Енергію Різдва не зупинити: історикиня Стефанія Демчук про новорічні традиції

. Сергій Васильківський "Різдвяні святки на Полтавщині"

Історикиня Стефанія Демчук у інтерв'ю Радіо Культура говорить про давні традиції свята, як святий Миколай поступово став Санта Клаусом та чи святкували Новий рік у Середньовіччі.

Суспільне Культура публікує текстову версію розмови та бажає гарних свят.

Історикиня Стефанія Демчук. Фото: yizhakultura

Поговоримо про святого Миколая — про нього, зокрема, ви розповідаєте у своїй книжці "Доба постів і карнавалів". Коли він почав асоціюватися з подарунками дітям?

Перше, що вплинуло на цю інтерпретацію — це саме Миколай як покровитель дітей. Ця його іпостась. І коли вже є певна асоціація з дітьми, то наступним логічним кроком буде те, що ми вітаємо дітей чимось приємним. Загалом цей період тривав до 28 грудня – від святого Миколая, коли вибирали дитину-єпископа, в деяких країнах була така традиція, до дня побиття немовлят у Вифлеємі. І це було два таких свята, пов'язаних з дитячою культурою, коли все було для дітей і вони мали нарешті владу. Це ідея середньовічної інверсії влади, коли все стає догори-дригом. Карнавал. І ті, хто немає нічого, раптом опиняються на вершині.

Чи зафіксовано взагалі, хто перший поклав під подушку дитини подарунок в ніч на Святого Миколая?

Звичайно, що ніхто таке не зафіксував, як і всі найважливіші речі на світі. Ми лише знаємо, що з XIII століття оформлюється ідея святого Миколая як захисника дітей, поширюються списки "Золотої легенди", великої колекції житій святих. Там усі ці історії зафіксовані про святого Миколая. З XIII століття у Франції черниці вже дарували подарунки дітям-сиротам. Тому ця традиція прижилася і поширилася.

А чому Миколай вважається покровителем саме дітей? Адже він і покровитель моряків.

Так, він покровитель і моряків. І злодіїв, яких він навертав. А з дітьми його пов'язують декілька історій.

Перша, найбільш хрестоматійна, про мішечки із золотом і дівчат. Точніше підліток, яким він підкинув по мішечку із золотом, щоб батько їх не віддавав на погану долю. Це історія, яка говорить якраз про спасіння.

Друга історія про хлопчиків, яких зарубав м'ясник чи шинкар і засолив у бочках. Але святий їх чудесним способом віднайшов, і не менш чудесним способом воскресив. Тому в середньовічних мініатюрах ми часто його бачимо якраз перед трьома хлопчиками.

Є й інші історії, де він воскрешав дітей, які гинули внаслідок різних інцидентів.

Чому тоді зараз домінує традиція дарувати дітям подарунки на Різдво, а не на Миколая?

Це дуже цікаво, як ми намагаємося змінювати святкові традиції і що з цього виходить. У XVI столітті, коли сталася Реформація в Європі, було бажання релігійного оновлення і Мартін Лютер виступив за низку перетворень, які мають бути зроблені в Церкві. Католицька церква від цього відмовилась і це призвело до розколу. Тим часом його вчення поширилось, стало популярним і набуло дуже різних форм.

Глобально ми тепер маємо Протестантську церкву більш-менш єдину в ключових пунктах. Одним з таких пунктів було те, що ми не вшановуємо святих, бо шана належить лише Богу. Тому не можна вшановувати святого Миколая, не можна дарувати подарунки. Але ж дуже хочеться. Тому протестанти перенесли дарування подарунків на Різдво. Це відбулося в Німеччині. Але це не означає, що в усіх країнах, які навіть прийняли протестантизм, відмовилися від святого Миколая. Так не сталося. Потім святий Миколай разом із нідерландськими колоністами переїжджає в Америку. Але там усі ці святкування припадають вже на Різдво. Святий Миколай в Америці поступово став Санта Клаусом. Американські письменники, зокрема Вашингтон Ірвінг, закріплюють це у своїх творах. І так ми отримали образ Санта Клауса. Але це все сталося вже в XIX столітті, а не в Середньовіччі чи в ранньомодерний час.

Чому християни святкують Різдво саме 25 грудня?

Цю дату християни рахували від Благовіщення, від зародження життя. Це коли архангел Гавриїл сповістив Марії, що вона носитиме дитя і це буде син Божий. Так, це день осіннього рівнодення. І для нас це певним чином пов'язане з язичництвом, якщо ми дивимось на природу. Але для християн та юдеїв усе, що відбувається у світі, є проявом Божої волі й натяком нам, людям, на якісь важливі речі. Тобто якщо Благовіщення — 25 березня, то Різдво, відповідно, 25 грудня.

Ви згадали у своїй книзі про трьох царів і сказали, що вони приходять до малого Ісуса 6 січня. Чому аж 6-го?

Так, це якраз дванадцята ніч, яка завершує весь цикл свят. Але ж і їм треба було далеко йти. Він же мав народитися, їх мала провести зірка. Вважалося, що вони ніби представляють три сторони відомого тоді світу – Європа, Азія та Африка.

Ці три царі символізували кожен окремий континент?

Не одразу. Це вже з'являється протягом Середньовіччя. Спочатку їх зображали однаковими, тобто ніхто навіть не знав, як їх звати. Але до кінця Середньовіччя це вже викристалізувалось в дуже детальній та різноманітній іконографії. Тобто їх уже зображали, що вони представляють три віки людини – молодість, зрілість, старість. З'явилися імена, колір шкіри, вигляд. Тобто таке собі різноманіття, яке мало вказати на всеохопність християнства.

А чому інколи фігурують царі, а інколи волхви? І чому окремо пастушки?

Пастушки прийшли перші. Спочатку було поклоніння пастухів, а після – вже трьох царів. Це якраз дуже гарно видно на іконах, на мініатюрах. Це різні типи, ми їх відрізняємо.

Слово "волхви" було перше. Новий Заповіт був написаний грецькою і їх описували як магів, волхвів. А чому царі? Тому що це все було ще прописано в Святому Писанні, що Христу мають вклонитися всі земні царі й принести дорогі дари: золото, ладан і смирну. Золото асоціюється з царством земним. Ладан – це жертва Бога. А смирна стосується обрядів для померлих. Це ніби дари-провісники. Тому ці "маги" поступово перетворилися на царів — земну владу, яка прийшла вклонитися владі небесній.

Всі ці історії відображені у вертепах. Вертеп – це теж середньовічна історія?

Так. Вертеп, яким ми його тепер знаємо, з'являється якраз у Середньовіччі з найбільш незвичайним, мабуть, середньовічним святим Франциском Ассізьким. Він був відомий тим, що дуже багато спілкувався з природою, з дітьми. І він придумав вертеп. Він хотів дати людям пережиття різдвяного дива через те, щоб вони могли самі зануритися в цю атмосферу. Для цього Франциск вирішив реконструювати все буквально, як це сталося у Вифлеємі. Тому це були справжні ясла, наче навіть справжні осел і віл, яких він привів до церкви у Греччо. Це маленьке містечко в Італії. Ну і, звичайно, Діва Марія і дитя. Тобто була створена атмосфера справжніх ясел. І ці "живі вистави" впливали на людей набагато більше, ніж будь-яка проповідь чи читання. Відтоді, власне, і пішла традиція цих вертепів, які ми робимо дотепер.

Моя улюблена версія — це та, яка пов'язує ялинку з райським деревом і з виставою про Адама та Єву, яка розігрувалась 24 грудня, якраз напередодні Різдва. У Святвечір перед пісною вечерею всі йшли до церкви і там була ця вистава-містерія. Центральним елементом історії Адама і Єви було дерево пізнання добра і зла. Але на час Різдва всі дерева вже були "голі". Тому дослідники якраз пов'язують "пришестя" ялинки саме з бажанням нарядити гарно дерево. І це ми бачимо в описі вистави, яка фіксується вже з XIII століття. Ялинка з цих вистав перекочувала, і вже в XV столітті ми бачимо різні традиції прикрашання цих ялинок.

Ще один невіддільний елемент ялинок – вогники. Середньовіччя теж має свою версію, звідки вони виникли?

Звичайно. Гірлянди, які ми маємо, — це безпечна версія свічок. Легенда пов'язує цей винахід з Мартіном Лютером, якому ми також маємо дякувати за ялинку зі свічками. Тобто приблизно XVI століття у нас починає практикуватися прикрашання свічками дерева, щоб воно ще гарніше освітлювало помешкання.

Чи святкували Новий рік у Середні віки?

Новий рік – водночас релігійний і не релігійний. Це дуже цікавий феномен, бо в принципі всі новорічні святкування більше походять з Античності, з Юлія Цезаря. Він реформував календар, за яким рік починається 1 січня. Крім того, римські магістрати, держслужбовці по-нашому, щороку 1 січня складали свої повноваження і починали нові. І до того ж сам місяць січень пов'язаний з богом Янусом — богом завершення нових початків.

Чим він був для християн? По-перше, це свято Папи Сильвестра, через якого ми маємо релігійну догматику. Це Нікейський собор 325 року, тобто це ще самі початки офіційного християнства. І якраз цього Папу згадують 1 січня. До речі, у Франції Новий рік досьогодні називають Сильвестром, якраз завдяки цьому Папі. По-друге, це також 8-й день від Різдва – день Обрізання Господнього. Це важливий момент, тому що обрізання християнські теологи порівнюють із хрещенням. А ще це був День дурнів, який відзначали дуже бурхливо. Були всілякі веселощі, бешкетування навіть у церквах постійно спостерігались. Тоді вибирали "папу дурнів". І робили це якраз 1 січня. Тобто це таке пародіювання релігії, яке було нормальним у тій спільноті. Для нас це зараз було б богохульством.

Тоді церква спокійніше ставилася до таких речей?

Вона намагалася трохи регламентувати це, щоб не затягувати вже віслюків у церкву, щоб служителі не перевдягалися на жінок, щоб не псували церковне облачення, щоб не дуже багато пили. Але мені здається, що всі спроби реформувати свята майже завжди були невдалі. Тому що енергія свят завжди сильніша за будь-які реформи.

У Нідерландах, наприклад, продовжують дарувати на Миколая. Вони – протестанти достатньо суворого штибу. Але на Святого Миколая вони і сьогодні дарують дітям подарунки. Це енергія свят, це неможливо просто зупинити. Так само і 1 січня. Тому весь цей період після Різдва і до 1 або і до 6 січня – це був період, коли можна було розважатися, пити, їсти й веселитися. Він чимось схожий на період карнавалу, але з іншими святами-орієнтирами.

Водохрещення тепер у нас буде 6 січня. В середньовіччі Йордан відзначали як свято.

Свято відзначали. Тобто воду святили і всі ці традиції були. Але Три царі завжди були більшим святом за Водохрещення.

Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok

Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media