Перейти до основного змісту
Чи стане Галина Григоренко тимчасовою виконувачкою обов'язків міністра культури в уряді Свириденко

Чи стане Галина Григоренко тимчасовою виконувачкою обов'язків міністра культури в уряді Свириденко

Уточнено
Галина Григоренко
Галина Григоренко. МКІП

Депутати Верховної Ради підтримали новий уряд Юлії Свириденко, однак посада міністра культури наразі вільна. Згідно з процедурою, тимчасовою виконувачкою обов'язків очільника Мінкульту має стати перша заступниця міністра Галина Григоренко. Однак, наразі немає відповідного указу.

Оновлення 17 липня 09:48: у новині змінено заголовок з "Галина Григоренко — тимчасова виконувачка обов'язків міністра культури в уряді Свириденко" на "Чи стане Галина Григоренко тимчасовою виконувачкою обов'язків міністра культури в уряді Свириденко", через те, що станом на цей час ще немає рішення уряду щодо цього рішення.

Шлях до Мінкульту

У держсекторі Галина Григоренко працює вже шість років. До урядових структур вона долучилася у 2019 році — спочатку як радниця міністра культури, а згодом як очільниця новоствореного Агентства з питань мистецтв та мистецької освіти. Там вона працювала протягом двох років. Після цього була заступницею міністра культури — курувала напрями мистецтв, креативних індустрій, освіти.

Григоренко була заступницею міністра культури з 20 липня 2022 року до серпня 2023 року, після цього уряд звільнив її за власним бажанням. Вона повернулася до відомства у листопаді 2024 року, ставши першою заступницею міністра.

Галина Григоренко — тимчасова виконувачка обов'язків міністра культури та стратегічних комунікацій
Галина Григоренко. Медіацентр Україна

Освіта та незалежний культурний сектор

Григоренко народилася в Черкасах, навчалася економіки в Києво-Могилянській академії, магістратуру закінчила у 2001 році в Київській школі економіки. Займалася освітніми програмами, зокрема була директоркою в "Культурному Проєкті" — організації, що пропонувала лекторії та курси з гуманітарних наук.

У 2017 році стала співзасновницею Open Opera Ukraine, яка працює з бароковою музикою. Як генеральна продюсерка вона запускала масштабні постанови — наприклад, "Дідону та Енея" Генрі Перселла, що отримала театральну премію GRA, та "Ациса і Галатею" Генделя. Робота з оперою залишалась для неї важливою і після приходу на держслужбу.

Повернувшись до незалежного сектору, у 2024 році Григоренко продюсувала нові проєкти в Open Opera Ukraine і працювала експерткою в проєкті з розроблення культурних політик, що реалізується за підтримки Європейської комісії.

З листопада 2024 року — перша заступниця міністра культури та стратегічних комунікацій. У полі її уваги — мистецька освіта, взаємодія з культурним середовищем, нові моделі фінансування та формулювання довгострокових політик.

Григоренко — про виклики та потреби культурного поля

У інтерв'ю на Суспільне Культура Григоренко називала низку викликів, з якими стикається культура в часі війни, серед них — фінансування. Вона говорила про потребу інституцій культури стати "самозарадними".

"Потрібно дати можливість інституціям самим вирішувати, як і що вони роблять, який продукт вони створюють, для кого вони створюють, оцінювати його самим, оцінювати свою ефективність, оцінювати результативність, залучати донорські кошти — і не тільки зовні, а й всередині країни", говорила вона.

У квітневому інтерв'ю на Радіо Культура Григоренко розповіла про Стратегію розвитку культури — перший документ такого роду від Мінкульту та покроковий план його втілення.

Власне, Григоренко називає критичною проблемою слабке фінансування та залежність від місцевих бюджетів. Адже більшість культурних інституцій фінансують на місцевому рівні, де культура десятиліттями отримувала кошти лише на виживання (зарплати, комунальні витрати). Тож системної підтримки розвитку фактично немає. Водночас центральний бюджет обмежений, особливо в умовах війни.

Серед викликів культури, за словами Григоренко, — застаріла, зарегульована культурна інфраструктура. Україна успадкувала понад 30 тисяч закладів культури, більшість з яких функціонує за радянськими принципами: фіксовані штатні розписи, тарифні сітки, відсутність гнучкості, страх інновацій через контрольні органи.

Гостро стоїть і кадрова криза внаслідок низької привабливості сфери. Власне, цей виклик стосується і самого міністерства культури, яке стикнулося із "кадровим голодом". Григоренко підкреслює, що це загрожує поступовим занепадом всієї системи.

Держслужбовиця говорить про необхідність лібералізації та децентралізації управління через гранти, партнерства, меценатство, впровадження та стійкість яких має бути підтримана на законодавчому рівні — тому це потребує змін у регулятивних документах (йдеться про проєкт закону "Про меценатство", над яким відбувається робота). Григоренко вважає, що культура має вийти за рамки адміністративної вертикалі й активніше будувати партнерства "музей музею", "фестиваль фестивалю", а не лише "міністерство міністерству".

Серед потреб вона також називає потребу в системному моніторингу й адаптивності політики, що могли б проводитися раз на рік. А також збереження культурної спадщини в умовах війни. Адже наразі потрібні механізми евакуації, охорони, залучення місцевих громад до збереження спадщини як ресурсу розвитку не є розробленими.

"Ми говоримо про те, що Україні як державі надзвичайно важливо бути представленою на ключових культурних майданчиках — фестивалі сучасного мистецтва, зокрема Венеційська бієнале, книжкові ярмарки (Лондон, Франкфурт, Болонья, Лейпциг). Кінофестивалі — Берлінале, Торонто, Венеційський кінофестиваль. І ці всі речі обов'язково мають бути підтримані державою. Але, з іншого боку, нам потрібно випрацьовувати можливість для горизонтальних зв'язків між інституціями. Тому що, зрештою, продуктивні зв'язки будуються на горизонталі: музей з музеєм, театр з театром, фестиваль з фестивалем, а не міністерство з міністерством. Тобто маємо напрацьовувати можливості для того, щоби ця співпраця відбувалася продуктивно саме в секторах — там, де професіонали говорять однією мовою про одні і ті самі теми", — наголошувала Григоренко.

Загалом станом на сьогодні Галина Григоренко бачить чотири стратегічних цілі:

  • зміцнення людського капіталу через культурні практики;
  • захист, збереження, примноження і використання потенціалу культурної спадщини;
  • підвищення стійкості культури як суспільної системи;
  • інтеграція української культури як активного учасника і рівноправного партнера світових культурних процесів.

Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok

Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]

Топ дня
Вибір редакції
На початок