"Смерть і життя" Густава Клімта, "Маха одягнена" та "Маха оголена" Франсіско де Гоя, "Квітучі персикові дерева" та "Соняшники" Ван Гога, "Стіжки сіна" Клода Моне, воскова статуя Чарльза III — це неповний перелік мистецьких творів, з якими взаємодіяли активісти глобального руху Just Stop Oil. Хтось вважає вихлюпування їжі та приклеювання до стін дієвим способом привернути увагу громадськості, політиків та ЗМІ, а хтось — бажанням гайпу, адже активісти обирають для протестів тільки ті полотна, які захищені спеціальним склом, і постраждати може хіба що рама.
То що ж це за рух?
Just Stop Oil — рух, ціла коаліція груп, який виник у лютому 2022 року, а перші великі акції у музеях почали проводити з червня. Тоді двоє активістів приклеїли себе до картини Вінсента Ван Гога "Квітучі персикові дерева" у лондонському Інституті Курто. Своєрідним "ідеологом" руху називають Роджера Халлама, відомого в Британії борця за екологію та "зеленого" політика.
Вони усі працюють разом, виступаючи проти подальшого розширення нафтовидобутку, оскільки впевнені, що це призведе до незворотних кліматичних змін.
У чому мета протестів?
У матеріалі для видання "Пломінь" Анна Мельниченко зауважує, що їхня мета пояснюється просто.
Зважаючи на повномасштабне вторгнення РФ в Україну, президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн презентувала план, націлений на зменшення імпорту ресурсів з Росії, упровадження альтернативних джерел електроенергії та опалення в ЄС, купівлю нафти у країн-партнерів.
Британія, яка після Брекзиту не є частиною ЄС, за заявами ще тоді премʼєра Боріса Джонсона, мала спрямувати ресурси на стимулювання нафтогазових проєктів у Північному морі. Таким чином, більше прав та грошей отримували нафтогазові гіганти, наприклад, Shell. Активісти були обурені саме цим кроком та запропонували британській владі так само орієнтуватися на альтернативні засоби, наприклад, утеплення житлових будинків.
"Наш уряд хоче дати зелене світло 40 новим нафтовим і газовим родовищам у Північному морі, але це несумісне із захистом громадян Великобританії, наших братів і сестер на глобальному півдні або сигналом світу про те, які дії необхідні для подолання кліматичної та природної кризи", — заявляють прихильники проєкту.
"У Just Stop Oil зрозуміли, що якщо ми справді хочемо захистити себе і все навколо нас, нам потрібно вийти за рамки цих протестних акцій, а потім нам треба рухатися вперед до цивільного опору", — заявила одна із прихильниць руху.
Ще один прихильник кампанії схарактеризував проєкт як "неієрархічну коаліцію організаторів, науковців, юристів та колишніх працівників нафтової промисловості, які співпрацюють як у вимогах, так і в тактиці".
Фінансування діяльності руху
За словами активістів, більша частина їхнього фінансування надходить із Фонду кліматичних надзвичайних ситуацій. Вони також отримують пожертвування від представників громадськості, які підтримують кампанію, а також від фондів і груп, які "налякані кліматичною кризою, що розгортається".
Нещодавно вони також отримали мільйон доларів від онучки великого нафтового магната Джея Пола Гетті (який створив компанію Getty Oil) та засновниці некомерційної організації Climate Emergency Fund Ейлін Гетті.
Гетті особисто пожертвувала 1 мільйон доларів у той час, як її фонд "присвячує основну частину своїх ресурсів організаціям і приватним особам, які займаються вирішенням кліматичної надзвичайної ситуації".
У суботу Гетті опублікувала в The Guardian статтю, в якій визнала свою роль у фінансуванні кліматичного активізму, зазначивши, як видобуток викопного палива зробив їхні сім'ї багатими, і закликала до системного переходу на чисту енергію.
Але багато хто ставиться до такого неоднозначно — як щодо пожертви Гетті, так і активістів, які взяли ці гроші. Самі активісти зазначають, що таким чином Гетті виправляє шкоду, колись нанесену її родиною, щось на кшталт репарацій. Але з іншого боку, це показує принциповість позиції руху.
Анна Мельниченко зауважує: "Вони прагнуть не так захисту довкілля, як перерозподілу ресурсів. JSO цікавить лише проблема виживання окремого виду, людини, кількість харчів, вартість опалення тощо. Так, вони протестують проти гігантів-нафтовидобувачів і влади, проте так само ставляться до природи як до певної суми ресурсів".
Зрештою, чим більше гучних заголовків — тим більше людей дізнаються про рух. І навіть якщо більшість несхвально відгукуватиметься на спроби пошкодити мистецькі твори, то знайдуться ті, хто співпереживатимуть та задонатять організації.
То це мистецький перформанс чи вандалізм?
Раніше Суспільне Культура спілкувалося з культурологинею Марією Дячук, яка зауважувала, що подібні акції з точки зору історії культури – абсолютно не нове явище: "На жаль чи на щастя, щоб вразити сучасного глядача, потрібен шок-контент, сенсація, драма та трагедія. Тому такі мистецькі акції мають право на існування".
Але, на її думку, те, що ми бачимо сьогодні від екоактивістів, не позиціонується ними як мистецтво чи художня акція, тому це трохи інша історія.
У більшості випадків "напад" активістів є імітованим і твори мистецтва не зазнають ушкоджень, бо знаходяться під захисним склом. Про це знають і пишуть зокрема й самі активісти — тож усе виглядає так, ніби вони не мають на меті насправді пошкодити твори мистецтва, а хочуть лише привернути увагу: "Мета не в тому, щоб зіпсувати той чи інший об'єкт, а в тому, щоб звернути увагу суспільства".
І хоча ці акції дійсно привертають увагу суспільства, а новини набирають сотні тисяч переглядів, часто це більше викликає роздратування людей.
"Замах на мистецтво оцінюється людьми як певний рівень неосвіченості, дикості чи відсутності поваги до культурних надбань", — додає Марія Дячук.
То чи так необхідні саме такі "перформанси" та акції і що ж насправді ховається за ними?
Уже точно можна відзначити, що активісти обирають полотна, які мають спеціальне захисне скло. Тому вони не бояться вихлюпувати на них різноманітні рідини — від томатного супу до чорної маслянистої субстанції. Відтак такі акції більше спрямовані на пошук швидкого гайпу та прямий шлях до гучних заголовків.
І можна погодитися з думкою багатьох критиків цього руху, які вважають, що такий підхід свідчить більше про лобіювання інтересів бізнесів, повʼязаних з імпортом чи транспортуванням палива, а не про відстоювання прав середовища. На це натякає й фінансування фондами, причетними до нафтового бізнесу, хай би які високі цілі вони не заявляли.
Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube.
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: culture@suspilne.media. Ваші історії важливі для нас!