Щойно книговидавці та власники книгарень пристосувалися до локдауну та налагодили роботу майже як у доковідні часи, як Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Ця подія зачепила кожного українця та кожен український бізнес, через що велика кількість закладів закрилася.
Поки на території окупованої Луганщини російські війська вилучають з фондів шкільних бібліотек книжки Оксани Забужко, Олександра Ірванця, Вахтанга Кіпіані, Артема Чеха, українці не просто намагаються зберегти побудоване до війни, а ще й відкривають нові книгарні та видавництва.
Про те, як наважилися відкритися під час повномасштабної війни та з якими труднощами стикнулися, розповіли власники книгарень "Книжковий Лев" у Києві та Львові Катерина Іванова й Олександр Рябчук та керівник мережі книгарень Vivat Руслан Онощенко.
Книгарні, що відкрилися після 24 лютого 2022 року
Книгарня "Книжковий Лев"
Книгарню "Книжковий Лев" відкрили влітку 2022 року на Подолі Катерина Іванова та Олександр Рябчук. Це їхня друга книгарня, а перша з'явилася у 2016 році у Львові.
"Книжковий Лев" має двоє дверей: через одні можна дістатися до полиць із книгами, а якщо зайти через другі, одразу опинитеся біля бару, де наливають вино, каву та чай. Приміщення просторе, є столики та стільці, де можна відпочити, почитавши книгу з улюбленим напоєм.
У книгарні можна придбати продукцію різних видавництв, також тут проводять презентації книг, виставки, лекції та інші культурні заходи.
Книгарня Vivat
2 жовтня 2022 року на вулиці Сагайдачного у Києві відкрилася книгарня харківського видавництва Vivat з кавовим куточком. Тут можна придбати книги українських видавництв, а також новинки Vivat.
Книгарня простора та має два зали: в одному — література для дорослих, художня та нонфікшн, а в другому – дитяча та підліткова. На підвіконнях біля кавомашини є подушки, а біля одного зі стелажів – крісло, де можна відпочити. У книгарні також проводяться презентації книг, лекції та різні заходи, приурочені до свят чи важливих подій.
Щоб відкрити книгарню під час повномасштабної війни, потрібно мати неабияку хоробрість та любити свою справу настільки, щоб попри всі ризики, створити простір для книголюбів. Про те, як це – відкритися під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну, розповіли власники книгарні Катерина Іванова й Олександр Рябчук та директор мережі книгарень Руслан Онощенко.
Про сміливість відкритися під час повномасштабної війни
Як ви наважилися відкрити книгарню під час війни?
Ми відкриваємо нові книгарні тому, що культуру неможливо зупинити ракетами. Так, її можна тимчасово призупинити та суттєво сповільнити. Але потреба в культурному розвитку завжди була, є і буде.
Попри всю тогочасну нестабільність, другу харківську книгарню ми відкрили 18 лютого 2022 року. І нехай вона встигла пропрацювати лише кілька днів, її фізичне існування для усіх нас — надія на повернення мирного життя.
На початку березня минулого року так склалися обставини, що я нарешті потрапила у Львів. Я завжди мріяла там побути не тиждень, а місяць-два. Ну, власне, я і потрапила у Львів на два місяці, хотіла я того чи не хотіла, але мала таке задоволення.
Попри всю напругу та все, що відбувалося в країні й усередині, я мала дуже прикольний досвід і просто знаходила розраду – нарешті щодня бувала у своїй книгарні. Приходила на пів годинки раніше, відчиняла двері, брала каву, робила сторіз, поправляла книги, зустрічала людей. І на фоні всього того жаху, що відбувався в країні, я мала здорову рутину, яка не дала поїхати дахом.
А в кінці травня я повернулася до Києва і були дивні відчуття, тому що я знову сиджу вдома, знову працюю на "удальонці" і сумую за тим, що мала у Львові.
І взагалі тримати себе в якомусь тонусі. І так сталося, що 1 червня, тобто за тиждень після того, як я повернулася, дізналася, що те приміщення, яке я мільйон разів проїжджала повз, здають. Раніше там був заклад, який мене не приваблював, але кожен раз, коли я проходила повз нього, то говорила: "Я би тут відкрила книгарню".
Насправді відкривати книгарню – це не найстрашніше, що може бути під час війни. Набагато страшніше — нічого не робити для перемоги, а просто сидіти й чогось чекати та потихеньку з'їжджати з глузду. І тут уже кожен з нас має робити той максимум, який він може на своєму місці і який від нього залежить.
Для нас це було збереження львівської книгарні і команди в березні та продовження її роботи настільки, наскільки це можливо.
І це дало досить чітке розуміння того, що ми робимо правильні речі. Питання книгарні в Києві ми з Катею проговорювали та обдумували вже не один раз, але щоразу щось не складалося: то ковід з його карантинами, то приміщення, які ми дивилися, були так собі.
А після повернення до Києва в кінці травня ми випадково натрапили на наше теперішнє приміщення на Подолі (яке тоді стояло пустим) і зрозуміли, що якщо ми зараз це не зробимо, то, напевно, вже й ніколи.
Чи плануєте повторити цей досвід та відкрити ще одну книгарню в Києві або іншому місті?
Руслан Онощенко:
Уже під час війни ми відкрили першу книгарню Vivat у Києві, і вже зовсім скоро відбудеться відкриття книгарні в Івано-Франківську. До кожного нового анонсу про нові книгарні ми отримуємо неймовірну кількість прохань відкрити книгарню в багатьох містах. Бо, незважаючи ні на що, люди продовжують читати та купувати книжки.
Тому це зовсім не наш героїзм. Це сміливість та жага українців до розвитку, яку ми просто не маємо права не підтримати.
Олександр Рябчук:
Із задоволенням повторили би цей досвід. І насправді зараз ми постійно перебуваємо в стані перманентного моніторингу вільних приміщень для можливої книгарні. Але поки нічого не сподобалося настільки, щоб можна було починати ще одну.
Якщо говорити про інше місто, то тут, напевно, ми більше схильні до того, щоб допомогти комусь втілити свою мрію, побути такими собі бізнес-менторами. Адже коли ти тут, на місці, й живеш цією справою, все робиться набагато швидше та якісніше. Після 5 років поїздок у Львів і віддаленого керування книгарнею ми знаємо, про що ми говоримо.
До того ж місцеві мешканці набагато краще відчувають атмосферу та настрій міста, адже частково саме вони її створюють. І тут ми впевнені, що з нашою допомогою вони зможуть створити саме ту книгарню, яка буде максимально відповідати потребам міста, і, що дуже важливо, швидко реагувати на їх зміну.
Катерина Іванова:
У Києві обов'язково буде ще одна книгарня, але в якомусь абсолютно іншому районі, матиме іншу атмосферу та інтер'єр. Є велике бажання не робити клішовані книгарні, а книгарню інтегрувати в район, мікрорайон, квартал. Хочеться максимально створювати якісь органічні проєкти, які не є уніфікованими, а є максимально кастомізованими.
Можливо, між цією книгарнею та наступною у нас буде ще один невеличкий душевний проєкт, пов'язаний з Подолом та пивом. Не знаю, забігаю наперед, але сподіваюся, що нам це вдасться теж.
Штучний інтелект в ілюстрації: про обкладинку книги "ВСЛ", художню цінність та авторські права
Про виклики
Наразі перед видавцями та власниками книгарень стоїть багато викликів (наприклад, здорожчання та дефіцит паперу тягне за собою здорожчання й самих книжок). З якими труднощами стикнулися?
Руслан Онощенко:
У лютому 2022 року всі книгодрукарі зіштовхнулися з небаченими викликами. Харків, столиця книгодрукування України, опинився на першій лінії фронту. Це відчули всі видавці, незалежно від регіону, в якому знаходився їхній головний офіс. Адже більшість книг в Україні друкувалися та досі друкуються в Харкові. Є види поліграфічної продукції, які в Україні можливо виготовити лише там.
Постійні обстріли, проблеми з електроенергією, відтік людей у безпечні регіони стали новою реальністю. Руйнувань зазнали офіси, складські приміщення та інша матеріальна база. Але головним завданням для всіх стало збереження команди та напрацьованого.
Команда Vivat майже в повному складі евакуювалася з Харкова. З-під обстрілів вдалося вивезти 20 вантажівок із книжками. Для їх збереження довелося відкрити склад у Рівному. Подібним чином діяли й інші книговидавці.
Безперечно, війна вплинула на здорожчання книг. До минулорічних проблем з дефіцитом паперу додалися безпекові загрози, відключення електроенергії, логістичні проблеми. Купівельна спроможність громадян знизилася.
Проте ми віримо, що українці не перестануть купувати книги та читати. Принаймні всі новинки провідних жанрів, які ми запустили цього року, дуже швидко розкуповуються. Ми постійно додруковуємо наші бестселери та намагаємося робити все, щоб ціна на книги залишалася доступною.
У кризові часи книга продемонструвала свою потрібність. Для українців вона стала інструментом втечі від жахіть реальності та способом знайти пояснення тому, що відбувається.
Велика розмова про дизайн. Візуальний бренд "Україна", жовтий і блакитний кольори, книжковий дизайн, рефлексії року
Олександр Рябчук:
На початку повномасштабного вторгнення стався повний крах усіх логістичних процесів у 99% гравців ринку. Хтось не міг працювати через постійні обстріли, хтось не міг відправити товар, тому що ні водії, ні "Нова Пошта" не бралися за доставку, хтось просто не міг виконати замовлення чи відкритися, бо одного ранку всі працівники виїхали за кордон.
Дефіцит паперу і його подорожчання відбулося вже давно, але девальвація гривні у 2022 році просто вивела цю проблему на новий рівень. І зараз ми бачимо ситуацію, коли книга, яка ще рік тому коштувала 300-400 гривень, зараз коштує 600-700 і навіть більше.
Обстріли інфраструктури і відключення електроенергії, падіння зв’язку – це було, напевно, одне з найважчих для мене. Адже ти ніколи не задумувався, наскільки у тебе все зав'язане на електропостачанні, мобільному зв’язку та доступі до інтернету. І коли ми говоримо "все", то в буквальному сенсі все: освітлення в книгарні, сервер з базою даних, касовий апарат і навіть музика, яка звучить в книгарні.
Але "Старлінки", різні системи з акумуляторів, "Екофлоу" та генераторів досить швидко вирішили й цю проблему.
Катерина Іванова:
Книга стала стала дорожчою – це відчувається, але не без позитивних моментів. Можливо, людина придбає менше книг, але буде уважніша до вибору, ситуація зі стопками книг, які чекають свого прочитання роками, трошки зміниться.
Наші виклики – це то відсутність інтернету, то орендодавець різко сказав, що в Києві війною і не пахне, тому треба повну оренду платити. У нас дуже прагматичні, приземлені проблеми – скоріше робочі моменти, які не дають нам бути, як ліниві товсті коти. Це просто вихід із зони комфорту. І це нормально.
Поради для тих, хто мріє про власну книгарню
Що порадите тим, хто збирається відкривати книгарні в цей непростий час?
Руслан Онощенко:
Не вагайтеся, а відкривайте! Читачі проявляють вдячність увагою, гривнею та своєю присутністю — і це найбільший скарб для видавця.
Не варто забувати про те, що важкі часи зараз в усіх. Але життя невпинно біжить, тому обирати треба вже зараз: пережити ці часи з максимальною користю для себе та людей, або ж чекати на примарну більш вдалу годину колись потім, якої ніколи може не бути.
Катерина Іванова:
Потрібно обов'язково все порахувати. Книги – це низькомаржинальний продукт, і треба усвідомлювати це одразу. Це не їжа, не напої, де маржа може складати дуже велику частину роздрібної ціни. У книгах це не так. Цей товар легко порівнюється в будь-якій книгарні, інтернеті, й книга від книги не буде нічим відрізнятися, крім ціни.
Я щиро вважаю, що епоха книжкових супермаркетів – ні, вона не закінчена, це теж має бути. Але коли ти створюєш одразу мережу приблизно однакових книгарень, то й гість, прийшовши в ту чи іншу книгарню, отримає приблизно однаковий досвід (наприклад, досвід у всіх "Сільпо" майже нічим не відрізнятиметься). Так може бути з мережею книгарень, хоча теж під великим питанням.
А коли ти відкриваєш якесь одне місце, треба відчути та уявити, що будуть бачити люди, які прийдуть, що вони відчують, про що подумають, що їм захочеться сфоткати собі в інсту. Чим це буде та який досвід вони отримають: приємний, неприємний, унікальний.
І третя порада: одразу будувати хай невеличку компанію, хай там буде двоє-троє людей, які позмінно працюють, але одразу мислити системними процесами. Те, що відбувається у книжковому ринку, я ще ніде не бачила. Кожен максимально працює за якимись своїми алгоритмами, взагалі безсистемно, іноді компульсивно.
Я би радила навіть при дуже невеличких масштабах одразу будувати систему роботи. І коли масштаби будуть збільшуватися, то просто її удосконалювати. Але одразу думати про це, а не тоді, коли обсяги продажів великі й важко інтегрувати якісь нові процеси. Тому варто це робити на самому початку.
Чи будуть субсидії для книгарень: коментує директорка Інституту книги Олександра Коваль
Олександр Рябчук:
Ще раз добре подумати і зважити всі "за" і "проти". У першу чергу зрозуміти, що книгарня – це не лише книги, це ще й безліч процесів, які відбуваються за межами торгового залу, як-от замовлення, переговори, налаштування бізнес-процесів, програмного забезпечення тощо.
Якщо ніщо з цього не лякає, то можна сміливо починати працювати над відкриттям книгарні. А якщо потрібна допомога – завжди можна звернутися до нас.
Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
