"Ми маємо готуватись до наступу" — секретар РНБО Данілов

Секретар Ради національної безпеки й оборони України Олексій Данілов. Getty Images

Секретар Ради національної безпеки і оборони Олексій Данілов розповів Суспільному про підготовку до нового можливого наступу РФ, про допомогу від партнерів, тактику ЗСУ під Соледаром та Бахмутом, ідентичність Донбасу та поїздку в Луганськ після перемоги України.

Нещодавно відбулося засідання ставки стосовно Бахмуту та Соледара. Чого варто очікувати?

По-перше, ставка відбувається 2-3 рази на тиждень під головуванням президента. Це звіти про стан справ на день проведення ставки. Обов’язково з фронту – Верховному головнокомандувачу доповідають генерали, які командують операціями. Одне з засідань, яке нещодавно відбулося, стосувалося Соледара і Бахмута та решти питань.

Маємо розуміти, що є успіхи, але є моменти, коли військові вважають що треба відступитися, щоб зберегти особовий склад. Трагедії ми не бачимо. Ми знаходимося в стадії війни. Нам би дуже хотілося, щоб ми кожного дня мали перемоги, давили цю нечисть. На жаль, не завжди так буває. Але ніяких катастрофічних наслідків це для нас не несе. Вся територія буде звільнена, ми вийдемо на кордони 1991 року, а далі життя покаже як воно буде розвиватися.

Напевно, те що дає оптимізм — це продовження поставок сучасної зброї. Партнери обіцяли їх пришвидшити і збільшити. Наскільки ми можемо бути впевнені що це дійсно відбудеться вчасно?

Партнери поміняли відношення. Ви пам’ятаєте, що відбувалося в лютому минулого року. Ми просили допомоги. Тоді було чотири слова: NLAW, Javellin, Stinger, Bayraktar. Сьогодні цей перелік назв набагато більший. Це зовсім іншого рівня зброя, інше постачання по кількості. Обов’язково буде прискорення, бо всі розуміють, що відбувається у Росії — вони будуть намагатися зробити так званий крайній ривок. Вони до цього готуються.

Ви маєте на увазі перестановки в командуванні — Сергія Суровікіна викинули, а поставили Валерія Герасімова?

Так. ПВК "Вагнер" використали, кадирівців використали. Зараз скажімо так, на заміну йде російська армія. І це так само дає нам підстави казати про те, що призначення Герасімова — останній дзвоник. Після того вже не буде на кого міняти, не буде на кого списувати поразки, які вони отримають на нашій території.

Коли саме чекати цього останнього ривка РФ? На річницю широкомасштабного вторгнення?

Це може бути і на річницю — ви ж знаєте, для них ці річниці є якимись сакральними речами. Це може бути і в березні. Ми маємо готуватися до таких подій кожного дня.

Українські військові ведуть вогонь зі 120-мм міномета по російських позиціях на передовій поблизу Бахмута Донецької області, 11 січня 2023 року. Російська армія продовжує наступи на Бахмут і Соледар. Там точаться постійні артилерійські бої. Фото: AP Photo/Evgeniy Maloletka

Як ви бачите перемогу нашої країни?

Не думаю, що всередині країни є дискусія з приводу перемоги. Перемога — це кордони 1991 року, повернення території Донецької та Луганської областей, Криму.

Але чи закінчиться на цьому війна?

Це вже друге питання. Наше перше завдання — вийти на кордони 1991 року, а вже потім будемо дивитися як будуть далі відбуватися події, як буде себе поводити РФ, які там будуть відбуватися процеси.

Ми — нація переможців. Ми ніколи не допустимо того, щоб шанс, який дає нам зараз життя, не використали якісно, щоб побудувати незалежну країну. Те, що відбувається на території інших країн, в тій чи іншій мірі впливає і на нас. Так само ті події, що відбуваються у нас, впливають на інші країни. Вперше в історії людства нашу країну знає весь світ. Нашого президента знає весь світ. Не було ще такого в історії, щоб наш президент виступав в усіх цивілізованих парламентах світу. 1 серпня 1991 року в Києві перебував президент США і мав промову. Тоді це був парламент СРСР. І він наголошував, що нам треба бути єдиними з Росією, що ми маємо бути в спільній системі координат і немає бути ніякої незалежності. Цю доповідь йому, повірте, готували люди, які думали що володіють повним обсягом інформації. А так сталося, що через невеликий проміжок часу СРСР розвалився.

Ви цей історичний приклад використовуєте в бесіді з іноземними дипломатами. Як вони на це реагують?

Ми маємо багато прикладів, коли вони помилялися. Але визнати помилку можуть не всі. Дехто починає робити навпаки. Я з великою повагою відношусь до тих людей, які визнають свої помилки. Коли Франк-Вальтер Штайнмаєр зробив заяву, що визнає свою помилку – це повага.

Мова напевно про формулу Штайнмаєра, якою він намагався просувати мирний план?

Мова про те, що німці на той час вважали, що ми з росіянами є один народ. Це фундаментальна річ, яку ми зламали 24 лютого. Вони вважали, що ми брати, що вони за три дні захоплять Київ, що їх тут будуть з квітами зустрічати. Я всім доводив, що ми до них не маємо відношення і просимо від нас відчепитися. Ті роки, які ми провели спільно, нічого доброго для нашої країни і нації не зробили. У нас забрали культуру, мову, традиції. Вони насаджували своє і вважали що так має бути. Ні. Кожна нація має право вирішувати в який спосіб їй жити, як будувати країну. І не треба сюди пхати свого носа.

Командувач Сухопутних військ Збройних сил України генерал-полковник Олександр Сирський дає вказівки в укритті в Соледарі, Донеччина, січень 2023 року. Командувач сухопутних військ ЗСУ генерал-полковник Олександр Сирський, Соледар, 8 січня 2023 року Фото: AP Photo/Roman Chop

Туреччина — країна, яка претендує на звання регіонального лідера, постійно натякає, що хоче стати майданчиком для переговорів. Чи не означає це, що Україну підштовхують до так званого "Мінська-3"?

У Туреччині влітку цього року будуть вибори. Звичайно, президент кожної країни хоче бути миротворцем, припиняти війни і заробляти авторитет. В кожній країні є власне життя. До Туреччини ми відносимось з повагою, вони нам багато допомагають. Зараз багато країн нам допомагають. Деякі з них просять: не афішуйте. Коли закінчиться війна нашою перемогою, зможемо дізнатися про багато країн, які нам допомагали, з тих, про які навіть не згадуємо зараз.

А може статися, що ми дізнаємося про багато країн, які допомагали РФ? Навіть в середині Росії лунають заяви, що країни колишнього СНД постачають сірими схемами різну техніку.

Росія постійно має бажання робити союзи. Але от дивіться, Вірменія відмовляється проводити спільні військові навчання ОДКБ. Вона не має бажання мати спільної мови з РФ в даному випадку. Звертаю увагу на те що відбувається у нас у відносинах з Казахстаном. Це наступна країна, яку російське сучасне терористичне угрупування буде мати велике бажання захопити. Вони це розуміють і тому обережні.

Ми би дуже хотіли, щоб країни, які знаходяться під окупацією Росії, були більш активними. Мова йде про Грузію, наприклад. Ну але така наша доля — ми зараз виборюємо їх незалежність. Після нашої перемоги вони точно повернуть всі території, які в них нахабно відібрала Росія.

В 2024-му мають відбутися вибори в РФ. Путін починає до них готуватися. Для нього важливо не програти в Україні, а все зараз йде до того, що він насправді програє. Чи існує небезпека для нас, що Путін зможе консолідувати суспільство РФ напередодні виборів?

Путіну треба готуватися до домовини, а не до виборів. А те що стосується російського суспільства, завжди виникає питання: а де воно? Він його знищив. Там немає ніяких свобод. Ви не можете свою думку вголос говорити. Якщо у вас інша думка, маєте написати що ви є агентом іншої цивілізації і тимчасово знаходитесь на території Росії. Путін — це сучасний Гітлер і громадянського суспільства там не існує. Це люди, які живуть телебаченням з ранку до вечора. Ніяких виборів в РФ вже давно немає.

Чи ви розглядаєте чергову хвилю мобілізації в РФ як одну з небезпек в найближчі часи?

Нам не треба до цього відноситись зверхньо. Ще раз наголошую, вони будуть мати бажання зробити ще одну спробу наступу. Ми маємо до цього готуватися, маємо просити партнерів надавати нам якомога більше зброї та допомоги.

Як думаєте, українська ідентичність зберіглася на окупованих територіях Донбасу?

Відродження буде обов’язково. Там має бути наша країна, наші закони, наша мова і традиції. Якщо хтось вважає що має бути по іншому, це людина, що не розуміє як буде розвиватися світ. Я хотів би звернути увагу на таку річ. Те, що стосується церкви. Саме з 1991 року, після розвалу СРСР, московіти у величезній кількості відправляли сюди для розбудови християнського православного світу так звані церкви МП, які підпорядковувались Москві. Це була недалекоглядність багатьох місцевих керівників, які видавали їм землю для будивництва.

Військовослужбовці на богослужінні у Києво-Печерській лаврі, Київ, 7 січня 2023 року. Митрополит ПЦУ Епіфаній провів першу різдвяну служба Православної церкви України в Успенському соборі на території Лаври. Раніше богослужіння у Києво-Печерській лаврі проводила лише УПЦ московського патріархату. Фото: Аліна Смутко/Суспільне

Зараз УПЦ МП опинилася під дивним статусом, коли вони самі себе не хочуть визнавати московською церквою. Яке майбутнє у цієї організації? І чи не бачите ви проблем, які відбуваються через церковну трансформацію в Україні?

Ми як держава не боримося з жодною установою. Установа має мати статут, зареєстрований за законом і конституцією нашої держави. Ми не маємо права дозволяти виконувати на території України розпорядження з Москви. Це небезпека для національної безпеки. Якщо вони приведуть у відповідність документи і будуть жити по наших законах, питань до них немає. Інша справа — величезна кількість людей, які знаходяться в цьому російському одязі. Ми не можемо їм цього заборонити, але їм треба визначитись.

Чим далі, тим більше буде питань стосовно початку війни. Чому росіяни так швидко просунулися?

Нам би дуже хотілось, щоб вони взагалі не сунулись. Але треба дивитися на результат. Коли кажуть, що ми нібито не готувались до війни, прошу звернути увагу на рішення РНБО. Якщо хтось почне їх аналізувати — чого вони стосувались, як це все відбувалося, які були процеси — підготовка йшла шалена. Якби ми не підготували суспільство, не мали б результату, який є сьогодні. Суспільство до війни було готове. Напад з усіх сторін був би викликом для будь-якої країни. Але була вибрана стратегія. Вважаю, вона була абсолютно доречною на той час.

Чи втомиться суспільство? Ми не маємо права втомитись. Інакше залишимо цю проблему дітям, онукам. Нам треба поставити крапку. Але таку, щоб вони раз і назавжди не мали бажання лізти на наші території.

Ви поїдете після нашої перемоги в Луганськ?

Я обов’язково маю поїхати в місто де народився. Перше місце — це буде цвинтар. Мені треба провідати людей, які провели зі мною частину життя, яких я поважаю. Там є мої друзі та рідні. Вони поховані у Луганську та Красному Лучі (зараз Хрустальне — ред). І, звичайно, маю відвідати тих, хто там лишився з тих чи інших причин. Це ж рідне. На московії не згадують, що я там народився, що в 1994 році мене обрали в першому турі мером Луганська. Вони вважають що це їх. Хто там у них? Ті, кого вони купували. Нашим службам треба було дивитися, але і служби теж купували в опт і роздріб. Це велика проблема. Але зараз нам Господь дає шанс побудувати країну і ми не маємо права цей шанс втратити.

Читайте також