Вкрай кінематографічна, заворожуюча та для кожного своя. Такою є наша столиця. Кожного разу, як Київ з’являється у фільмі, він перестає бути архітектурним тлом для сюжету, стає одним з персонажів.
Суспільне Культура у партнерстві з онлайн-платформою Takflix зібрали до Дня міста 10 фільмів, про Київ та з Києвом у головних ролях: від ліричних фільмів-роздумів радянського періоду “Київські мелодії” та “Маленький шкільний оркестр” до короткометражок молодих українських режисерів, а також документальний хіт “Вхід через балкон” та комедія “Герой мого часу”.
"Київські фрески"
Арт-хаус, режисер Сергій Параджанов, 1966
В 1965 році Сергій Параджанов разом з Павлом Загребельним написав сценарій до майбутнього фільму “Київські фрески”. Проєкт виявився дуже вільної форми, без стилістичних обмежень та будь-яких стереотипів. Дирекція студії одразу ж закрила фільм.
Стрічка змогла вижити у формі кінопроб тільки завдяки оператору Олександру Антипенко, який зберіг 15 хвилин матеріалу завдяки тому, що включив їх в свою дипломну роботу. Як пізніше скаже Параджанов: “Час перетворив наш матеріал на фільм, і я хочу, щоб ви подивились його”.
А вже в 1988 році в на кінофестивалі Мюнхені критики назвали цю короткометражку “новаторським відкриттям”. Події розгортаються 9 травня в Києві. Головний герой - Людина, спостерігає за людьми та містом навкруги, намагаючись знайти якесь виправдання своїм діям.
"Київські мелодії"
Музичний фільм, режисер Ігор Самборський, 1967
Зимовий Київ. Молодий композитор блукає по засніженому місту у пошуках своєї нової мелодії. По дорозі герой спостерігає за містом, вируючим життям у ньому, поки не зауважує дівчину в тролейбусі. Вона поспішає у своїх справах, а захоплений композитор невідступно слідує за нею. І кожен звук, який він чує, стає для нього частиною нової мелодії.
Цей ліричний фільм-роздум ніби показує, що виходить, якщо спробувати перенести життя Києва на музику, розкласти суєту на ноти та акорди. Головні ролі в цій короткометражці виконали Іван Миколайчук, відомий актор і режисер українського поетичного кіно, та Олена Крапович.
"Маленький шкільний оркестр"
Музичний фільм, режисери Олександр Муратов та Микола Рашеєв, 1968
Іще один фільм в підбірці, де панорама Києва нерозривно пов’язана з музикою, але на цей раз глядачів огортають життєрадісні нотки джазу. Ця лірична стрічка розповідає про маленький юнацький колектив, де в таких різних хлопців та дівчат одна любов - музика. Життя розлучає друзів, але шкільна дружба та музика назавжди залишаться з ними.
“Маленький шкільний оркестр” з головою занурює в настрій на атмосферу 60-х років. У фільмі знімався джаз-квінтет під керівництвом Ігоря Кондакова. Однак, у радянські часи фільм одразу ж був заборонений за звинуваченням авторів у “зайвій” свободі, а тому вперше стрічка була показана глядачам аж в 2010 році.
"Цвях"
Драма, режисер Філіп Сотниченко, 2016
Фільм розпочинається з довгого плану проїзду вулицею Верхній Вал, разом з головною героїнею глядач має змогу спостерігати за сучасним Подолом через вікно автівки. 20 років тому, в 1996 році, Валентина разом з своєю матір'ю та вітчимом емігрувала до Швейцарії. В 2016 вона повернулася до свого рідного міста. Потім, через призму домашньої камери, глядач має змогу спостерігати за останньої вечерею сім’ї перед від’їздом, ніби мандри по спогадах головної героїні.
В 2016 році фільм здобув приз “Золотий Дюк" за найкращий короткометражний український фільм на Одеському міжнародному кінофестивалі та в 2017 році був номінований на кінопремію “Золота дзиґа”.
Стрічку можна переглянути на онлайн-платформі Takflix, як окремо, так і в підбірці короткометражних фільмів “Як тебе не любити”, присвяченій Дню міста.
Дивитись фільм на Takflix.
Дивитися добірку “Як тебе не любити”:
"Стрімголов"
Психологічна драма, режисерка Марина Степанська, 2017
Режисерка Марина Степанська, для якої стрічка “Стрімголов” стала повнометражним дебютом, розповідає, що їх хотілося “подивитися історію про нас в українському кіно. Про нас - в сенсі про людей, які живуть в Києві, моїх друзів, моє покоління”. Саме це стало одним з імпульсів для створення фільму.
Події фільму розвиваються в сучасному Києві. Антон, музикант-вундеркінд, не впорався з покладеними на нього сподіваннями, повертається додому після двох років навчання у Швейцарії і піврічного лікування алкогольної залежності в психоневрологічному диспансері під Києвом. Одного разу Антон зустрічає Катю, яка, як і він, намагається знайти своє життя в житті. Вона незабаром має поїхати до Берліна разом із своїм хлопцем Йоганном, німецьким фотожурналістом, з яким вона познайомилася під час подій на Майдані. Однак, ця зустріч з Антоном змінює їх обох.
Стрічку можна переглянути в українському онлайн-кінотеатрі Takflix.
"Герой мого часу"
Комедія, режисерка Тоня Ноябрьова, 2018
На 9-му Одеському міжнародному кінофестивалі відбулася прем’єра повнометражного дебюту Тоні Ноябрьової. За цей фільм режисерка отримала нагороду в категорії “Найкращий український режисер”.
Стрічка розпочинається наступним текстом: “Щодня до столиці у пошуках щастя приїжджає 284 000 чоловік”. Головний герой є одним з цих шукачів щастя. Жорик приїхав до Києва з амбітною ціллю - підкорити столицю. Він шукає роботу, намагається будувати відносини, ставить собі високі цілі. Але кожного разу заходить в глухий кут. Іронічна комедія про хлопця “з сусіднього двору”, що живе в стрімкому та суперечливому світі, прикрашена яскравими, та часом абсурдними, мізансценами з повсякденного життя столиці.
"В радості, і тільки в радості"
Драма, режисерка Марина Рощина, 2018
Головна героїня - сучасна молода дівчина, яка живе в столиці. Тусовки з подругами, нові стосунки, які стрімко розвиваються. Але в неї є секрет - її син. Чи наважиться вона зізнатися хлопцеві в цьому? Перед нею постає вибір між особистим життям і відповідальністю за дитину. Глядач проживає разом з героїнею цей епізод з її життя та подорожує таким знайомим Києвом - з його станціями метро та спальними районами.
Короткометражка має яскраву фестивальну історію. “В радості, і тільки в радості” здобув приз в категорії “Найкращий український короткометражний фільм” Одеського МКФ та приз “Найкращий фільм” національного конкурсу Київського міжнародного кінофестивалю “Молодість”.
Стрічку можна переглянути на онлайн-платформі Takflix, в тому числі в підбірці короткометражних фільмів “Як тебе не любити”, присвяченій Дню міста.
Дивитись фільм на Takflix.
"Петрівка-реквієм"
Анімація, режисерка Катерина Возниця, 2018
8 лютого 2018 року на пленарному засіданні депутати Київради ухвалили рішення про перейменування станції “Петрівка” на “Почайну”. Перейменування станції “Петрівка” вилилося також в переозвучення всіх оголошень Київського метрополітену голосом нового диктора.
Саме ця подія стала імпульсом до створення цієї іронічної анімації. Пригоди дезорієнтованого суб’єкта в умовах стихійної декомунізації. Короткий момент топографічно-акустичної розгубленості на зламі звички.
Стрічку можна переглянути в українському онлайн-кінотеатрі Takflix.
"Прощавай, Головін"
Драма, режисер Мат’ю Ґрімар, 2019
На фоні багатоповерхівок київського спального району головний герой короткометражки Ян Головін веде розмову сам з собою. Смерть його батька стала для нього шансом розпочати нове життя за межами рідної країни. Як попрощатися з сестрою? Та чи зможе він залишити позаду все, що він знає в цьому житті? Ян змушений зіткнутися зі своїм рішенням.
Канадсько-український фільм здобув перемогу як “Найкращий короткометражний фільм” на Одеському міжнародному кінофестивалі. Стрічка також отримала нагороду у секції Generation 14 plus Берлінського міжнародного кінофестивалю.
Стрічку можна переглянути на онлайн-платформі Takflix, як окремо, так і в підбірці короткометражних фільмів “Як тебе не любити”.
"Вхід через балкон"
Фільм-дослідження, режисер Роман Блажан, 2020
“Ми чекаємо, що фільм стане зворушливим екскурсом у минуле нашої країни і допоможе вивести дискусію про майбутнє нашої архітектури в публічній площині на інший глибший і позбавлений виключно негативних конотацій – рівень”. Так розповідає про цю стрічку її режисер Роман Блажан.
Відсутність державного регулювання дозволяє українцям будувати будь-які балкони незалежно від стилю будівлі. Саме так і виник феномен українських балконів, який нікого не залишає байдужим.
“Вхід через балкон” - це фільм-дослідження українських балконів і їхніх власників. Але балкони тут не просто архітектурне явище, вони є частиною антропології та сучасної культури. Ця стрічка є одночасно подорожжю через десятиліття пострадянської історії та спробою зрозуміти, де закінчується особисте та починається публічне.
Стрічку можна переглянути на онлайн-платформі Takflix. Вона також входить в підбірку “Як тебе не любити”, яка присвячена Києву.