Шкільна форма — це не лише питання естетики, а й відображення культурних, соціальних та політичних процесів у суспільстві.
Сьогодні дедалі більше навчальних закладів дозволяють учням обирати комфорт замість стандартного дрескоду. Водночас характерні риси шкільної форми залишаються впізнаваними в повсякденному вбранні молоді.
У цьому матеріалі Суспільне Культура розповідає про започаткування шкільної форми, розбираємо те, як вона змінювалась та ставала причиною дискусій, і чому її вплив досі відчутний у сучасній моді та культурі.
Англія — країна, де вперше згадується шкільний дрескод
Першою зафіксованою згадкою про спеціальний одяг в освітніх закладах був указ архієпископа Кентерберійського Стівена Ленгтона у 1222 році. Цей документ зобов’язував учнів носити одяг, схожий на мантії, який називався "cappa clausa". Хоч це і не була шкільна форма в сучасному розумінні таке нововведення стало символом регламентованого зовнішнього вигляду учнів.
Уже у 1552 році в Лондоні заснували благодійну школу Christ's Hospital ("Лікарня Христа"), що надавала безкоштовну освіту для дітей із бідних сімей. Цей навчальний заклад став першим в Англії, де офіційно запровадили єдину уніформу для всіх учнів. Це була синя вовняна мантія, білий комірець, жовті панчохи та шкіряні черевики. Одягом дітей забезпечували філантропи з Лондону.
Синій колір мантії обрали не випадково: у XVI столітті тканина такого забарвлення була дешевою, але водночас асоціювалась із милосердям та благодійністю.
Ця форма є найстарішою та найвідомішою і майже не змінилася з часів Тюдорів. В наш час учні "Лікарні Христа" усе ще носять подібне вбрання, зберігаючи традиції закладу.
Британська шкільна форма у XVIII–XIX століттях
У цей період часу шкільна форма стала асоціюватися з вищим класом. В Ітоні — одному з найпрестижніших навчальних закладів Англії — учні в 1700-х роках носили піджаки, жилети та штани червоного, синього, жовтого й зеленого кольорів. У той період серед представників вищого суспільства було модно носити яскравий одяг, оскільки це демонструвало їхнє багатство. Лише на початку 1800-х років став поширеним більш стриманий одяг, який ми зараз асоціюємо з англійською знаттю.
Приблизно в 1820 році в Ітонському коледжі впровадили стандартизоване вбрання для хлопців зростом до 170 см, що складався з короткого темного жакета, сірих штанів та білого накрохмаленого комірця. Хоч пізніше стиль речей змінювався, ітонську форму почали наслідувати в інших закладах.
Наприклад, багато вікторіанських граматичних шкіл запровадили або внесли незначні зміни до традиційної форми своїх закладів, але відштовхувались саме від компонентів одягу Ітону: жакета, штанів, білого комірця, краватки-метелика або звичайної краватки та круглого кашкета.
До 1890-х років молодші хлопці з ітонського коледжу зазвичай носили стандартизований одяг, що складався з нікербокерів (коротких шортів до коліна), чорних вовняних панчіх, шкіряних чобіт та жакета, а їхні сорочки мали комірці в характерному стилі навчального закладу.
Норфолкський піджак, що має тканинний пояс та вертикальні прострочені складки, виник як спортивний одяг і став популярним серед хлопців не лише для шкільного, а і для повсякденного носіння протягом 1880–1890-х років.
Для навчання цей піджак поєднувався зі звичайним тканинним картузом або акуратним круглим головним убором, схожим на ті, що носили спортсмени вікторіанської епохи. Школи в різних містах на той час нашивали на кепки, картузи чи циліндри своїх учнів розпізнавальні смужки певних кольорів, щоб позначити всіх, хто навчається в їхньому закладі.
Для дівчат тоді уніформа майже не використовувалась. Лише з розвитком фізичної культури та спорту шкільну форму для дівчат почали шити, щоб забезпечити комфортне виконання фізичних вправ.
Першу спортивну форму розробили для тієї ж мети в 1880-х роках — синя саржева сукня з короткими рукавами або без них, яку носили поверх блузки. Згодом цей практичний спортивний одяг почне входити до повсякденної шкільної форми.
Запровадження шкільної форми в Японії
У період із 1868 по 1889 роки в Японії відбулась Реставрація Мейджі — політичні, військові й соціально-економічні реформи, що перетворили відсталу аграрну країну на одну з провідних держав світу.
Японія швидко модернізувалася й орієнтувалася на приклад Заходу, зокрема в освітній сфері. У 1879 році школа Ґакусюїн запровадила форму для хлопців. Оскільки одягнути дитину у вбрання західного зразка було дорого, спецодяг базувався на офіційному вбранні японських морських офіцерів.
Ґакуран — саме так називають традиційний дизайн японської чоловічої студентської форми, до якої належали кашкет, жакет із високим коміром та штани. З часом інші школи прийняли її як взірець.
Починаючи приблизно з 1900 року середні жіночі школи у Японії також почали запроваджувати форму для учениць. Якщо для чоловіків форма була на зразок військової, то для жінок традиційними стали складчасті штани хакама, які носили поверх кімоно.
Багато дівчат вищого класу захоплювались малюнками знаті та представників імператорської лінії, одягнених для двору в хакама. Спочатку деякі учениці наслідували малюнки зі свого дитинства, одягаючи хакама на заняття як модний елемент, тоді як інші тиснули на директорів шкіл, щоб зробити штани офіційною шкільною формою.
Доцентка Токійського університету Очаномідзу Томоко Намба, яка спеціалізується на дослідженнях шкільної форми, пояснює: "Школа ухвалила остаточне рішення, але ще до офіційного запровадження японської шкільної форми учениці самі проявили ініціативу та почали носити хакама, й просили школу зробити це правилом".
З початком 1920-х запроваджується відома японська "морська" уніформа — серафуку. Елізабет Лі, директорка університету Фукуока Джьо Ґакуїн, запропонувала такий варіант одягу для закладів освіти, оскільки він був зручніший і в ньому було легше займатись фізичною активністю.
Згодом чоловічий ґакуран та жіночий фуку мали сезонні варіації для літніх та зимових умов, а з роками кожен заклад освіти або самі учні почали додавати до вбрання нотки індивідуальності.
Цікаво, що серафуку для дівчат сьогодні є попкультурним символом Японії. Ми можемо побачити героїнь аніме та кейпоп-зірок.
Шкільний одяг у США
У США від проголошення незалежності у 1776 році державні школи досить довго не мали шкільної форми. На початку XX століття учні одягались у повсякденне вбрання. Багато хлопчиків ходили у костюмах з укороченими штанами, а дівчата — в довгих сукнях із фартушками.
Дрескоди стали поширені в школах у 1950–1960-х роках. Дівчатам заборонялося одягати штани, вони повинні були носити спідниці або сукні. Джинси, чорні шкіряні куртки та інші аксесуари, пов'язані з бандами, були заборонені як для хлопців, так і для дівчат.
До 1980-х років проблеми зі злочинами з боку банд призвели до появи дрескодів, в яких намагалися уникати кольорів, що використовувались для об'єднання членів угруповань. Заборонявся одяг із принтами погроз образ на расовому підґрунті та повідомленнями, пов'язаними з алкоголем чи наркотиками. Неприпустимими були мініспідниці, топи та прозорий одяг.
Перші відомі державні школи США, які запровадили політику носіння форми восени 1987 року, були в Мериленді та Вашингтоні. Носіння форми було добровільним, але з грудня 1987 року більшість батьків підтримали цю ідею, і майже всі учні почали носити спеціальний одяг. Шкільні чиновники та інші прихильники нової політики носіння форми зробили висновок на основі спостережень, що це різко зменшило проблеми з дисципліною. Вони також повідомили, що форма вже зменшила заклопотаність учнів дорогим дизайнерським одягом для школи та полегшила фінансовий тягар, який лягав на сім'ї.
Першим шкільним округом у Сполучених Штатах, який у 1994 році вимагав від усіх учнів до 8 класу носити форму, був Об’єднаний шкільний округ Лонг-Біч. Пізніше того ж року губернатор Каліфорнії Піт Вілсон підписав закон, який офіційно дозволяє школам запроваджувати обов’язкову політику носіння форми.
У США було чимало судових процесів, які з’ясовували конституційність обов’язковості дрескоду в школах. Люди подавали до суду, щоб відстояти право дітей носити одяг, який, на думку керівництва навчальних закладів, виходить за межі прийнятного для шкіл.
Однією з таких дискусій став позов 2008 року, коли батьки учениці шкільного округу Кларк подали до суду за відмову дозволити дитині носити футболку з написом, що виражає її релігійні переконання. Суд постановив, що політика округу щодо форми не зводиться до жодних конкретних переконань і тому ця політика є конституційною та "нейтральною щодо змісту".
У справі 2019 року учні школи Charter Day у місті Ліланд успішно оскаржили політику щодо форми, яка забороняла дівчатам носити штани або шорти на уроки. Тоді суд постановив, що заявлене бажання закладу підтримувати традиційні цінності та прищеплювати дисципліну не має жодного зв'язку з вимогою до дівчат носити певний одяг. Остаточне рішення ухвалили у 2022 році та дійшли висновку, що школа Charter Day дійсно порушила права учениць, вимагаючи від них носити спідниці.
У рішенні зазначалося: "... школа запровадила вимогу щодо спідниць з явною метою донести до дітей, що дівчата «тендітні», потребують захисту з боку хлопчиків і заслуговують на інше ставлення, ніж учні чоловічої статі, — стереотипи з потенційно руйнівними наслідками для молодих дівчат".
Поява шкільної форми в Україні під впливом Росії
В Російській імперії, зокрема й країнах, які були під її окупацією, включно з Україною, шкільна форма показувала престиж навчального закладу. Вперше дрескод для учнів запровадили у 1834 році, взявши приклад із Великої Британії.
Хлопці-гімназисти носили чорний мундир військового крою з великими ґудзиками та картуз (в Росії це називають "фуражка"). Форма для дівчат з’явилась пізніше, у другій половині XIX століття. Це була темна сукня до щиколоток з білим або чорним фартушком — саме її прототип в майбутньому носитимуть школярки в СРСР та в незалежній Україні.
Після Жовтневої революції 1917 року шкільну форму скасували, вважаючи її символом буржуазного минулого. Також вважали, що форма демонструє несвободу студента та принижує його. Попри це, у 1948-му шкільна форма стала обов'язковою в СРСР та нагадувала дореволюційну. Хлопці носили сірі вовняні шинелі, а дівчата — коричневу сукню з чорним (повсякденним) та білим (святковим) фартухом, на волосся зав’язували банти.
До речі, нерідко сукні з фартушком в медіа та коментарях порівнюють зі спецодягом покоївок вікторіанської доби або часу правління російських царів. Їхня уніформа відображала покірність, слухняність та непомітність. Чи бажали в совєтських школах прищепити ці риси дівчаткам? Питання риторичне.
Не можемо не згадати й про дитячі та підліткові комуністичні організації, де дітям силоміць вбивали у голову ідеологію СРСР. Жовтенята та комсомольці мали обов'язковий значок, а незмінним елементом для піонерів стала червона краватка, яка мала бути завжди чистою і доглянутою.
Шкільний одяг після відновлення незалежності України
В незалежній Україні шкільна форма пройшла шлях від радянського спадку до добровільного підходу, який базується на свободі вибору та зручності.
Після розпаду СРСР уряд України не заборонив, але і не вимагав єдиної форми, дозволивши школам самим ухвалювати рішення.
У 1996 році постанова Кабміну рекомендувала запровадити одяг, який відповідатиме віку та статі дитини, матиме стримані кольори та міститиме герб або іншу символіку. Навчальні заклади по-різному ставилися до впровадження дрескоду: деякі встановлювали спеціальний одяг внутрішнім регламентом закладу, іншим було достатньо ділового стилю, а були й такі заклади, які не звертали увагу на зовнішній вигляд учнів.
Окрім радянських суконь та піджаків, у гардероб школярів додались брючні костюми, спідниці, блузи різних кольорів та фасонів. Однак ще 10–15 років тому можна було часто побачити дівчат на шкільному дзвонику або інших урочистостях у "парадній" формі радянського зразка із білим фартушком. Сьогодні ця тенденція вже минула, а для свят та лінійок учні обирають стиль кежуал, іноді доповнюючи його українською вишиванкою.
Дискусії, які виникали навколо теми форми в Україні
В Україні питання шкільної форми неодноразово ставало предметом публічних дискусій. Хоч форма не є обов’язковою законодавчо, деякі школи можуть впроваджувати певний дрескод, який встановлюється внутрішнім регламентом.
Співзасновниця ГО "Батьки SOS" Олена Бондаренко в інтерв’ю для Українського радіо зазначила: "В Указі президента від 1996 року немає жодного слова про те, що учні зобов'язані носити шкільну форму. Цей указ дає розпорядження Кабінету Міністрів зробити зразки шкільної форми, яле цих зразків ніхто не бачив, про дітей там не йдеться. Статути закладу освіти не проходять реєстрацію в Міністерстві юстиції, вони схвалюються на місцевих радах, управліннях освіти. Коли ми почали аналізувати статути навчальних закладів, ми побачили дуже багато норм, які суперечать чинному законодавству, оскільки не відповідають нормативно-правовим актам вищої юридичної сили. Нині немає нормативних актів, які б примушували носити дитину шкільну форму або щось подібне…Будь-який тиск на дитину щодо вибору одягу для відвідування школи — порушення закону".
В одній із петицій 2019 року йдеться про скасування Указу президента 1996 року. Авторка наголошує про ціну одягу, яка є високою для багатьох родин: "Указ президента Кучми ухвалено для забезпечення дітей недорогою шкільною формою, а соціально незахищені категорії населення мали отримувати її безкоштовно. Цього не відбувається. Нині шкільна форма є настільки дорогою, що суттєво позначається на бюджеті родин, які мають дітей шкільного віку".
У 2019 році президент України Володимир Зеленський скасував чинність указу від 1996 року про шкільну форму. А вже у 2021 році освітній омбудсмен Сергій Горбачов (2019–2024) на одній із пресконференцій зазначив: "За законом про освіту, про повну загальну середню освіту, будь-які рішення органів батьківського самоврядування не є обов’язковими, тобто батьки можуть їх виконувати, якщо вони з ними погоджуються. Будь-яка вимога щодо обов’язкової шкільної форми є незаконною. Я б просив керівників закладів освіти припинити самоуправство і вимагати від дітей одягати те, що їм не подобається. Це вимога абсолютно незаконна за визначенням. Звісно, шкільний одяг має бути зручним, по сезону, і відповідати можливостям родини. Виставляти будь-які вимоги є неправильним і незаконним".
Шкільний стиль — натхнення для дизайнерів
Висока мода теж обирає елементи шкільного одягу. Легендарна маленька чорна сукня, створена Коко Шанель у 1926 році, хоч і не була шкільною, але саме цим був натхненний її стиль. Дизайнерка навмисно апелює до строгості та простоти, водночас переосмислюючи елегантність.
Сама Коко Шанель казала: "Ця сукня стане своєрідною уніформою для всіх жінок зі смаком".
За спостереженнями та аналітикою модних оглядачів британська дизайнерка Вів’єн Вествуд теж додала шкільну естетику до своїх колекцій. Образи на подіумі у Лондоні 2009 року натякають на шкільну форму: смугасті спідниці, блейзери, але вже з нотками творчості дизайнерки.
На світових подіумах модного сезону осінь — зима 2020 найвідоміші світові бренди одягу презентували колекції, натхненні шкільними образами.
Тодішня колекція Dior була представлена светрами з V-подібним вирізом, картатими спідницями, гольфами та хустками для волосся. Авторка статті у тематичному виданні порівняла подіум із освітнім закладом, де навчалась головна героїня серіалу "Пліткарка".
Модний дім Prada показав своїх моделей у спідницях-плісе з бахромою, що є довершенням традиційної шкільної спідниці. Американський модельєр Том Браун продемонстрував блейзери, оздоблені стрічками, які нагадують шкільні піджаки.
Відомий італійський бренд Miu Miu та одна з його дизайнерок Міуччі Прада надихаються мотивами шкільної форми для створення неповторних образів. У колекції Holiday 2024 ключовий концепт був натхненний шкільним одягом. Як зазначає Elle Singapore, уніформа постійно захоплює Міуччі Праду. Глядачі змогли побачити творчий погляд мисткині на сарафани, спідниці, краватки, жакети та в’язаний трикотаж. Miu Miu використовує шкільну форму як основу для рефлексій над жіночністю, перетворюючи одяг на сучасні, багатозначні образи.
Шкільна форма у масовій культурі
Шкільний одяг став доповненням сюжету та інструментом передання атмосфери для багатьох фільмів, серіалів, дорам, музичних кліпів тощо.
Все більше зірок використовують елементи уніформи у своїх повсякденних образах. Часто ми можемо побачити на екранах та у звичайному житті продумані стилізації, що поєднують класичну форму з актуальними трендами.
Після прем’єри другого сезону серіалу "Венздей" першою, хто спадає на думку зі знаменитостей, які впроваджують шкільний стиль у повсякдення, є Дженна Ортега, виконавиця культової ролі Венздей Аддамс.
Dark academia — стиль, який передавав з екранів шкільний дрескод та готичну естетику.
У серіалі показано класичні елементи у сучасному ключі, такі як контраст чорного та білого та класичні жакети, спідниця та краватки.
Сама Дженна Ортега також обирає елементи або образи, які деякою мірою пов’язані з її екранною героїнею. Втім, у повсякденні вона віддає перевагу більшій палітрі кольорів та принтів. Ми можемо побачити піджаки, сукні, спідниці у стилі школярки Венздей Аддамс, але не лише у чорно-білому забарвленні.
Не лише у серіалі "Венздей", а і у серії фільмів про Гаррі Поттера та ситкомі "Сабріна — маленька відьма" класичні варіації уніформи з акцентом на темні відтінки створюють атмосферу магії, готики та загадковості.
Для свого сценічного стилю Брітні Спірс у кліпі на пісню Baby One More Time (1998) закарбувала образ школярки у короткій спідниці, сорочці та в гольфах, що згодом став культовим і водночас суперечливим.
Акторка Ана де Армас під час престуру фільму "Сіра людина" з’явилась в образі, натхненному шкільною формою. На ній була класична спідниця до коліна, біла сорочка, вузька краватка та темний піджак Усі речі — з колекції Louis Vuitton. Образ миттєво нагадував форму студенток приватних навчальних закладів.
Співачки Сабріна Карпентер і Каміла Кабелло часто демонструють шкільний стиль та надихають фанів до його відтворення. Під час вуличних виходів їх часто помічають у плісованих спідницях у клітинку, в’язаних жилетах, сорочках із комірцями та високих гольфах. Усе це нагадує класику, адаптовану до повсякденного життя.
Шкільна форма давно вийшла за межі навчальних закладів — тепер вона живе на подіумах, екранах і у вуличній моді. Її елементи перетворились на посилання, де поєднується строгість, інтелект, юність та впевненість. Цей стиль хоч і простий, але викликає емоції та захоплення у різних варіаціях.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
