33 роки тому, 30 червня 1991 року, кримські татари вирішили створити свій виконавчо-представницький орган — Меджліс. Тоді у Сімферополі тривав Курултай — так називаються національні збори, які визначають важливі питання у житті народу. Це був другий Курултай, перший — ще в 1917-му — проголосив створення Кримської народної республіки.
Менш, ніж за два місяці її повалили більшовики. У 1991-му кримські татари масово поверталися з місць депортації до рідного Криму. Курултай та створення Меджлісу поклали початок самоврядуванню кримськотатарського народу.
Читайте цей матеріал кримськотатарською
Як працює Меджліс з Києва, коли Крим окуповано, про сценарії деокупації та яким маршрутом повертатиметься на півострів, Суспільному Крим розповів голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров.
Вас у 91-му обрали заступником голови Меджлісу. Розкажіть, як все відбувалося, адже це була перша спроба кримських татар після розпаду Радянського союзу сформувати національний управлінський орган?
26-го червня 1991 року, ще існує Радянський Союз, попереду було проведену колосальну роботу по обранню делегатів Курултаю кримськотатарського. І 26-го о 10:00 годині в Сімферополі відкривається перша сесія відновленого Курултаю, бо 73 роки до того він був створений в Криму. І в 1918-му він був розстріляний, розігнаний більшовиками. І от уже відновлений Курултай. Ми його називаємо другий Курултай кримськотатарського народу. Він розглядає найактуальніші питання і Курултай обирає Меджліс кримськотатарського народу. Це — вищий, єдиний виконавчо-представницький орган, який презентує кримських татар. Це була подія колосальна, історична!
Якими були основні завдання Меджлісу в Криму до окупації?
Завданням Меджлісу була діяльність, спрямована на подолання наслідків депортації, геноциду, здійсненого Радянським Союзом по відношенню до кримських татар. А також діяльність, спрямована на відновлення національних і політичних прав кримськотатарського народу, в тому числі на самовизначення на своїй землі. Це є основне завдання Меджлісу.
Чим зараз займається Меджліс в умовах окупації півострова?
Практично тими ж завданнями, якими ми займалися до окупації Криму Росією. Але, зрозуміло, що деякі напрямки не в тих обсягах. Скажімо, щодо відродження кримськотатарської освіти. Якщо раніше цей напрямок означав відкриття нових шкіл і підготовку кадрів у Криму, то зрозуміло, що зараз ми цього не можемо робити, бо Крим окупований. Але ми посилили свої зусилля в цьому напрямку, щоб підготувати базу для навчання після звільнення Криму. Ухвалена стратегія розвитку кримськотатарської мови, ми здійснюємо колосальний обсяг роботи, щоб забезпечити переведення кримськотатарської писемності на латиницю. Це якщо взяти за приклад освіту. Але, зрозуміло, що основна увага і вся робота спрямовані на деокупацію Криму. Практично все, чим ми займаємося у Києві, спрямоване на те, як Крим має бути звільнений і як ми будемо розвиватися після звільнення.
Закон “Про корінні народи України”, ухвалений Верховною Радою, передбачає надання Меджлісу офіційного статусу представницького органу кримських татар. Але для цього потрібне схвалення Кабміну. Наскільки це питання наразі врегульовано?
Ухвалення закону України про корінні народи — це взагалі був прорив. Ми підготували один із основних проєктів цього закону. І вдячні президентові України Володимиру Зеленському, який виступив з ініціативою його схвалення і направив проєкт до Верховної Ради. Дякуємо і народним депутатам України. Цей закон – рамковий. Він, по-перше, визначає, хто є корінними народами в Україні. Це — караїми, кримчаки і кримські татари. Три корінних народи, які утворилися на теренах держави і за межами України не мають іншої своєї землі чи етнічно спорідненої держави. І це дуже чітко сказано в нашому законі. Ми дуже близькі три народи. Маючи різні віросповідання, ми говоримо майже однією мовою. У нас дуже близька культура, побут, традиції і ми пов'язані з однією територією — з Кримським півостровом.
Цей закон, він визначає основні параметри взаємодії між державою і корінними народами. І в одній зі статей цього закону йдеться про те, що держава визнає представницькі інституції корінних народів. За Кабінетом міністрів затверджено зобов'язання закріпити цей статус. Досі Кабінет міністрів абсолютно невиправдано зволікав з цим рішенням. Хоча всі необхідні документи щодо закріплення за Меджлісом статусу представницького органу корінного кримськотатарського народу були передані ще торік влітку. Нещодавно я спрямував ще одного листа до прем'єр-міністра України, де попросив його аргументувати таку, на мою думку, невиправдану позицію Кабінету міністрів. Законодавство України надає різні інструменти для того, щоб корінні народи захищали свої права і залежно від того, яку ми отримаємо відповідь від Кабміну, будемо здійснювати наступні кроки, щоб закон про корінні народи в Україні виконувався усіма, в тому числі Кабінетом міністрів.
На вашу думку, чому цей процес затягується?
В мене є різні версії. Але поки що озвучу лише одну. Ті, хто займається в Кабінеті міністрів сферою міжнаціональних відносин, корінних народів, національних меншин, вони абсолютно не усвідомлюють важливість цієї теми. Замість того, аби те, що в України є корінними народами, використовувати для посилення позицій на світовій арені, а я це кажу усвідомлено, бо є Постійний форум при ООН з питань корінних народів. Меджліс кримськотатарського народу є членом цього постійного форуму. У світі значна частина гуманітарного права, воно стосується колективних прав корінних народів, національних меншин. І в ситуації, коли Крим окупований і країною-агресором абсолютно паплюжаться права корінних народів, ця сфера має бути в пріоритеті для української держави, аби посилити свої позиції. Мені здається, що чиновники в Кабінеті міністрів просто цього не усвідомлюють.
В окупованому Криму Меджліс під забороною, хоча є рішення суду ООН, яке вимагає, щоб Росія скасувала свою заборону. Ви намагаєтеся якось разом з українською владою змусити РФ скасувати таке рішення?
На даний час я не бачу таких інструментів. Можливо, щось кардинально зміниться в світовій політиці через деякий час. Справа, в тому, що дійсно Міжнародний суд ООН, рішення якого Росія зобов'язалася виконувати за тими конвенціями, які вона ратифікувала, ухвалив рішення щодо негайного скасування заборони Меджлісу. І Росія вона мала б його виконати одразу, як воно було оголошене в 2017 році. Вже минуло сім років, а Росія не виконує це рішення і не буде виконувати, бо вона зараз паплюжить будь-які міжнародні акти. Інших інструментів ми поки що не маємо.
Ваш перший заступник Наріман Джелял засуджений до 17 років позбавлення волі, переслідуються й інші представники Меджлісу та Курултаю. Чому Росія здійснює такий системний тиск на органи самоврядування кримських татар?
Усі форми репресій, які здійснюються на території Криму, вони добре продумані каральними структурами Росії. Це не просто репресії задля репресій. Це для того, щоб розчавити волю людей і змусити їх залишити Крим. І в першу чергу такі репресії вони спрямовують проти тих інститутів, які авторитетні для народу. Або проти тих людей, які є помітними, незламними. І тому росіяни почали свої репресії у Криму з заборони Меджлісу кримськотатарського народу і репресій проти його членів. Двоє заступників Меджлісу — Ахтем Чийгоз і Ільмі Умеров. Ахтем Чийгоз — був покараний незаконно абсолютно на 8 років ув'язнення і 3 роки він відсидів. Ільмі Умеров був вже на шляху до позбавлення волі, тривали суди і за допомогою президента Туреччини нам вдалося зупинити репресії проти цих двох членів Меджлісу і їх обміняли. Але зараз перший заступник голови Меджлісу Наріман Джелял — 17 років ув'язнення за абсолютно політично вмотивованими обвинуваченнями.
Чи є зараз якісь механізми, можливо, через треті країни щодо його звільнення? Чи ведеться така робота?
Бачу лише один такий механізм — якщо в полоні українських спецслужб опиниться хтось дуже близький до російського режиму. Інших не бачу. Бо для тієї сторони, знаєте, немає цінності життя і вони обмінюють лише тих, хто особисто наближений до Путіна. Або ці люди мають таку інформацію, яка не бажано, щоб була розголошена. Коли обмінювали Ільмі Умерова і Ахтема Чийгоза, їх не просто звільнили, їх обміняли. Потім ми дізналися, що їх обміняли на кілерів, яких російська держава спрямувала на територію інших країн з завданням. І ці кілери були потрібні, щоб не наговорили зайвого.
Нещодавно голова штабу оборони Великої Британії Ентоні Радакін заявив, що “ключ до завершення війни лежить у Криму”. Про стратегічну роль Криму говорять міжнародні експерти, зокрема Бен Годжес. На вашу думку, увага Сил оборони до Криму надалі посилиться?
У військовому плані нехай це вирішують військові, Генеральний штаб. Але, на мою думку, звільнення Криму в пріоритеті. Саме виходячи з необхідності забезпечення безпеки для української держави. Бо звільнення Криму — це посилення безпеки в Чорному морі. Ефективніше працюватимуть українські порти і в нас дуже багато секторів економіки пов'язані з діяльністю портів. Це і Миколаїв, і Херсон, і Одеса. Саме півострів використовується російськими окупантами, як територія постійного нападу, постійної атаки. Ну, і ми ще не знаємо в повній мірі, наскільки вони мілітаризували Крим. Чи є там ядерна зброя у вигляді, скажемо, морських торпед для кораблів, чи можливо і ракет? А тут південний фланг НАТО. Тому, виходячи з цих обставин, я схиляюся до того, що звільнення Криму може бути реалізоване раніше, ніж деяких окупованих частин української території на сході.
Останні пів року лунають заяви від очільників розвідки та СБУ щодо того, що цього року буде знищений так званий Кримський міст. На вашу думку, він зараз відіграє стратегічну чи символічну роль для росіян?
Після двох підривів того мосту, які трапилися завдяки Силам оборони України, його спроможності для перевезення вантажів набагато зменшилися. І тому, кажуть експерти, зменшилося значення цього мосту, як головної транспортної артерії. Водночас ми всі знаємо, яке значення цьому мосту надає диктатор Путін. Я думаю, що знищення мосту буде дуже резонансним. І, можливо, в такому плані буде панічним для російського суспільства. Саме знесення мосту, який вони роками намагалися вбити в голови росіян, як символ “повернення” Криму — це, як на мене, матиме дуже суттєве значення.
Вже пішов 11 рік окупації півострова і 3 рік повномасштабного вторгнення. Чи могли б ви проаналізувати, як саме змінився півострів за цей час?
Якщо говорити про зміни, які відбуваються в Криму, то тут треба бути абсолютно щирими, чесними, нас не задовольняє, насамперед, що відбувається з людьми. Діти, їхнє виховання, мілітаризація школи, цілодобова пропаганда. Вона змінює ментальність людей і дітей у першу чергу. Нас не влаштовує також штучна заміна населення Криму, коли майже мільйон громадян Росії поселили в Криму. Це призводить до багатьох інших наслідків. Я вже не говорю про абсолютно варварське знищення унікальних куточків Криму. Вони забудовують узбережжя, не залишаючи жодних шансів для нормального розвитку в майбутньому для курортного сектору. І чим далі триватиме окупація Криму, тим більше буде таких наслідків.
Зараз в Криму триває мобілізація до окупаційної армії. Чи мобілізують кримських татар?
Я знаю про деякі поховання, які відбувалися в кримськотатарській спільноті. Ховали кримських татар, які не знайшли можливості, не змогли уникнути мобілізації і їх було вбито. І вбитого привезли до Криму і поховали. Мені казали, що в таких випадках практично не буває людей, тільки близькі приходять. В нас є свої традиції поховання і це борг мусульманина - іти на поховання, якщо ти знаєш, де це відбувається. Але люди знаходять різні віровиправдання, щоб туди не йти, бо вважають, що цей загиблий, як би його не було шкода, але він мав уникнути мобілізації. Коли у вересні 2022 року країна-окупант почала мобілізувати мешканців Криму, тисячі людей, щоб уникнути цього, виїхали. Для кримських татар це катастрофа. Бо виїзд з Криму у нашому середовищі засуджується: “Ну як це так? Поверталися так тяжко, десятиліттями боролися за повернення…” Але в людей немає іншого виходу. Або він стане вбивцею, або його вб'ють. Трагедія – те, що він взяв зброю і пішов проти своїх співгромадян, проти українців. Трагедія, що він когось вбив або його вбили! Трагедія для батьків. І все це пов'язано з цими варварами, які захопили нашу землю.
Якою ви бачите деокупацію Криму?
Коли думаю як це буде відбуватися, все більше схиляюся до того, що саме по собі звільнення Криму відбудеться в такий спосіб, що росіяни будуть масово втікати. Я думаю, що звільнення Криму буде відбуватися, коли будуть створені умови. Тобто, зазделегідь. Як тільки буде знесений міст і будуть активні дії підрозділів ЗСУ на материковій частині, вони наближатимуться до Криму і це вже означатиме організовану евакуацію військових підрозділів РФ у Криму. Вони не будуть захищати до останнього Кримський півострів. Для них це буде наростання поразок на інших фронтах. Вони захочуть врятувати частину своїх військ, своєї техніки в Криму і почнуть термінову евакуацію, в першу чергу поромами і військовими кораблями. Отже, картина буде така, епічна. Хтось зараз дивиться: “Фантазії Чубарова!” Ні! Не фантазія! Ми згадаємо це! Картина буде епічна! Активні українські війська на материковій частині, знесення всіх транспортних артерій, удари по військових об'єктах, які розташовані в Криму. І на тлі цього — евакуація. Вона, може, почнеться як організована, а потім вже росіяни панічно тікатимуть з Криму. Таким буде звільнення Криму.
Як розгортатимуться події після деокупації? Буде фільтрація певна?
Іноді я кажу 3-5 років — це буде період адаптації. Але, думаю, що мінімум 5 років. Там же багато чого не лише змінилося, а й встановилося! І треба буде частину проміжку часу для того, щоб забезпечити відновлення суверенітету. Одночасно треба буде організовувати людей. Буде багато тих, хто нарешті дочекався звільнення, будуть ті, хто відчуватимуть, що матимуть якісь проблеми. І тому треба буде працювати законодавству, українським парламентарям, бо тут дуже важливо - зі звільненням Криму удосконалювати законодавство. Всі, хто здійснив злочин проти України, вони мають бути покарані. Але тут законодавство має чітко визначити, що є злочином у тій ситуації, коли люди перебували 10 років в окупації. Вони мали виживати. І от, що таке злочин з точки зору цих обставин? І які злочини можуть бути помилувані з боку держави? Що є амністія в цій ситуації? Зрадники, які здійснили злочини проти прав інших людей, вони мають понести покарання у повній мірі. Інші можуть бути покарані, але амністовані. А ті, хто чесно очікував звільнення, вони мають бути впевненими в тому, що нарешті вони повертають демократичне життя. Ось це період адаптації. За цей час готуються правові інструменти, щоб повернути демократичне життя, вибори місцевих органів і тому подібне. Вибори можливі через три роки. Але, якщо не впораються з адаптацією, можливо, через 5 років. Але одразу там виборів не буде, абсолютно всі розуміють.
Які ваші перші дії, коли дізнаєтеся про звільнення Криму?
Я для себе вже маршрут накреслив. Буду заїжджати з боку Каланчака, це близько до мого дому. Заїду на могилу до батька. Я його поховав, коли Крим був окупований. 30 березня в мене помер батько. Я тоді ще був у Криму і ми його ховали в супроводі десятків ФСБівців. Після того дня поховання я не був на могилі батька, бо за два місяці мене вже викинули з Криму. Тому поїду на могилу, помолюся за батька і потім далі в Сімферополь, Бахчисарай.
Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram та у Facebook