Перейти до основного змісту

"Ми не знаємо, чому наших рідних завели в ту будівлю стратити". Рік теракту в Оленівці — що з розслідуванням

Акція "Оленівка — це новий Освенцим" на Софійській площі, Київ, 4 серпня 2022 року. Photo by Yurii Stefanyak/Global Images Ukraine via Getty Images

У ніч з 28 на 29 липня 2022 року на території колишньої колонії в тимчасово окупованій Оленівці Донецької області пролунав вибух. В будівлі утримували українських військовополонених, які вийшли у травні того року з території заводу "Азовсталь". Росіяни повідомили, що 50 з них загинули. В Офісі генпрокурора України заявили про 40 загиблих та 130 поранених.

За рік Україні вдалося ідентифікувати тіла 52 загиблих, також з полону повернулась частина військовослужбовців, які постраждали через теракт. У його роковини Суспільне публікує історії мами одного з загиблих та дружини, чий поранений після вибуху чоловік досі в полоні, а також розповідає, що відбувається з розслідуванням трагедії.

Що сталося в Оленівці

Вибух в колонії, за версією української Генпрокуратури, пролунав в період з 22:00 28 липня 2022-го по 01:00 29 липня. Це сталося в новозбудованому приміщенні, яке мали спеціально обладнати для утримання полонених з "Азовсталі". У ГУР вважають, обладнувати будівлю закінчили за два дні до вибуху, після чого в неї перевели частину українських військовополонених.

Одразу після вибуху російська сторона заявила, що його причина — начебто обстріл з HIMARS. Ввечері того дня вийшло і дві українські заяви. Спільна СБУ, ЗСУ та Міноборони: це був спланований теракт Росії, бо жоден працівник колонії, бойовик так званої "ДНР" чи російський військовий, які охороняли приміщення, згідно з коментарями російської сторони, не постраждав. Та заява Головного управління розвідки: вибух здійснили найманці ПВК "Вагнера" за командою Євгена Пригожина.

Пізніше, у серпні 2022-го, генпрокурор України Андрій Костін повідомив, що ймовірно причиною вибуху стала термобарична зброя — росіяни замінували барак, а потім його підірвали. 28 липня 2023-го Офіс генпрокурора України уточнив: за результатами експертизи, росіяни застосували реактивний термобаричний гранатомет. За три дні до цього в ООН заявили, що вибух "не був спричинений ракетою HIMARS".

Що зі справою

29 липня 2022-го Офіс Генпрокурора розпочав досудове розслідування теракту в Оленівці за фактом порушення законів та звичаїв війни. За рік, повідомили Суспільному в прокуратурі, слідчі записали свідчення 13 звільнених з полону військовослужбовців, які утримувались в одному з приміщень колонії. За результатами експертиз ідентифікували тіла 52 загиблих військових з 59 повернутих, заявили в СБУ.

Ще 3 серпня 2022-го Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш повідомив, що ООН запускає "місію з встановлення фактів" трагедії в Оленівській колонії. Проте за декілька місяців вона перестала працювати, пояснив Суспільному омбудсмен Дмитро Лубінець: "Гутерреш зробив заяву, що створює окрему місію, яка буде займатись питанням Оленівки. Там було троє людей, місія працювала п’ять місяців. Я намагався зустрітись з людьми з комісії, передати наші матеріали, які дають підстави стверджувати, що це не був обстріл "Хаймарсами". На погляд експертів, там був встановлений заряд, який дає високу температуру. Але місію закрили, я з ними не зустрівся".

Оленівка, Донеччина, липень 2022 року. Фото: DW

Потрапити на місце злочину намагався і Міжнародний Комітет Червоного Хреста. Спочатку росіяни відмовилися їх пускати. Пізніше МКЧХ заявив, що співробітники організації все ж двічі відвідували українських полонених в Оленівці, проте не мали змоги поспілкуватися з ними віч-на-віч.

Також Дмитро Лубінець каже, пропонував російській колезі — Тетяні Москальковій, спільну поїздку в Оленівку з експертами з різних країн, частину яких мала запросити Росія, а частину — Україна. Але цього не сталося.

Історії рідних

Мама загиблого в Оленівці Олексія Кісілішина на позивний "Лев"

Ми жили в Маріуполі. У дитинстві він довго мовчав, але коли розговорився, це були не речення — балади. Коли в нас збирались гості, син казав, я зараз буду розказувати інігдоти (анекдоти), і починав розповідати веселі історії про мурах, тигра, лева.

Після училища, у 2014-му, син поїхав в Київ вступати в університет. Потім подзвонив і сказав: “Мама, я пожартував, я вступив у лави "Азову". Через декілька років служби повернувся в Маріуполь.

У нього був прихисток тварин. Були удави, павуки-птахоїди, таргани. В нас вдома тільки ведмедів не було. Льоша був дуже активний в Маріуполі, був членом партії "Сила людей" — вони боролись за чистоту міста.

Загиблий в Оленівці Олексій Кісілішин. Фото надане Суспільному

Перед повномасштабним вторгненням вечорами казав: "Йду зустрічатися з друзями". Потім я дізналась, що вони їздили на позиції, бо очікували наступу.

Далі він пішов захищати Маріуполь. Коли був на "Азовсталі", ми спілкувались через месенджери. Він писав: "На нас падає все, що тільки є". 18 травня Льоша виходив з "Азовсталі". Згодом подзвонив: "Чекайте, ми повернемось".

Загиблий в Оленівці Олексій Кісілішин. Фото надане Суспільному

29 липня минулого року орки виклали списки загиблих в Оленівці, але я не повірила. Були ж розмови, що їх будуть перевозити. Дівчина Льоші тоді спілкувалася з Червоним Хрестом, але вони нічого не казали й не обіцяли. Інформації не було і від влади та командування. В Оленівці у полоні з сином був його батько. Коли Олексія перевели у той барак, батька вивезли на допит у Донецьк. У вересні 2022-го під час обміну чоловік повернувся.

Потім ми дізнались, що у серпні, через 10 днів після теракту, тіла загиблих повернули в Київ (за офіційною версією тіла повернули у жовтні — ред). Ми чекали шість місяців, експертиза ДНК підтвердила, що наш син загинув у тому бараці. 3 лютого 2023 року я його поховала.

Анастасія, дружина Артема Гондюла

Ми з чоловіком знайомі понад 20 років — він прийшов до мене на співбесіду, я його оформила на роботу. Артем охороняв міжнародні судна від сомалійських піратів. У нього такий спосіб життя — рятувати, комусь допомагати. Потім він був в Нацгвардії — ми тоді жили у Кривому Розі, але мав мету вступити до лав найкращих — в "Азов". Доєднався до них у 2019-му, коли ми переїхали в Маріуполь.

Артем двічі поранений. Перше поранення отримав 6 квітня 2022-го під час боїв за Маріуполь — уламок досі в його тілі.

Артем Гондюл. Фото надане Суспільному

Під час облоги Маріуполя був період, коли він казав, що ми більше не зустрінемось, бо шансів на порятунок не було. Я тоді говорила, що без нього не буде і мене.

16 травня 2022-го за наказом він вийшов з "Азовсталі". Я подзвонила у військову частину і запитала, куди мені виїжджати. Мені повідомили, що Артем евакуйований на непідконтрольну територію України.

Його перевезли в колонію в Оленівці. В ніч з 28 на 29 липня він постраждав — є в списках поранених. Також його показали по російському телебаченню з донецької лікарні, він записав відеозвернення до мене. Сказав, майже цілий і проходить лікування. Він дуже схуд — обличчя мого чоловіка, а тіло 14-річної дитини.

Артем Гондюл з дружиною Анастасією. Фото надане Суспільному

Яке поранення він отримав в Оленівці, я не знаю, у якому він стані й де зараз — також невідомо. Військові, які повернулись з полону, сказали, що поранених тоді вивезли у лікарню "Камазами".

Ми не знаємо, чому саме наших рідних завели в ту будівлю, щоб стратити. Влада нічого конкретно не говорить, просто: "Чекайте". З цього ангару за рік обмінів повернули лише трохи більше ніж 10 поранених.

***

6 липня 2022-го родичі загиблих та постраждалих воїнів в теракті зареєстрували громадську організацію "Спільнота родин Оленівки". Про точну кількість воїнів, які загинули, вони сказати не можуть, адже досі не всі ідентифіковані. Родичі створили петицію з проханням до влади про започаткування на державному рівні Днів скорботи та вшанування пам’яті захисників, страчених внаслідок теракту в колонії №120 смт Оленівка.

Топ дня

Вибір редакції