Світова прем'єра фільму "Мирні люди" на "Берлінале-2024": 8 питань до Оксани Карпович

Ексклюзивно
. Колаж Вікторія Желєзна/Суспільне Культура

Під час "Берлінале-2024" відбудеться світова прем'єра стрічки Intercepted ("Мирні люди") режисерки Оксани Карпович. Це спільна робота України, Канади та Франції. Українським копродюсером стрічки виступила компанія "Мун Мен", продюсерки — Дар’я Бассель та Ольга Бесхмельниціна.

Оксана Карпович — кінорежисерка, фотографка, випускниця "Києво-Могилянської академії" та кіношколи Університету "Конкордія" у Монреалі. ЇЇ кінодебют відбувся у 2019 році, коли режисерка випустила документальний фільм "Не хвилюйся, двері відчиняться" про пасажирів приміських електричок. Стрічка була визнана за кордоном та отримала низку нагород.

Новий фільм "Мирні люди" також має документальну основу та розповідає про російську воєнну агресію і руйнування внаслідок війни. Прем'єра стрічки відбудеться у межах програми Forum, покази відбудуться 17, 18, 21 та 23 лютого. На перші два покази вже не можна прибрати квитки — солдаут.

Спеціально для Суспільне Культура Оля Крижановська поставила вісім питань до режисерки про її новий фільм.

Кадр з фільму "Мирні люди" Оксани Карпович. Надано компанією "Мун Мен"

Про що розповідає стрічка, які головні меседжі ви прагнули донести до суспільства?

"Мирні люди" побудовані на перехоплених телефонних розмовах росіян.

Це історія подорожі й дегуманізації російського окупанта від моменту вторгнення до смерті, від переповнення героїчними ілюзіями до повного відчаю і божевілля.

Це фільм про тоталітарну російську машину, насилля і безкарність як одні з її фундаментальних елементів.

Це також нетрадиційне роуд-муві зраненим простором України. У цьому просторі ми спостерігаємо за "новим нормальним" щоденням українців і його утриманням як зворушливим жестом спротиву війні.

Як та де проходили зйомки?

Зйомки проходили здебільшого в Київській, Харківській, Миколаївській областях влітку й восени 2022-го і влітку 2023-го років. Ми працювали командою у складі чотирьох. Окрім мене, оператора Крістофера Нанна і звукооператора Артема Косинського, завжди був присутній місцевий продюсер. У Харкові з нами працював, зокрема, Артем Фисун, військовий волонтер, його внесок у цей фільм дуже важливий.

Ідея фільму полягала в тому, щоб відтворити досвід подорожі Україною, широкістю нашого простору, і показати всебічні наслідки російського вторгнення. Ми провели дуже багато часу в дорозі...

Кадр з фільму "Мирні люди" Оксани Карпович. Надано компанією "Мун Мен"

Як та за яким принципом відбирали злочини й матеріал (голоси росіян), що стали основою фільму?

Наш фільм не "колекціонує" російські воєнні злочини, я не займаюся їхньою ідентифікацією чи класифікацією, хоча масив перехоплень, який на сьогодні існує, легко дозволив би це зробити. Наш фільм дивиться на голий факт вторгнення як злочин і акт насилля загалом. В цьому акті мене, зокрема, інтригувала роль російських "мирних жителів", як вони люблять самі себе називати: матерів, дружин і сестер російських військових. Напевно, більшість розмов, що потрапили в фільм, — це розмови солдатів саме з жінками.

У контексті вторгнення росіянки вирізняються особливою жорстокістю. Це феномен, який мене цікавив і продовжує цікавити після завершення роботи над фільмом.

Які актори долучилися до проєкту? Яка роль, можливо, є найважливішою або найважчою?

Документальними акторами й акторками вторгнення є люди Росії, яких в Україні тепер часто заведено називати "орками", враховуючи характер і вчинки цих людей. Майже два роки я вправляюся в непростому завданні — дивитися на них саме як на людей, а не монстрів, це дуже боляче, це така трохи мазохістська вправа... Вона для мене важлива з різних причин, але зокрема тому, що я вірю: монстрів складно привести до кримінальної відповідальності за вчинене, а людей — можливо.

Росіянкам у фільмі я протиставляю українців і українок, які намагаються виживати в умовах брутальної війни та берегти свої оселі й площі міст в придатному для життя стані.

Кадр з фільму "Мирні люди" Оксани Карпович. Надано компанією "Мун Мен"

Перед якими труднощами постали під час роботи над стрічкою?

Під час зйомок фільму ми передусім постали перед тими ж труднощами, перед якими постають українці щоденно — як виживати й працювати під ракетними та артилерійними обстрілами, як зберігати здоровий глузд і надію на життя, зустрічаючись зі людьми, які стали свідками насилля, або стаючи ними самими, і так далі.

Під час монтажу фільму моїм головним викликом, напевно, було утримання здорового емоційного стану.

Розкажіть про роль іноземних колег у роботі над фільмом та їхні вклад і підтримку.

"Мирні люди" — це фільм канадського виробництва у копродукції з Францією та Україною, тому більшість нашої чималої команди — іноземки, без них твору просто би не існувало. Я передусім хочу виділити дует канадських продюсерів — Джакомо Нуді і Росіо Барба Фуентес, які перевернули гори, щоб фільм отримав достатнє фінансування і вийшов у світ якнайшвидше.

"Мирні люди" — плід їхньої кропіткої праці й продюсерської чутливості, так само як і моєї. Я також не можу не відзначити Крістофера Нанна, британського оператора, з яким ми дружимо й працюємо з 2015 року. Новими гравчинями в проєкті стали наші французькі копродюсерки, завдяки яким у нього з'явилася французька монтажерка Шарлотт Турес.

Мені загалом не хочеться ділити команду на українок та іноземок, бо що має найбільше значення — це те, що всім залученим у створення цього фільму, незважаючи на походження, болить війна в Україні, й вони усвідомлюють важливість її документації та рефлексії.

Кадр з фільму "Мирні люди" Оксани Карпович. Надано компанією "Мун Мен"

Скільки часу пішло на роботу над стрічкою?

Ідея прийшла в березні 2022-го і дуже швидко почала реалізовуватися. До початку вторгнення я працювала з Джакомо і Росіо над іншим документальним проєктом, який ми, реагуючи на нові політичні обставини, вирішили відкласти. Метафорично говорячи, на момент вторгнення ми командою вже пливли в човні, і в якийсь момент з цього човна пересіли в інший — значно більший та небезпечніший човен. Робота зайняла трохи менш як два роки, і з першого до останнього дня я мала відчуття марафону: два роки — це короткий час для створення такого фільму.

Які плани щодо кінофестивалів та прокату "Мирних людей", зокрема в Україні?

Сподіваюся, що після "Берлінале" фільм подорожуватиме, зокрема в ті країни, де потужно працює російська пропаганда і де усвідомлення людей, що Росія — це імперська фашистська держава, є невисоким. Я хочу вірити, що у нашого фільму є хоч невеликий потенціал в тому, щоб когось із цих людей переконати чи як мінімум спровокувати на роздуми.

Ми обов'язково покажемо фільм в Україні.

Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok

Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media