Десятого серпня загинув художник Давид Чичкан. Дев'ятого серпня він відбивав штурм російської піхоти на Запорізькому напрямку, а наступного ранку його серце зупинилося.
Рідні, друзі, побратими, діячі культури та мистецькі установи вшанували пам'ять митця-анархіста. Суспільне Культура зібрало спогади про художника.
Давид Чичкан народився в родині художників Іллі Чичкана та Тетяни Ілляхової у 1986 році. Не мав вищої мистецької освіти, однак послідовно розвивав свою художню практику в напрямі соціальної та політичної критики. Бачив у мистецтві інструмент змін та підтримки робочих класів. Говорив, що створює мистецтво передусім для робітників, а себе називав "рисувальником".
Серед його основних медіа — графіка, плакат, живопис, вуличне мистецтво, перформанс, текст.
Чичкан був анархо-синдикалістом. Виступав за децентралізацію та солідарність. Через свої політичні роботи та погляди виставки Чичкана зазнавали цензури й погромів.
Мобілізувався добровольцем і служив мінометником у загоні "Комітет Спротиву", до складу якого належать анархісти.
Десятого серпня стало відомо, що митець помер. Йому було 39 років.
"Він завжди сумлінно підходив до будь-якої роботи, яку необхідно було зробити, ніколи не ховався за спинами інших чи за власний соціальний капітал. Завжди був щирим з людьми та ділився з побратимами та посестрами своїми глибокими думками щодо політики, етики та соціальної справедливості. Давид створював навколо себе унікальну атмосферу та швидко вмів знаходити підхід до людей будь-яких поглядів та систем моралі, залишаючись вірним власним переконанням. Вважав, що справжні анархісти мають ділити найважчі труднощі, що переживає їхній народ. Його загибель — величезна втрата для нас", — йдеться у повідомленні.
Рідні, колеги та знайомі вшанували пам'ять про митця, опублікувавши дописи у соцмережах:
- дружина, культурна менеджерка та кураторка Анна Циба
"Я не можу повірити, що ніколи не побачу його старим. Я сподівалась, що коли він посивіє і відпустить довгі вуса, як у Івана Марчука, українське суспільство нарешті віддасть йому належне, назве метром, сприйматиме старечі балачки за істину, як годиться, і буде проводити музейні виставки та ретроспективи..."
Вона також додала, що Давид був чудовим батьком, який з ніжністю та увагою ставився до їхнього сина.
- арткритик та куратор Костянтин Дорошенко
"Він був справжнім анархістом. Бо анархізм не про анархію. Він про особисту добровільну відповідальність на противагу накинутим владним ієрархіям. Давид жив згідно зі взятою на себе ідейною відповідальністю".
Дорошенко завершив словами: "Я ніколи тебе не забуду, Давиде. Те, яким ти був, змінювало моє розуміння життя".
- журналістка Ангеліна Карякіна
"«Сталося так, як сталося, а не як хотілося». Давиде, як же так. Я багато років (а тепер і назавжди) тримаю у себе плакат з твоїм майданівським лозунгом. Я памʼятаю твої зірвані виставки, розтрощені роботи, не прощаю собі, що так і не прийшла на останню твою виставку. Я не знаю, чи ти знав, як багато ти значив — і за це пробач нам всім, це звучить занадто пізно. Дякую тобі за все, що ти встиг зробити, за все, що встиг нам залишити, але найперше — за те, яким ти був".
- дніпровська галерея "Артсвіт"
Галерея зазначила, що співпрацювала з митцем багато років, а також що в її колекції є робота Чичкана "Леся та її стрічки боротьби", яку наразі можна побачити у межах виставки "Дивлячись у розриви ІІ". Натомість робота "Марія", створена під час резиденції в "Артсвіт" у 2016 році, нині експонується на виставці "Мистецтво після 2000-го. Глосарій" в "Українському домі".
- Музей сучасного мистецтва у Варшаві
Інституція розповіла, що митець брав участь у десятому фестивалі "Варшава в будівництві", що мав назву "Сусіди": "Роботи, представлені у 2018 році, були прямим коментарем до соціальних змін після революції на Майдані".
- Національний художній музей України (NAMU)
Команда музею розповіла, що в колекції установи зберігається робота із серії "Гривні альтернативні", яку подарувала дружина художника Анна Циба.
У цьому циклі митець осмислював феномен зображення історичних постатей на грошах. А також "вказував на забуту належність українських класиків до традицій лівої думки та звертав увагу на їхнє прагнення до соціальної справедливості та загальної економічної рівності". Також у NAMU повідомили, що Давид Чичкан є учасником нинішнього польсько-українського проєкту "Різні місця".
- художник та куратор Нікіта Кадан
Митець поділився світлинами, ймовірно, з осені 2021 року. Ігор Чурсін зробив їх для магазину Goodbyefashion, однак, за словами Кадана, їх так і не опублікували.
"Тепер треба співіснувати із пам‘яттю, яка дуже матеріальна, конкретна. Треба нести її далі і ніхто не питатиме, чи витримуєш ти її вагу. Ми в цій Україні житимемо тепер як у будинку з духами, розмовлятимемо з мертвими, ділитимемо з ними повсякдення, сідатимемо разом за стіл. І кого буде за цим столом більше, невідомо", — йдеться у дописі.
- кінорежисерка та письменниця Ірина Цілик
Висловила співчуття близьким Давида і додала, що це "ще одна болісна втрата для української культури".
- письменник та військовослужбовець Артем Чапай
"Чичкан для мене — ще один приклад людини, яку вічно звинувачували в тому, що вона неправильно країну любить — ті люди, які зараз часто люблять її правильно на брОні, або з-за кордону".
"Людина, що діяла за переконаннями. Світла пам'ять", — завершив він.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
