Український письменник та волонтер Андрій Любка розповів, що пережив складний період психологічної кризи через війну, з якого йому допомогли вийти література та письмо.
Про свій досвід він розповів під час дискусії "Есеїстика у часі великих зрушень" в PEN Ukraine.
Під час виступу він зазначив, що на початку повномасштабного вторгнення вирішив повністю зосередитися на волонтерській діяльності, полишивши писання.
"Я сказав собі: не буду нічого писати до кінця війни, бо це не має сенсу. Я займався практичними справами: волонтерством, доставкою автомобілів. Але взимку 2023 року зрозумів, що це виснажує мене емоційно", — зізнався письменник.
Депресія і відчуття безсилля спонукали Любку згадати про письмо як засіб допомоги самому собі — так він робив у студентські роки. Він почав знову записувати свої думки, враження та ситуації, які з ним сталися.
"Ці тексти не претендували на літературну значущість, але сам процес писання допомагав мені перемикати увагу і знаходити спокій. Це стало терапією, яка витягнула мене з того стану", — зазначив він.
Любка також наголосив, що теперішній час в українській літературі позначений значною кількістю документальних текстів, але для глибоких есеїв і великої прози потрібен часовий відступ.
"Есей потребує відстані, щоб побачити широку картину і знайти емоційну рівновагу. Але вже зараз варто фіксувати свої думки та досвід, навіть якщо вони здаються незначними", — підкреслив письменник.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
