До Венеційської бієнале цього рік прикута неабияка увага: як вплине бойкот європейських країн проти участі Росії та Ізраїлю; чи зможе критика довкола участі США стати настільки ж потужною; чи зможуть ці події визначити майбутнє мистецької події, яка і без того останні роки втрачає свій авторитет та значення в полі сучасного мистецтва?
Від початку місія бієнале полягала в тому, щоб представити найкращі зразки світового мистецтва; показати тенденції, які з'являються у світі, як у висвітленні тем, так і через роботу з матеріалами та нематеріальним. Наприклад, цьогоріч головна виставка сформована довкола теми "В мінорних тональностях" Койо Куо — першої жінки з Африки, яку обрали головною кураторкою Венеційської бієнале. Вона несподівано померла в ніч з 9 на 10 травня 2025-го, за рік до офіційного відкриття бієнале, однак її напрацювання втілила команда, з якою вона працювала. Вони стосуються пам'яті, крихкості життя та присутності людини у світі. Традиційно, велика увага прикута до мистецтва, що порушує теми деколоніальної оптики та перегляду історії.
Історію української присутності ми розповідали в окремому матеріалі. Цьогоріч Суспільне Культура радить дізнатися більше про національний павільйон України, що представить проєкт Жанни Кадирової "Гарантії безпеки". Він вперше буде показаний на території Джардіні у публічному просторі.
У цьому ж матеріалі Суспільне Культура звертає увагу на те, які ще національні павільйони залишаються цікавими та вже сьогодні отримали увагу артвидань і критиків.
Ватикан
Без сумніву, один із найбільш гучних павільйонів цього року, і він вже може отримати золоту нагороду за неймдропінг. Адже у роботі з ним були залучені найбільш відомі куратори та артисти: художній директор лондонської галереї Serpentine Ганс Ульріх Обріст (його книжки про кураторство та роботу з митцями можна прочитати й українською), видавець і куратор Бен Вікерс, співачка та авторка пісень FKA Twigs, піонер електронної музики Браян Іно, письменниця і музикантка Патті Сміт, кінорежисер Джим Джармуш, а також музикантки Калі Мелоун, Моор Мазер і Голлі Герндон.
Важливо розуміти стратегію Ватикану, яка не надто змінилася за багато часів. Ватикан не прагне буквально проявити свої фундаментальні цінності. Він залучає найкращих представників попкультури й через відомі та впізнавані імена намагається говорити до широких кіл про релігійне та святе, вибудувати собі прогресивне та ліберальне ім'я.
Власне, виставку описують у концепції проєкту саме як звукову молитву (вона буде присвячена постаті середньовічної черниці, композиторки та цілительки — святої Гільдеґарди Бінґенської).
Релігійна тематика, в принципі, не нова як у світовому мистецтві, так і в українському. Та чи дійсно зможе команда виставки запропонувати щось свіже?
Велика Британія
Сама назва павільйону Великої Британії "Прогнозування історії: тестування перекладу" (Predicting History: Testing Translation) заявляє про його глибокі наміри працювати зі складним історичним та колоніальним спадком країни.
Колоніалізм — одна з центральних тем останніх бієнале, і зрештою цьогорічна не є винятком. Йдеться не лише про "ревізію тем", але й більшою мірою про присутність інших досвідів, поглядів, знання.
Сімдесятидворічна художниця Лубайна Хімід була однією з перших художниць, залучених до руху чорношкірого мистецтва у Великій Британії в 1980-х роках, і продовжує створювати активістське мистецтво, яке виставляється в галереях Британії та у всьому світі.
Лубайна Хімід — лауреатка численних премій, зокрема й Премії Тернера, головної премії британського сучасного мистецтва.
На цій виставці переклад розуміється не як мовний спосіб передання інформації, а як культурний та історичний процес — тож колоніалізм та ревізія минулого з можливістю звернути увагу на замовчувані голоси та перспективи стає тут центральною. Павільйон ставить питання про те, хто має право інтерпретувати минуле і як ці інтерпретації змінюються.
Німеччина
Ще один павільйон, який працює із темами історії та звертається передусім до власного минулого.
Проєкт "Руїна" (Ruin) створений художницею Генріке Науманн спільно з Сун Тьєу та під кураторством Кетлін Реінгардт. Та 14 лютого цього року Німецький павільйон спіткала сумна новина: від раку померла його учасниця Генріке Науманн — одна з ключових авторок сучасного німецького мистецтва.
Генріке Науманн була великою адвокаткою України, неодноразово виступала на великих майданчиках, розповідаючи про культуру та війну. Вона також брала участь у проєкті "На периферії війни" від Київської бієнале 2023, що був реалізований в Івано-Франківську, де особисто провела делегований перформанс.
На бієнале проєкт буде зосереджений на темі систем — бюрократичних, соціальних і історичних: як вони функціонують між собою, як впливають, як формують агентність та суб'єктність всередині себе і як єдине ціле. Але головними у цій розмові постануть теми, пов'язані з історичним спадком та війною. Йдеться про відповідальність, пам'ять, політичні структури. Для Науманн це було надзвичайно важливо, адже через мистецтво вона могла проявити свою активістську позицію. І це мистецтво говорить за неї, коли її вже немає.
Чехія (та Словаччина)
Не обійдеться без тем минулого в павільйоні Чехії та Словаччини. Критики називають його одним із найцікавіших цього року.
Цьогоріч спільному павільйону Чехії та Словаччини виповниться сто років. Після розпаду Чехословаччини було ухвалено рішення поділити павільйон, тож країни чергуються одна з одною, представляючи своє мистецтво у павільйоні. Цьогоріч черга за Чехією.
Павільйон матиме назву "Мовчання крота" (The Silence of the Mole) та звертатиметься до уяви, що розгортається в країні з постсоціалістичним спадком. Куратор павільйону Петер Сіт бачить "мовчання" як політичну та культурну форму — того, що не було артикульоване після 1989 року. Художники Якуб Янса і Сельмечі Кочка Юско переосмислюють фігуру "крота" (впізнаваного героя анімації) як метафору підземної, прихованої історії. Таким чином виставка говоритиме про минуле через образи попкультури.
А враховуючи спільне минуле і спільну історію павільйону, проєкт "Мовчання крота" має представити свого роду рефлексію на ці непрості стосунки.
Сальвадор
Вперше за всю історію Сальвадор представить національний павільйон на Венеційській бієнале. Цей історичний проєкт матиме назву "Картографуючи переміщення" (Cartographies of the Displaced) та обертатиметься довкола проєктів митця Хосе Оскара Моліни, присвячених міграції, біженства та переміщення. Як зауважують, на виставці йтиметься як про особисті досвіди, так і про глобальніші фокуси: війни, бідність, втрату тощо.
Нова Зеландія
Павільйон Нової Зеландії на бієнале традиційно вирізняється увагою до корінного населення і локальних традицій. Загалом павільйон країни часто працює з темами землі, океану та зв'язку між поколіннями, проговорює теми минулого й історії.
Цьогоріч країну представлятиме Фіона Пардінгтон із проєктом Taharaki Skyside, що є збіркою великих фотографічних портретів таксидермічних музейних зразків місцевих птахів з Аотеароа та Південного океану і відсилає до культури, віри та світосприйняття народу маорі, до якого дотична авторка.
У інтерв'ю ArtNews художниця сказала: "В нашій культурі птахи є посланцями світу духів. Вони є таонга (культурними скарбами), а їхня гідність та духовне буття невід'ємні. Я реабілітую їх із колоніальної вітрини".
Також у проєкті є відсилання до "Божественної комедії" Данте, де теж фігурує ідея духовних посланців, які проводять через потойбічні світи.
Польща
Цьогоріч перед Польським національним павільйоном стоїть великий виклик, адже попередній павільйон, який представляв колектив "Відкрита група", став одним із найбільш помітних на бієнале.
Цьогоріч Польщу представлять мисткиня Богна Бурська і митець Данієль Котовські. Виставка називатиметься "Рідкі язики" (Liquid Tongues) і обіцяє бути не менш захопливою. Як і попередній павільйон, нинішній проєкт працюватиме зі звуком, до проєкту навіть долучили хор — Choir in Motion.
Павільйон пропонує поглянути на альтернативні способи комунікації, зокрема ті, що виходять за межі людської мови та звертаються до "більше-ніж-людських" форм життя. Відтак митці рухаються у політичному напрямі до тем екології та глобалізації.
Естонія
Кураторкою цьогорічного національного павільйону Естонії є польська кураторка, головна кураторка Музею сучасного мистецтва в Варшаві Наталя Сілевич. Її спільно з українським митцем Нікітою Каданом також оголосили кураторкою 16-ї Балтійської трієнале.
Загалом її зв'язок з українським мистецтвом дуже тісний, вона була головною кураторкою виставки Марії Примаченко у Музеї сучасного мистецтва в Варшаві, що відбулася з великим успіхом у старому приміщенні музею (Музей на Віслі). Вона також працювала з багатьома сучасними митцями та мисткинями, народженими в Україні.
Виставка, яку вона представить, буде називатися "Будинок неба, що протікає" (The House of Leaking Sky) — це соло-виставка художниці Меріке Естна, що живе і працює між Талліном та Мехіко. Естна відома завдяки своєму живопису, та на виставці вона вийде за межі полотна.
Як зауважують в описі проєкту: "У «Будинку неба, що витікає» Естна починає з чистого полотна, яке активується через наливання фарби безпосередньо на підлогу. Вона продовжуватиме малювати щодня на публіці, поступово насичуючи поверхню через повторювані акти роботи та присутності. Під час роботи художниця носитиме одяг, розроблений разом із дизайнеркою Ліллі Яхіло, що можна сприймати як частину перформансу. До завершення виставки картини утворять єдиний великий твір на двадцяти двох полотнах".
Тому, фактично, замість завершеної виставки павільйон уподібнюється до студії мисткині, де щодня будуть видимі зміни в роботі. До яких, до речі, будуть залучені й місцеві студенти мистецької академії, — вони матимуть змогу взяти участь у воркшопах, що відбудуться в межах проєкту.
Обіцяють, що твір художниці по завершенню роботи стане однією з найбільших картин, створених під час бієнале. Загальний передбачений розмір — двадцять два на шість метрів.
Китай
Павільйон Китаю матиме назву "Потік сновидінь" (Dream Stream). У самій назві проєкту закладено його концепт — це увага до технологічного і віртуального.
Куратор Ю Сухон (Yu Xuhong) залучив до проєкту надзвичайно велику кількість людей, серед яких: студія Game Science (разом із Feng Ji та Yang Qi), митець, що працює з формою кіно Ян Фудун (Yang Fudong), а також команда China Academy of Art і Zhejiang Lab та багато інших.
Планують, що простір виставки перетвориться на лабіринт, у якому будуть проявлені різні шари снів імрій. Часом навіть до такого ступеня, що може виникнути дезорієнтація та нерозуміння того, де реальність, а де лише технологія та ілюзія життя. Тут не йдеться про те, що проєкт представить найкращі зразки сучасного мистецтва, виставка має створити середовище, що поглинає і захоплює глядачів. Зрештою, ця гігантичність, спектакулярність, множинність та мерехтіння всього, що не можна схопити, — це, певно, те, що найкраще представляє культуру країни сьогодні.
Греція
Павільйон Греції буде представлений проєктом "Кімната для втечі" (Escape Room) художника Андреаса Ангелідакіса, який світові артмедіа назвали таким, що представляє критичну модель самої бієнале і світового суспільства.
Характер павільйону ігровий. Він перетворюється на інтерактивний простір, де глядачі стають учасниками сценарію, впливають на архітектуру цієї гри, але й також мають змогу звертатися до критичної теорії та рефлексувати.
Загалом у проєкті куратор Ґеорґ Бекіракіс та митець звертаються до такого формату, щоб оприявнити нинішнє прагнення людей до ескапізму, втікти від реальності війн, конфліктів, політичних потрясінь. Простір гри дозволяє сформувати цей "безпечний осередок", але й також закликає до співучасті та співрефлексії. Тож, якщо і вдасться втекти від чогось, то лише від навколишніх проблем, бо власних почуттів та думок навіть у цьому проєкті не можна буде позбутися.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
