14 липня у храмі святих апостолів Петра і Павла попрощалися з капеланом Дніпровської зенітної ракетної бригади Мар’яном Дюсом. Про його смерть внаслідок хвороби стало відомо напередодні, 13 липня. Про це повідомили на сайті Дніпровської єпархії ПЦУ.
Попрощатися прийшло командування та військові Дніпровської зенітної ракетної бригади, в якій отець Мар’ян був капеланом, а також рідні, друзі та жителі Дніпра.
Як розповіла Суспільному близька подруга Мар'яна Наталя Гейман, все своє життя капелан присвятив допомозі іншим.
За її словами, Мар'ян Дюс родом зі Львівської області. Юнаком переїхав з родиною на Полтавщину. Звідти вступив до Дніпровської духовної семінарії, став кліриком Дніпропетровської єпархії, тоді ще УПЦ КП.
"Ми познайомилися з отцем Мар’яном у 2009 році. Знайомство було випадковим, я не знала, що він священник. Ми просто сиділи і пили каву, він розповідав про свою родину – дружину Наталку та малого Тарасика. Говорили про Львів, українську мову, традиції", – згадує Наталя.
Наступного разу, розповідає Наталя, з Мар'яном вони зустрілися у 2014 році біля волонтерського центру в Дніпрі.
"Тоді вже отець Мар’ян був у підряснику та з хрестом на шиї. З того часу почалося наше спільне волонтерство і справжня дружба", – каже вона.
Після цього вони допомагали в облаштуванні блок постів біля Дніпра, готували їжу військовим, чергували вночі.
"Мар’ян завжди був активним і невтомним: вдень церковні справи, родина, ввечері – блок пости, забирав тіла загиблих Героїв, був поруч з родинами загиблих, збирав допомогу і возив її на фронт", – розповідає жінка.
Окрім цього, зазначила Наталя, Мар'ян був хорошим батьком.
"Він постійно наголошував, що для кращого майбутнього потрібно вчити дітей, розповідати їм про минуле. Саме це він і робив для військових – завжди був поруч, говорив з ними про минуле і майбутнє, про духовність, віру, гідність", – каже Наталя.
З початком повномасштабного вторгнення Мар'ян Дюс офіційно заступив на посаду капелана Дніпровської зенітної ракетної бригади. Пройшов навчання в Києві, отримав диплом про підвищення кваліфікації з питань військового капеланства Збройних сил України, розповідає Наталя.
Після 24 лютого 2023 року капелан займався волонтерством. Допомагав військовим та переселенцям.
"Потім масові поховання. Мар’ян був один із небагатьох священників, які не пропускали жодного похорону загиблих Героїв. Завжди дивувалася його витримці і силі. Він завжди знаходив потрібні слова для рідних і побратимів. Але у той же час не шукав втіхи для себе. Вірніше він її знаходив в своїй сім’ї. Маленька Юлечка і Тарасик – це були його, як він говорив “сонечки", – розповідає Наталя Гейман.
Жінка додає, Мар'ян завжди був усміхнений, веселий, мав гарне почуття гумору.
"Він був душею будь-якої компанії. Зараз ці слова здаються банальними штампами, та саме так і було – де б не з’явився Мар’ян, буде весело, легко, щиро. Особисто для мене Мар’ян був другом і братом. Він був частиною нашої родини. Його смерть – це щось таке, чого неможливо осягнути. Ніби згас ліхтар, який світив у найтемніший час. Без таких людей цей світ буде іншим", – каже жінка.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро