13 лютого 1895 року брати Люм’єри запатентували власну версію "кінематографа" — апарата, який дозволяв би переглядати рухомі зображення великим групам людей. Як їм це вдалося та чи дійсно Люм’єри стали першими у кіновиробництві?
Огюст і Луї Люм'єри
Брати Люм’єри народилися у місті Безансон на сході Франції на початку 1860-х років. Коли Огюсту було 8 років, а Луї – 10, вони переїхали до Ліона, де навчались у технічній школі. Ця освіта вплинула на подальші інтереси та вибір професії хлопчиків. Їхній батько, відомий художник-портретист, Шарль-Антуан Люм'єр володів невеликою фабрикою з виробництва фотопластинок, але фірма практично не приносила прибутку.
У 1881 році 17-річний Луї винайшов новий процес проявлення плівки на "сухій пластині", що сприяло розвитку бізнесу його батька. Того ж року Антуан Люм’єр відвідав виставку кінетоскопа Едісона в Парижі та був вражений побаченим, а коли приїхав до Ліона, розповів про це хлопцям.
Коли батько пішов на пенсію в 1892 році, брати почали експериментувати над створенням рухомих картинок. Вони прагнули розробити дешевшу та зручнішу альтернативу пристрою Едісона. Його механізм був громіздким та міг показувати рухомі картинки лише для одного глядача. Огюст та Луї працювали над способом проєктування фільму на екран, де багато людей могли б одночасно його переглядати.
Інноваційний кінематограф Люм'єрів
Луї Люм’єр розробив процес руху плівки на основі способу роботи швейної машинки. Едісон також розглядав цей спосіб, але відкинув ідею на користь безперервного руху.
Проте найбільшим відкриттям стало те, що "кінематограф" втілював три процеси одразу – запис, проявлення та проєктування на екран, що робило пристрій функціональною кінокамерою. Камера знімала зі швидкістю 16 кадрів на секунду та відтворювала зображення протягом 50 секунд. Плівку прокручували через проєктор вручну.
Окрім самого пристрою, брати Люм'єри запатентували процеси, які використовували у кінематографі: перфорацію плівки, просування плівки через камеру та сам проєктор.
Той факт, що їхня система запускалася вручну, а не потребувала електрики для просування плівки, також була перевагою на той час у світі без електричних розеток.
Перший кінопоказ
Кадри з використанням кінематографа були записані у 1895 році. Перший фільм Люм’єрів показував, як робітники залишають їхню фабрику. Вони показали цей фільм на промисловій зустрічі в Парижі в березні 1895 року.
Після успішного показу стрічки Люм’єри дали свій перший платний публічний показ на бульварі Капуцинок у Парижі. Презентація складалася з 10 короткометражних фільмів.
Феномен стрічки "Прибуття поїзда на вокзал Ла-Сьота"
"Хіба фільм про поїзд, що шокував глядачів, — не перший?" — запитаєте ви. Цей фільм був знятий тільки через рік після перших робіт братів Люм’єрів, але дійсно вразив публіку. Стрічки Люм'єрів були засновані на звичайних моментах із життя. Вони показували робітників, приїзд учасників фотоконгресу або матір, що годує немовля — спокійні кадри. Але зображення поїзда було таким активним, що глядачі відчували фізичну загрозу від зображення.
Мартін Скорсезе зауважив: "Люм'єри не просто фіксували події — в їхньому фільмі є композиція. Подивіться, як точно встановлена камера, як вивірено відстань між нею і поїздом, як підібрано висоту і кут огляду. Цікаво, що якби камера стояла хоч трохи інакше, то й публіка не реагувала б так бурхливо".
Відмова від кар’єри в кіно
Протягом наступних років брати зняли багато короткометражних фільмів про повсякденне французьке життя та показували свої фільми по всьому світу. Проте до 1905 року вони вийшли з кінобізнесу. Брати Люм’єри вважали, що кольорова фотографія важливіша за кіно, тому взялися за розроблення першого кольорового фотопроцесу та вже у 1903 році запатентували його.
До 1948 року обидва брати померли, але їхній винахід сформував основу сучасної кіноіндустрії.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
