"Прем’єр-міністр, який порушив геть усі правила, — так, оголошуючи про відставку Боріса Джонсона з посади глави уряду та Консервативної партії, написало британське ВВС. — Скандали, які б одразу ж потопили інших політиків, здавалося, не впливали на нього. Він завжди вмів вийти сухим з води, а його помилки та промахи стали частиною його бренду". Але цього разу так не вийшло. Після цунамі відставок в уряді Джонсона (пішло понад півсотні посадовців) стало ясно: нинішньому прем’єру швидше за все доведеться залишити посаду.
Що стало останньою краплею у низці скандалів, де фігурувало ім’я Джонсона, і які з них призвели врешті до його відставки? Якими досягненнями Джонсон запам’ятається на посаді? І чи означає зміна глави уряду в Британії, знаного своєю підтримкою України під час війни, що Києву тепер варто перейматися? Пояснює Суспільне.
Як і чому Джонсон залишає посаду
Після масового звільнення урядовців зранку 7 липня британські ЗМІ повідомляли, що на Даунінг-стріт уже готують заяву про звільнення Джонсона. Однак остаточного рішення не було до останнього — аж поки сам Джонсон не виступив з промовою. "Нехай інший лідер так само буде відданий тому, щоб вести цю країну вперед у важкі часи. [...] Я знаю, чимало людей відчують полегшення, і, можливо, багато хто також буде розчарований. Я хочу, щоб ви знали, як мені сумно відмовлятися від найкращої роботи у світі", — заявив прем’єр.
Утім, виконання Джонсоном обов’язків на "найкращій роботі у світі" останнім часом не знаходило підтримки ні в суспільстві, ні серед його колег по уряду. Рейтинги Джонсона, який очолив уряд у 2019-му на хвилі обіцянок нарешті завершити для Сполученого Королівства Brexit, впали. Дані результатів опитування 5 липня — 69% британців висловилися за те, що прем’єрові пора у відставку, та й більше половини прихильників Консервативної партії були б готові підтримати його відхід.
А остаточно стало зрозуміло, що справи у Джонсона не дуже, коли один за одним почали подавати у відставку члени його уряду. 5 липня пішли міністри фінансів Ріші Сунак та охорони здоров’я Саджид Джавід. Останній заявив, що "сумнівається у спроможності Джонсона керувати країною в національних інтересах".
Слідом за ними подали у відставку понад десяток міністрів. Деякі вакантні посади Джонсон намагався "закривати" негайно, але навіть це було не надто успішно: так, новопризначений канцлер казначейства Надхім Захаві закликав Джонсона негайно піти з посади. А нова міністерка освіти Мішель Донелан теж майже одразу пішла, заявивши, що вона "благала" Джонсона піти у відставку. У переліку незгодних з діями Джонсона опинилася і його прессекретарка Аллегра Страттон.
Читайте також: Путін зіграв проти себе: НАТО ухвалило історичні рішення, що змінять безпекову ситуацію у Європі
Приводом для купи звільнень стала історія з призначенням Кріса Пінчера на посаду "головного батога" Консервативної партії — людини, яка відповідає за присутність та голосування парламентарів-консерваторів на засіданнях. У 2019-му ім’я Пінчера фігурувало у справі про сексуальні домагання. А минулого тижня його знову зловили на домаганнях до двох чоловіків у лондонському клубі "Карлтон". Пінчер був у нетверезому стані. На розслідування щодо Пінчера Джонсон закрив очі або "не знав про нього", як пояснював сам прем’єр.
Утім, як 5 липня зауважив колишній постійний секретар міністерства закордонних справ лорд Макдональд, Джонсону про такі факти з біографії Пінчера усе ж повідомляли. Після нещодавного епізоду Пінчер подав у відставку. Але прикметно, що відставки в уряді почалися після усе ж таки вибачень Джонсона за прикрість з його призначенням.
Прем’єрське крісло хиталося під Джонсоном вже не вперше цього літа. 6 червня у британському парламенті голосували (утім, так і не проголосували) за оголошення вотуму недовіри Джонсону через так званий Partygate. Йдеться про звинувачення прем’єра в участі у вечірках, зокрема й із розпиванням алкоголю, у розпал коронавірусного карантину.
За ці вечірки його штрафувала поліція, та Джонсон вибачався перед королевою Єлизаветою за те, що одна з вечірок відбулася у період трауру за її померлим чоловіком Філіпом навесні минулого року. Сам же Джонсон то говорив, що не знав про вечірки, то запевняв, що був певен, що закон вони не порушують, то наполягав, що це були робочі зустрічі — з алкоголем та без норм соціального дистанціювання.
Читайте також: "В ім’я Бога, йдіть". Як вечірки на Даунінг-стрит можуть коштувати Борису Джонсону посади прем’єра
Інші скандали Джонсона
Лоуренс Фрідман, почесний професор Королівського коледжу Лондона, у розмові з Суспільним наголошує: не варто вважати скандали з вечірками і Крісом Пінчером головною причиною відставки Джонсона. Справа радше у системній брехні та небажанні прем’єра визнавати помилки.
"Основоположна проблема полягає в тім, що тепер прем’єр-міністра сприймають як когось, у кого досить складні стосунки з правдою. Але ще важливіше те, що він не сприймає стандарти політичного життя із належною серйозністю. У нормальних умовах, якщо ви розумієте, що збрехали перед парламентом або порушили закон, ви просто подасте у відставку, тому що це буде єдино правильний вчинок. Але він цього не зробив. З цього й почався нинішній безлад, який вилився у призначення на високу посаду людини з досвідом пияцтва та домагань. І замість того, щоб розглядати це як дискваліфікацію, це насправді його не турбувало", — каже експерт.
Британці можуть пригадати своєму прем’єрові й чимало інших промахів. За три роки Джонсона на посаді у його Консервативній партії вже не раз траплялися сексуальні скандали. Депутат від консерваторів Імран Ахмад Хан подав у відставку після того, як його визнали винним у сексуальному насильстві над 15-річним хлопчиком. А Ніл Періш, ще один депутат від Консервативної партії, подав у відставку після того, як зізнався, що двічі дивився порнографію на телефоні в Палаті громад.
А ще минулого року парламентський комітет зі стандартів рекомендував відсторонити законодавця від Консервативної партії та колишнього міністра Оуена Патерсона через його незаконну лобістську діяльність, яка принесла йому немалі прибутки. Утім, через історію з Паттерсоном консерватори втратили на осінніх додаткових виборах один з округів, які утримували впродовж майже 200 років. Власне, за роки прем'єрства Джонсона консерватори двічі втрачали позиції на додаткових виборах.
Читайте також: Статус кандидата до ЄС, 9 млрд євро допомоги та європейська родина: що Україна здобула на саміті Євроради
Ще одна неприємна історія — про ремонт у квартирі Джонсона на Даунінг-стріт. Виборча комісія Сполученого королівства оштрафувала Консервативну партію на 17,8 тис. фунтів за те, що ті не надали докладного звіту пожертвувань, за які у Джонсона наводили в помешканні красу.
"Наразі у Сполученому королівстві дороговизна життя зростає. Причини і наслідки пандемії, проблеми з глобальною системою торгівлі, глобальне потепління, війна Росії проти України і те, що Росія робить на енергетичному ринку. Словом, факт полягає в тому, що рівень життя у Британії опинився під тиском. І я підозрюю, що якби зараз там не було таких економічних проблем, думаю, що тоді б, можливо, Джонсона судили б трохи м’якше", — пояснює Суспільному кореспондент "Голосу Америки" в Лондоні Богдан Цюпин.
Досягнення Джонсона та підтримка України
Та попри все, оголошуючи про відставку, прем'єр наголосив, що пишається досягненнями свого уряду: "завершення Brexit, врегулювання наших відносин з ЄС, повернення країні повноваження ухвалювати власні закони в парламенті, підтримка нас усіх в часи пандемії, забезпечення найшвидшого впровадження вакцини в Європі та найшвидшого виходу із карантину, і за останні кілька місяців спроможність очолити Захід у протистоянні агресії Путіна в Україні". На останньому пункті Джонсон закцентував, запевнивши, що у будь-якому разі Британія продовжить підтримку України в часи війни.
Лоуренс Фрідман зауважує, що складно судити про якісь очевидні перемоги й досягнення Джонсона, бо "всі аспекти його послужного списку є суперечливими". На думку експерта, будь-який інший "нормальний" політик на місці Джонсона зрозумів би, що він опинився у надто кепській позиції та одразу ж пішов з посади. Утім, Джонсон навіть на тлі масового звільнення урядовців у відставку не поспішав. Але й "це ненормальна ситуація, а Джонсон — ненормальний політик", каже Фрідман.
"Однак Brexit не відбувся би без нього. Дебати про те, наскільки добре він впорався з COVID-19, можна вести скільки завгодно, та треба визнати, що програма вакцинації в Британії була успішною. Щодо України, я думаю, більшість людей визнають: його готовність серйозно сприймати небезпеку для України та допомогти Україні на ранніх стадіях — це була одна з найважливіших речей, яку він зробив. Утім, питання України — це явно не привід великих політичних розбіжностей у Великій Британії. Я знаю, що Зеленький та Джонсон — чудові друзі. Але хто б не посів його місце, щодо України, гадаю, його політику буде продовжено", — пояснює експерт.
Такої ж думки і Богдан Цюпин. Він наголошує, що "підтримка України в Британії не тримається на одній особі", адже Україну готові підтримувати фактично усі парламентські фракції Сполученого королівства. Навіть лідер лейбористів Кір Стармер не раз заявляв у парламенті, критикуючи Бориса Джонсона, що коли йдеться про питання підтримки України, його партія стоїть на боці рішень консервативного уряду.
Читайте також: Послиня США з питань глобального кримінального правосуддя — про міжнародний трибунал, геноцид та співпрацю з Україною
Хто може замінити Джонсона на посаді прем’єра і що далі
Джонсон формально залишатиметься на посаді до обрання нового глави уряду. За його ж словами, процес вибору має розпочатися просто зараз, а порядок, у якому це відбуватиметься, оголосять наступного тижня. "Сьогодні я призначив Кабінет міністрів, який буде працювати зі мною, доки не буде обраний новий лідер", — зауважив Джонсон. Але спершу мають затвердити нового голову Консервативної партії. Це відбуватиметься в кілька етапів: спершу складуть список з усіх охочих обійняти цю посаду, далі проголосують за кожного кандидата.
Після літньої кампанії двох кандидатів, які здобудуть найбільшу підтримку, буде фінальне голосування. Воно має відбутися на початку осені, а призначать нового прем’єр-міністра до партійної конференції у жовтні. Лоуренс Фрідман, втім, каже, що процес насправді може виявитися швидшим і ім’я нового прем’єра буде відомим уже наприкінці серпня або на початку вересня. У будь-якому разі Джонсон, як і його попередниця Тереза Мей залишить крісло достроково, так і не втримавшись на посаді визначений п’ятирічний термін.
"Бен Воллес дуже популярний у партії, утім, думаю, що деякі з людей, які нещодавно працювали в уряді з Джонсоном, тепер дещо заплямовані цим досвідом".
Серед тих, хто може стати наступником Джонсона, нині найчастіше звучить ім’я Бена Воллеса — чинного міністра оборони, який, до слова, з посади не пішов. Він пояснив це тим, що зобов’язався дбати про гарантування безпеки країни незалежно від того, хто обіймає прем’єрську посаду. Свою популярність він значним чином здобув завдяки позиції щодо російсько-української війни. Ще одне ім’я претендентки на прем’єрську позицію нам добре відоме в контексті підтримки України. Очільниця британського МЗС Ліз Трасс, яка зокрема координувала переговори з Європейським Союзом після Brexit, має немалу підтримку, а втім, поступається Воллесу.
Лоуренс Фрідман серед лідерів змагання бачить і Джеремі Ганта — колишнього міністра охорони здоров’я та колишнього міністра закордонних справ Сполученого королівства, а у 2019-му — головного опонента Джонсона у боротьбі за прем’єрство та критика через начебто невдалу боротьбу з коронавірусом.
"Я гадаю, фаворитом буде людина, яка є найдосвідченішою поза чинним урядом, але водночас може не мати підтримки членів партії — це Джеремі Гант. Я не думаю, що Ліз Трасс матиме підтримку парламенту. Варто розглянути й кандидатуру Пенні Мордаунт (ексміністерка оборони, — ред.), яка має подібні політичні погляди, але трохи стабільніша, ніж Ліз Трасс. Бен Воллес дуже популярний у партії, утім, думаю, що деякі з людей, які нещодавно працювали в уряді з Джонсоном, тепер дещо заплямовані цим досвідом", — каже Фрідман.
Також серед головних претендентів на прем’єрство називають Ріші Сунака — колишнього міністра фінансів, віцепрем’єра Домініка Рааба та вже згаданого Саджида Джавіда. Утім, нині прогнозувати, враховуючи мінливу обстановку у британському політикумі, експерти не беруться.
Читайте також
"Кров, піт та дипломатія": яким був шлях України у кандидати на вступ до ЄС
Спецпредставник ЄС з прав людини — про Стамбульську конвенцію, злочини Росії та реформи в Україні
Підтримка України у війні та статус кандидата до ЄС: підсумки візиту європейських лідерів до Києва