Обриси нової коаліції та загроза більшої війни — огляд світових ЗМІ

Засідання Консультативної групи з питань безпеки України на авіабазі Рамштайн, Німеччина, 26 квітня 2022 року. (AP Photo/Michael Probst)

Підсумки зустрічі у німецькому Рамштайні, побоювання щодо виходу російської війни за межі України, вагання Путіна щодо загальної мобілізації та загрози продовольчій безпеці у світі  — про це і не лише журналістка Суспільного Олена Ремовська розповідає в огляді іноземних ЗМІ за тиждень.

Друзі України об’єднуються

Зустріч представників 40 країн у Рамштайні цього тижня — ще не зовсім коаліція для перемоги над Путіним, але, вірогідно, її майбутнє ядро. Про це пише Politico за підсумками переговорів новоствореної Консультативної групи з питань оборони України, що тривали на базі ВПС США у Німеччині. Міністр оборони США Ллойд Остін розповів, що група збиратиметься щомісяця. Politico вважає це ознакою того, що союзники України готуються до затяжного конфлікту.

У складі групи зараз — не лише країни НАТО, але й Австралія, Японія, Кенія, Нова Зеландія, Південна Корея та Туніс. Видання звертає увагу на те, що на зустрічі не було країн із Центральної чи Південної Америки. "Для порівняння, — пише Politico, — Глобальна коаліція для боротьби з "Ісламською державою", створена США у 2014 році, включає 84 країни". На зустрічі в Рамштайні прозвучало, що понад 30 партнерів України передали їй озброєння на 5 мільярдів доларів. Більшу частину цієї допомоги — на 3,7 мільярда — надали США.

У Німеччині глава Пентагону пояснив свої слова про те, що США хотіли б бачити Росію ослабленою. Він каже, що мова про те, щоб Росія не могла більше залякувати сусідів так, як вона робить це в Україні. На запитання, чи може Росія застосувати в Україні тактичну ядерну зброю, Остін відповів, що ця риторика Москви "дуже небезпечна". "Ядерну війну програють усі сторони", — сказав він і додав, що США не мають наміру брати участі в цій риториці, що нав'язується Кремлем.

Читайте також: "Ми наблизилися до офіційної заяви: крім воєнних злочинів мали місце злочини проти людства" — посол США в ОБСЄ Карпентер

Путін підвищує ставки

Вибухи в сепаратистському регіоні Молдови, припинення Росією поставок газу до Польщі та Болгарії — ознаки того, що війна Росії може вийти за межі України, пише The New York Times. "Протягом дев'яти тижнів президент Байден і західні союзники наголошували на необхідності тримати війну за Україну всередині України. Тепер у Вашингтоні та європейських столицях побоюються, що вона може поширитись на сусідні держави, у кіберпростір і країни НАТО, які раптово зіткнулися з російським відключенням газу", — йдеться в статті. У довгостроковій перспективі це може перерости в більш прямий конфлікт між Вашингтоном і Москвою, що нагадуватиме Холодну війну, оскільки обидві країни прагнуть підірвати владу одна одної.

"Путін не хоче відступати, як і українці, тому попереду — ще більше крові"

The New York Times пише про те, що зараз уже майже не чути розмов про дипломатичний вихід для російсько-української війни. "Путін не хоче відступати, як і українці, тому попереду — ще більше крові", — каже Робін Ніблетт, директор британського аналітичного центру Chatham House. Докази злочинів у Бучі та інших містах, що були або є окупованими росіянами, посилили рішучість Заходу допомогти Україні перемогти Росію. "Втрати Росії зростають, а США мають намір постачати більш потужну зброю, яка спричиняє ці втрати", — каже Сет Джонс із американського Центру стратегічних і міжнародних досліджень. Він вважає, що рано чи пізно російська військова розвідка може націлитися на поставки зброї Україні всередині країн НАТО.

Видання нагадує про заяву глави Пентагона Ллойда Остіна про те, що хотіли б бачити Росію "настільки ослабленою, щоб та більше не могла робити те, що вона зробила під час вторгнення в Україну". А також про те, що США наклали санкції на експорт до Росії мікроелектронних компонентів, необхідних Москві для виробництва ракет і танків. The New York Times резюмує, що ці санкції, схвалені ще наприкінці березня, вірогідно, направлені на досягнення мети, озвученої Остіном.

Читайте також: Зустріч 40-ка міністрів на базі "Рамштайн" — це перше засідання військової антипутінської коаліції — Клімкін

Кінець легенді про "спеціальну операцію"?

Чи оголосить Путін загальну мобілізацію — над цим розмірковує журналіст Роджер Бойс у колонці в британській газеті The Times. Якщо так, це означатиме кінець легенди про "спеціальну операцію". Це також означатиме перехід до затяжної війни. Бойс наводить коментар Майкла Кофмана — військового аналітика американського центру CNA, який каже: "Без загальної мобілізації Донбас є останнім великим наступом, який російські військові можуть здійснити, враховуючи поточний стан і наявність сил. Незалежно від того, вдасться він чи ні, російські військові будуть виснажені з точки зору наступального потенціалу".

Загальна мобілізація могла б підвищити моральний дух російської армії. Але, як зазначає Бойс, це не вирішить системних проблем, з якими вона зіткнулася: якість генеральського складу, відсутність гнучкості, погана координація між танками, піхотою та авіацією, хаотичне постачання. Крім того, компетентність мобілізованих буде сумнівною. "Проте Путін, можливо, готовий спробувати", — йдеться в статті. Бойс нагадує, що на Красній площі в Москві відбудеться "парад перемоги" з нагоди 9 травня. Там Путін, імовірно, просуватиме наратив для наступної фази війни.

Журналіст The Times нагадує про вибухи на складах палива в Брянську неподалік російсько-українського кордону. Варіантів, на його думку, два. Або український спецназ працює на території Росії, аби перервати канали постачання. Або ж ці події стануть вигідним підґрунтям для того, щоб Путін заявив: "матінка Росія в небезпеці", а тому загальна мобілізація неминуча. "Це було б жахливим результатом для Європи, для США та, звичайно, України. Але також для росіян, яким зрештою доведеться прийняти реальність, що ними керує неврівноважений тиран", — підсумовується в статті.

Читайте також: "Спочатку РФ планувала окупацію всієї України. Зараз — 5-6 областей" — Чмут і Жданов про війну, зброю та Придністров'я

“Не люди”

Байдужість до насильства, аморальна безтурботність щодо масових вбивств — всі ці риси, які зараз світ спостерігає у росіян, знайомі кожному, хто знає радянську історію. Про це американська журналістка, авторка книги "Червоний голод" Енн Еплбаум пише в статті для The Atlantic. Епплбаум проводить паралелі з 1932-33 роками — періодом Голодомору в Україні. Через багато років деякі з тих, хто відбирав у селян хліб, дивувалися у своїх спогадах, чому вони не відчули жалю до людей, яких залишали помирати з голоду. Під впливом радянської пропаганди вони не думали про селян як про людей.

Пропагандистська машина сучасної Росії виявилася ідеальним інструментом для того, щоб повторити цей досвід у 2022 році. "Сірі апаратчики, оперативники ФСБ та добре вбрані ведучі, які організовують і ведуть національну розмову, роками готували співвітчизників до того, щоб вони не відчували жалю до України. Їм це вдалося", — пише Епплбаум.

"Вони навіть не люди — вони “нацисти”. І тому, як і колись куркулів, їх можна знищити без докорів сумління"

На відміну від радянської пропаганди, російська часто навіть не намагається запропонувати одну — альтернативну — версію тієї чи іншої події. Епплбаум нагадує, скільки версій пропонувало російське телебачення у відповідь на катастрофу рейсу МН17 на Донбасі у 2014 році. "Цей постійний потік брехні викликає не обурення, а апатію. З огляду на таку кількість пояснень, як ви можете знати, чи є щось істиною? А що, якщо ніщо ніколи не є правдивим?" — каже вона. Можливо, українські “націоналісти” знищили Маріуполь. Можливо, й ні. Не можна зробити чітких висновків, і ніхто не може бути притягнутий до відповідальності.

Якщо послухати Путіна чи російське телебачення, українці не здатні ухвалювати рішення. Вони не можуть самостійно обрати уряд. "Вони навіть не люди — вони “нацисти”. І тому, як і колись куркулів, їх можна знищити без докорів сумління", — йдеться в статті.

Енн Епплбаум нагадує: не було жодної розплати за український Голодомор, за ГУЛАГ, за Великий терор 1930-х років. Не було такого моменту, щоб винні у цих злочинах висловили, як вона пише, "інституційний жаль". "Тепер маємо результат, — вважає журналістка. — Більшість росіян прийняла пояснення, які держава дала їм про минуле, і жила далі. "Вони — не люди, вони — куркульське сміття", — казали вони собі тоді. "Вони — не люди, вони — українські нацисти", — кажуть вони собі сьогодні".

Читате також: "Часом думають, що "Байрактар" реально купити десь на бульварі" — Притула про війну, волонтерство і політику

Чи буде хліб

Можлива втрата Україною через війну своїх портів та частини родючих ґрунтів загрожує світу ще більшим зростанням цін на продукти харчування, пише Al Jazeera. Кожен другий-третій шматок хліба в Африці та на Близькому Сході виробляється з української пшениці — це дані Глобального індексу голоду. Якщо у 2021 році високий рівень голоду фіксували в 47 країнах, то в 2022 році, через вторгнення Росії в Україну, таких країн буде більш ніж 60. У 2021 році Україна була шостим за величиною експортером пшениці, а також одним із провідних експортерів ячменю та соняшника.

Як пише Al Jazeera з посиланням на Продовольчу та сільськогосподарську організацію ООН (FAO), чи не головний виклик російсько-української війни в плані продовольчої безпеки — доступ до їжі, а не її наявність. До війни 90% експорту сировини проходило через порти в Чорному та Азовському морях. Зараз Росія намагається захопити Маріуполь — стратегічне портове місто на Азовському морі, раніше окупувала Херсон. Під загрозою також — Миколаїв та Одеса.

Фермери в Україні вже звертаються до менш ефективних маршрутів поставок продукції, як-то залізничних та автомобільних перевезень, розповідає директор "Українського клубу аграрного бізнесу" Роман Сластьон. Але мова йде про значно менші обсяги, ніж ті, що можна було поставити по морю. "Наприклад, експорт насіння соняшнику зараз знизився до 15-20% від довоєнного рівня", — додає він.

У FAO ж застерігають — якщо Україна не відновить повноцінну роботу портів, це створить додаткових тиск на ціни на глобальному ринку. І він не знизиться, поки не активізуються виробники в ЄС та Індії. Індекс цін на харчові продукти у березні виріс на 12,6% в порівнянні з лютим, коли він уже досяг найвищого рівня з моменту заснування такого індексу ООН в 1990 році.

Роман Сластьон розповідає, що на півдні України, куди просувається Росія — чорноземи, тобто одні з найродючіших ґрунтів у світі. Решта України має більшу залежність від добрив, на ринку яких — також криза, оскільки їхнім основним експортером є Росія.

Читайте також

"Ми вже шукаємо понад 16 тисяч людей" — Денісова про воєнні злочини, зниклих безвісти та вивезених у РФ

У Києві вперше за три роки буде посол США — чому ця посада була вакантною і хто така Бріджит Брінк, яка тепер її займе

"Ховали людей в дитячих садочках, біля гойдалок, під під'їздами". Обстріли та фільтрація в Маріуполі

У книжках буде слово "рашизм". Що Зеленський сказав на пресконференції в метро Києва. Головне