця з фантазії. У нього така позиція, яка теж існує в світі.
Я вважаю, що кохання існує, безумовно, бо тоді б до нього всі не прагнули. Мені здається, неможливо прагнути до того, чого не існує.
Коханням просякнутий кожен момент нашого існування, коли ми впадаємо в ті чи інші його грані. І воно може бути справжнім в моменті, може бути справжнім 5 хвилин, а може бути справжнім кілька років чи секунду. І тому я вважаю, що воно існує, просто в різних проявах.
Якщо говорити про альбом, то в ньому кохання — це про спади та злети, і різні стани, які дарує одне прагнення людей кохати та бути коханими. Як ти думаєш, для чого люди кохають? Чому вони постійно шукають що страждань, що щастя?
Можна навести багато причин, і кожен може знайти для себе індивідуальний принцип, для чого це потрібно. Але якщо базово ми звернемось до тваринної фізіології, то це розмноження, копіювання себе, свого ДНК. І це про безпеку, яка потрібна саме для цього розмноження.
Уже люди сконструювали багато шарів поверх і видів того, як це може відбуватись. Але кохання — це невідільна частина людського існування, яке створює щось третє. Це про якесь триєдинство цього світу, в якому завжди є ін, ян, і воно все одно дає спільне.
Якщо перекладати твої слова в особисту перспективу, для чого тобі кохання і стосунки? І як це відобразилось в альбомі?
Знаєш, є дружба: це дуже класний і суперглибокий формат спілкування між людьми. А є кохання: воно ніби більше, ніж дружба, воно ближче. І ти таким способом можеш пізнати людину глибше, абсолютно з іншого боку.
Якщо в коханні є дружба (а мені здається, що це найприкольніше), то так можна побачити справжню людину. А мені як досліднику людського існування і сутності загалом це дуже цікаво. І це, певно, такий потужний рушій для мене — пізнання людини.
Другий трек альбому "Тільки" — твоя перша україномовна пісня, яку ти написав за день до вторгнення. Її перша версія є на Soundcloud, але вона геть інша від тої, яка є в альбомі. Чому ці дві версії настільки різні?
Перший варіант — про ті відчуття, які в мене були. Я просто сидів, писав собі російськомовну музику, і цей трек вивалився. І я такий: "Вау, це щось цікаве!" .
Я його закінчив на другий день після початку повномасштабного вторгнення. Тоді ми з подругою зранку сіли в тачку і виїжджали з Києва. Ми вже майже виїхали, і тоді я вийшов з машини і пішов назад пішки з рюкзаком саме для того, щоб закінчити "Тільки" вдома.
Тут в альбомі я інтерпретував пісню, вклавши інші сенси. Для мене любов — це рай, у який ти потрапляєш. Я хотів, щоб від треку було відчуття, ніби відкриваються райські ворота і там ангелики співають (у треку співають три вокалісти: Аліна Чернієнко, Анна Булат і Антон Крамер).
У от ти відкриваєш ворота в рай, там все поросле квітами, але це насправді умовне чистилище. Ти заходиш у ці ворота, вони захлопуються, і ти такий: "Бом-боом!" (драматично).
Часто артисти кажуть: “Мій альбом треба слухати з першого треку до останнього в конкретному порядку”. У випадку із "ЛЮ" це теж так само працює?
Воно працює як завгодно, можеш слухати, як тобі зручно. Бо мало хто слухає альбомами музику. Але якщо послухати альбомом у готовій послідовності, то, звісно, там є історія, через яку проходить герой.
Можеш описати коротко шлях героя цим альбомом? Чи нехай кожен слухач інтерпретує, як він хоче?
Швидше другий варіант. Треба, щоб кожен інтерпретував це по-своєму, тому що інакше нецікаво.
Я зрозумів, що підписи під артроботами у виставкових просторах, звісно, дають розуміння того, що відбувається. Але якщо ти сам подивишся і сам спробуєш зрозуміти, то тоді стане цікавіше. Мені здається, що підписи мають бути суперабстрактні. У них можуть бути натяки на значення, але не конкретика.
Якщо дати короткий коментар, то шлях героя — це палітра емоційних гірок, метафор, які я відчув протягом певного часу.
Існує різний підхід до того, як робити музику. Є люди, які хочуть написати хіт, щоб знайти, як апелювати до маси людей. А ти, навпаки, дуже вільний, не боїшся постійно змінювати своє звучання. Що для тебе ці постійні музичні зміни: це про твою мінливість як людини чи про твій протест як митця?
Та мені просто нудно стає, коли я роблю один трек, а потім інший — і він такий самий.
Хтось питав, який у мене стиль. Мій стиль — це пошук стилю. Це виходить, напевно, з моєї дослідницької натури.
Мені цікаво щось спробувати там, щось спробувати там. А потім якісь інструменти, які я знайшов в тому чи іншому жанрі або стилі, я можу скомбінувати і, можливо, вийде щось неочікуване чи щось нове. А можливо, і не вийде — та й пох*ру.
Мені цікаво постійно пробувати щось новеньке. І я зрозумів, що це мій творчий ключ до того, щоб випробовувати себе, щоб цікавитись цим світом. Оце такий наріжний камінь моєї натури.
Зараз я подумав, що мені цікаво було б вивчати режисуру. Зняв кліп до альбому, який ми майже закінчили — може, через місяць-два вийде. Це взагалі нове поле для мене, в якому мені дуже цікаво.
Твій альбом звучить досить футуристично. У тебе є трек "Марсохід 2088", перед яким є скітСкіт — невеликий скетч між треками, який веде оповідь альбому чи/та доповнює його історію. "2088". Скіт оповідає історію, де дівчина летить на Марс, а хлопець залишається на Землі. Ця метафора — про те, наскільки люди віддаляються в стосунках?
Звісно, хотілося б сказати знову, щоб кожен шукав своє.
Але основна тема треку — він про те, як зараз люди в нашій країні розлучаються. І хоча вони можуть побачитись за якийсь тиждень або місяць, але все одно не можуть це зробити через певні обставини. Тому це про це катастрофічне розлучення. Воно може бути як фізичним, так і психологічним, тому що це метафора і її можна читати по-різному.
В інших інтерв'ю ти багато говорив про стоїцизм як філософію, яку сповідуєш. І я частково це побачила в альбомі, наприклад у треку "Все збс". Як стоїцизм допомагає тобі вивозити зараз в реальності, де щодня відбувається дуже багато трагічних подій?
Трек "Все збс" є продовженням треку про Марс, це диптих. У ньому ліричний герой, дівчина якого летіла на Марс, пізнає, що життя продовжується і нікуди воно не поділося. Пропускаючи через філософію стоїцизму, він вважає, що якщо ти не можеш цього змінити, то треба з цим змиритись і продовжити рух.
Напевно, ця філософія — це єдине, що зберігає мою кукуху досі в обставинах, які не можна змінити, і дає продовжувати життя.
Один sз моїх улюблених треків на альбомі — "Злі і закохані — Герда з дробовиком". Розкажи, які сенси ти туди вкладав?
Пісня написана на основі казки про Снігову Королеву, де Кая в*бало шматочком дзеркала і він став дуже злим. Це інтерпретація, де Герда пішла його шукати, але вона теж зла. Тому пісня називається "Герда з дробовиком". Вона йде активно шукати Кая, і це призводить до того, що Герда трохи дає й*бу.
У треку "Аутсайдер" я почула мелодію із відомої пісні The Cardigans — My Favourite Game. Чому ти вирішив її туди додати і яку роль ця пісня відіграє у твоєму житті?
Класно, що ти почула. Я дуже багато разів у дитинстві бачив цей кліп, він мені дуже подобався. У відео дівчина без страху їде на автомобілі, підкидаючи руки, відпускаючи руль. Вона не боїться їхати по цьому хайвею вперед. Тому, я думаю, він там і з'явився.
Насправді ця інтерпретація виникла лише зараз, коли ти мене запитала, до цього її не було. Це якраз про те, що деякі речі можуть знаходити сенс незалежно від того, чи був він там закладений.
Саме це мені найбільше подобається у будь-якому мистецтві. У ньому ти можеш самостійно для себе щось відшукати, відрефлексувати, взяти цей пазл, перетасувати як завгодно у своїй голові і в просторі думки й реального світу зіставити, наклавши власний досвід. Так у тебе виходить зовсім нова картинка.
У тебе є ціла частина альбому, де ти говориш про сміливість, хоробрість. Що для тебе сміливість і в чому вона проявляється?
Кохання не існує без сміливості, бо навіть для того, щоб з кимось познайомитися, треба її проявити. Сміливість бути собою — це теж про фундаментальні речі в коханні й у стосунках. Бо прикидатися — це погана база для стосунків.
Сміливість драйвить, особливо зараз, дає вийти за межі того, ким ти є. Це дуже важливий аспект.
Чи можеш ти назвати музику або мистецькі твори, які можна простежити в альбомі, або які впливали на тебе протягом часу, доки ти писав його?
Напевно, що ні. Я націлено майже не слухав музику, поки писав цей альбом, щоб воно вийшло з мене, а не з референсів.
Звісно, є деякі речі. Наприклад, у треку "Все збс" ми зіграли такі ж барабани, як у пісні гурту BADBADNOTGOOD просто тому, що мені дуже сподобались барабани. І я вчився зводити барабани на цьому треку.
У альбомі майже всюди живі барабани, десь ще в Garage Band програмував. Загалом весь альбом "ЛЮ" створений без семплів. 97 % матеріалу зіграно наживо.
Твої музиканти — учасники фіналістів нацвідбору на "Євробачення-2025" Future Culture. Як думаєш, чи є місце твоїй музиці на сцені нацвідбору або ж інших великих телевізійних талант-шоу?
Якщо говорити про Future Culture, то мені дуже сподобався їхній номер і їхня сміливість піти туди з такою музикою та меседжем, який говорить про те, що "давайте розслабимось".
А щодо моєї музики, то я думаю, що коли я піду на "Євробачення" (а я б хотів туди піти), то писатиму щось відповідне до конкурсу. Щось, що на той момент мені хотілося б сказати. Це, звісно, не про ту музику, яка в альбомі. Може, подамся на наступний нацвідбір.
Опиши ідеальний рецепт прослуховування альбому "ЛЮ".
По-перше, альбом для навушників (я загалом створюю більше музику для навушників, а не для колонок). Береш навушники, лягаєш в ліжко, вимикаєш світло, заплющуєш очі й на годинку дивишся кіно.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media