У Києві біля посольства Данії 14 січня відбулася символічна акція подяки за підтримку України. Ініціатором заходу став український дисидент Микола Матусевич, який не припиняє своєї діяльності.
Про це повідомляє кореспондент Суспільного.
У Києві 14 січня о 14:00 біля посольства Данії відбулася перша акція подяки. Її організував український дисидент і громадський діяч Микола Матусевич, який оголосив про подію на своїй Facebook-сторінці.
Захід зібрав близько 10 людей, які тримали плакати з гаслами на підтримку співдружності між Україною та Данією. Плакати Матусевич зробив власноруч, використавши білі будівельні мішки через відсутність білого паперу в господарському магазині.
Перед акцією організатор зателефонував до посольства та попередив про свій намір. Учасників підтримав посол Данії Оле Міккельсен, який вийшов до присутніх, висловив вдячність і пригостив учасників кавою.
Микола Матусевич, який у радянські часи провів 7 років у таборах суворого режиму та 5 років заслання за свою правозахисну діяльність, підкреслив, що ця акція — лише початок серії подяк дружнім Україні державам.
Наступний подібний захід заплановано провести біля посольства Естонії.
Про Миколу Матусевича
Микола Матусевич – український дисидент, правозахисник і громадський діяч, який все своє життя присвятив боротьбі за права людини та свободу України. Народився він 1947 року в селі Матюші поблизу Білої Церкви та навчався на історичному факультеті Київського університету. Ще в молодості почав усвідомлювати несправедливість радянського режиму й активно виступав проти нього.
У 1976 році Матусевич разом з однодумцями став одним із засновників Української Гельсінської групи, яка займалася документуванням порушень прав людини в СРСР та поширенням цієї інформації через міжнародні канали, зокрема "Радіо Свобода". Це був відкритий виклик радянській системі, і вже за рік, у 1977-му, його заарештували за "антирадянську агітацію та пропаганду". Він отримав 7 років таборів суворого режиму та 5 років заслання, які відбував у таборі ВС-389/35 у Пермській області.
Життя в таборах було надзвичайно важким. Матусевич згадує постійний голод, фізичні знущання і психологічний тиск. У карцері його годували через день, а "нельотними" днями обмежували трьома шматками хліба і кухлем окропу. Заслання також не стало полегшенням, адже його проводив у майже повній ізоляції серед чужого середовища.
Звільнення прийшло лише у 1989 році після тривалого тиску міжнародної спільноти. Матусевич принципово не писав прохань про помилування, але вимоги його матері й інших правозахисників змусили радянську владу звільнити його.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media