Корова, 22 курчат, 5 гусенят і два коти. Таке господарство завела сім’я переселенців з Харківщини, яка через повномасштабну війну переїхала на Чортківщину. Кажуть, корова стала їхньою годувальницею, адже основний дохід сім'ї – це гроші від продажу молока, сиру та сметани.
Сім’я переселенців з Харківщини переїхала на хутір Чорний Ліс на Чортківщині. Це Євген, його дружина Олександра та четверо дітей. Вони завели своє господарство. Головна годувальниця сім’ї – корова Машка.
"Вдень ми її доїмо 3 рази. 17 літрів вона вдень дає молока. За день молоко розлітається. Замовлень дуже багато, люди замовляють сир, сметану, але я не встигаю то робити, тому що все молоко розбирають", – каже Олександра Степанова.
Також сім’я має город. Тут посадили кукурудзу, картоплю, огірки, помідори, капусту, буряк і цибулю.
"Вже є маленькі помідорчики у нас, називаються помідорчики "Донецькі". З моїх рідних земель", – розповіла переселенка.
До господарських робіт жінка привчає й своїх дітей.
"Вони допомагають і сіно збирати, допомагають і бур’ян прорубувати, проривати траву. Я їм розповідаю, що там буде бурячок, буде цибулька. Дітям цікаво, яке воно виросте", – каже жінка.
Поблизу їхнього будинку є ліс. Олександра розповідає, щодня гуляє тут з малими.
"Звідси їхати не хочеться, тут спокій, тут тиша. Діти від 6 ранку бігають по дворі. Вони збирають малину, полуницю", – каже Олександра.
Допомагали шукати житло парафіяни євангельської церкви. Вони запропонували сім’ї кімнату в гуртожитку чи пансіонаті, або ж будинок на хуторі. Олександра розповідає, вибрали саме будинок.
"Ми побачили тут великий дім, дім – це те, де можна вижити за будь-яких обставин. Побачили город, тут можна вирощувати птицю, то ми одразу вирішили сюди їхати", – розповіла жінка.
Переселенці купили 5 гусенят. Також мають 22 курчатка. Їх виростили в інкубаторі.
"Ми чекали 21 день. Ми їх перевертали кожні 3 години, діти допомагали, нагадували, що час перевертати. Вони стояли зранку над інкубатором, коли ж вони вилупляться", – каже переселенка.
Олександра розповідає, вона сирота. Її виховували дідусь з бабусею. Разом з ними жила на Донеччині. Там також мали господарство, тому доглядати за худобою вміє.
"У нас були корови, кролики, курчата, свині. Ми в селі косили траву, перегортали її, робили заготовки на зиму, дрова. І ми все встигали", – каже жінка.
У сім’ї є також 2 коти – Макс та Том.
"Макс мій улюблений котик, я з ним постійно граюся, ношу йому пити, їсти", – каже син Данило.
Виїжджала з Харківщини сім'я не разом. Спочатку виїхала Олександра з дітьми. Жінка розповідає, зробила це, бо боялася за малечу:
"Я краще один раз ризикнула, я вивезла дітей, щоб вони кожного дня не ховалися. Це не життя було, всі сидять постійно в коридорі. Тільки йшла на кухню, щоб щось приготувати, починаються обстріли, все вимикала, швидко бігла до коридору, до підвалу", – розповіла переселенка.
Найбільша мрія сім’ї, щоб завершилася війна, а українці повернулися до своїх домівок.
Читайте також
- Вчителька з Маріуполя волонтерить у Тернополі та шукає роботу за фахом