Житомирянка Оксана Гордієнко – мама трьох донечок. Одна з них – п'ятирічна Валерія має синдром Дауна. Жінка говорить, що за рік повномасштабної війни їй вдалося навчити дітей, а особливо Валерію, ховатися в укритті і, головне, не боятися гучних звуків повітряної тривоги.
Оксана Гордієнко з родиною ходить у сховище, яке розташоване поблизу їхнього двоповерхового будинку.
"Донька Вікторія дуже болісно реагує на тривоги, – розповідає Оксана Гордієнко. – Вона одразу починає плакати, коли їй треба зайти або в гараж, або в під'їзд. Вона на вулиці не могла сприймати звук сирени".
Така реакція на сигнал повітряної тривоги, розповідає жінка, пов'язана з особливим сприйняттям дитиною гучних різких звуків.
"Ось собака гавкає – вона боїться. Там щось пищить – вона боїться. І їй було найважче адаптуватися", – каже Оксана Гордієнко.
Директорка Житомирської спеціальної школи Світлана Лесик каже, що реакція дітей на тривогу буває різною, а допомогти їм можна спокоєм та грою.
"Одним дітям допомагають різні види активностей, – розповідає Світлана Лесик. – А може бути і навпаки. Може бути, що дитину заспокоює усамітнення. Потрібні також базові речі, завдяки яким дитина відчуває безпеку. Якщо це укриття вдома, то там можуть бути якісь пледи. Тобто все те, що нагадує дитині про безпеку".
Іноді повітряна тривога заставала родину вдома, і дитина відмовлялася йти в укриття. Тоді жінка намагалася її відволікти.
"Я кажу: давай малювати, давай складати кубики або ще щось робити, – каже Оксана Гордієнко. – Головне, щоб дитина була сконцентрована на чомусь. Ще ми, наприклад, вмикаємо гучніше телевізор, коли діти мультфільми дивляться, щоб вони звикали до гучних звуків. Але все одно, звук телевізора і тривоги – не порівняєш. Це все одно має свій відбиток на дітях".
Відволікання, ігри та перегляд мультфільмів допомагають, але іноді Оксана пояснює дітям, чому вони в укритті.
"Я пояснюю дітям, що це поганий дядько запускає ракети, але хороші наші захисники їх зіб'ють і все буде добре. Мама не повинна показувати, що в неї паніка, тому що, коли дитина дивиться на маму, то вона все це сприймає і відчуває. Все ж хочеться вірити, що незабаром це все закінчиться і всі ми будемо жити під мирним небом", – каже мама дитини з синдромом Дауна Оксана Гордієнко.
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах: