18 травня поляки голосують на президентських виборах. Чинний глава держави Анджей Дуда відбув на посаді два терміни поспіль, тож більше балотуватися не може. Наразі боротьба точиться між Рафалом Тшасковським — представником провладної "Громадянської платформи", яка у 2023-му перемогла на парламентських виборах, та Каролем Навроцьким — його підтримує партія "Право та справедливість". Чим завершиться протистояння і яких наслідків слід очікувати Україні — пояснює Суспільне.
Спадок Дуди
Вибори 18 травня завершують десятирічне президентство Анджея Дуди. Він, а також його партія "Право і справедливість" (ПіС), що до 2023-го вісім років керувала в парламенті, лишають по собі декілька впроваджених популярних соціальних програм (як-от 500+Йдеться про ініціативу ПіС — допомогу у 500 злотих на кожну дитину у родині. Нині ця програма перетворилась на 800+), економіку, що почала стабілізуватися (з минулого року вона зростає на 2,9% після того, як за часів уряду ПіС інфляція в країні сягнула 20%) та низку ініціатив, які приблизно половина поляків вважає суперечливими (наприклад, судову реформуУ 2015-му році польська влада почала утілювати судову реформу. Вона передбачала, що у Верховному суді має зʼявитися дисциплінарна палата, яка зможе звільнити будь-якого суддю та прокурора. Як визначив суд ЄС, таке рішення "не відповідало вимогам незалежності та неупередженості", адже могло б спростити ПіС блокування судових рішень. Тобто, з погляду Євросоюзу, йшлося про втрату незалежності судової гілки влади та жорстку міграційну політику).
За часи президентства Дуди Польща наростила спроможності в оборонній сфері (понад 4% ВВП у 2024-му) та почала будувати "найсильнішу армію в Європі". У зовнішній політиці Дуда посилював звʼязки з партнерами по регіону (наприклад, був одним з "двигунів" ініціативи "Триморʼя"Міжнародна економічна та інфраструктурна ініціатива, що об'єднує 13 країн ЄС, розташованих поблизу Балтійського, Чорного й Адріатичного морів (Австрія, Болгарія, Хорватія, Чехія, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Румунія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Греція)) та вибудував відносини зі США, особливо під час першого терміну Дональда Трампа. Одним з результатів цього стало розгортання в Польщі та інших країнах Центральної Європи додаткових американських сил.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії, Польща стала однією з країн, що активно підтримують Україну (попри зернову кризу та решту суперечностей між країнами). В польській Ясьонці облаштували один з хабів, через який Києву постачається зброя, країна прийняла близько мільйона українських біженців та надала озброєння на понад 3,2 млрд євро (станом на листопад минулого року).
Також Дуда та його партія ПіС, після програшу на парламентських виборах 2023-го "Громадянській платформі", лишають країні політичну кризу. Співіснування конкуруючих уряду та президента виявилося непростим. "Громадянська платформа" не змогла виконати всі обіцянки, з якими йшла на парламентські вибори — від легалізації абортів до оновлення законів, повʼязаних з виборчим процесом. Дуда просто ветував їхні ініціативи.
"Польська конституція вимагає від президента, щоб він був позапартійним, але Дуда так до кінця і не зміг відірватися від своєї партії, — зазначає у розмові з Суспільним політичний оглядач Dziennik Gazeta Prawna Міхал Потоцький. — Тепер він також символічно завершує президентство участю в кампанії Кароля Навроцького, який нині є кандидатом "Права і справедливості".
Попри "позапартійність" Анджей Дуда брав участь у передвиборчих мітингах Навроцького, а також "відбивався" від його критики, зокрема, з боку Володимира Зеленського.
Загалом на посаду президента Польщі претендують 13 кандидатів. Навроцький — у першій пʼятірці за рейтингами. Наразі за нього готові проголосувати 25% опитаних виборців. Його найближчі конкуренти — Маґдалена Беят від “Нової лівиці” (5%), спікер Сейму Шимон Головня (7%), Славомір Менцен від ультраправої “Конфедерації” (14%) та Рафал Тшасковський, мер Варшави (33%).
Прогресивний мер Варшави
Лідер перегонів — 53-річний Тшасковський, кандидат від владної "Громадянської платформи". Він здобував освіту в Австралії та США, писав докторську дисертацію в Оксфорді (про інституційну реформу ЄС), політичну карʼєру розпочав у Брюсселі — був радником делегації "Громадянської платформи" в Європарламенті, а потім — євродепутатом від тієї ж партії. Брав участь у переговорах про вступ Польщі до Євросоюзу.
З 2018-го Тшасковський — мер Варшави. На цій посаді він, зокрема, запровадив безкоштовну програму дитячих садків, здійснив рекордні закупівлі екологічно чистого громадського транспорту, виступив на захист прав ЛГБТК+ спільноти та пообіцяв зробити Варшаву містом "для всіх".
Якщо його оберуть президентом, він обіцяє зокрема повернути незалежність судової гілки влади, лібералізувати законодавство про аборти, підтримувати відновлювану енергетику та запустити довгостроковий план запровадження євро у Польщі.
На президентських перегонах Тшасковський не вперше, за нього традиційно голосують великі міста і частини країни, які швидко зростають — ті, що отримали неофіційну назву "Польща А"Польща "А" і "Б" — розмовний термін для регіонів Польщі з диспропорціями в економічному і соціальному рівнях розвитку. Польща "А" символізує частину країни з вищим рівнем розвитку. Через це опоненти Тшасковського зображають його представником міської еліти, який не розуміє проблем провінційних містечок та сіл і начебто зневажливо ставиться до них.
У цьогорічній передвиборчій кампанії Тшасковський узявся працювати з електоратом ПіС та правих сил. Одним з прикладів цього стали його жорсткіші заяви про міграційну політику. Мовляв, Польща не має повторювати помилок, зроблених такими країнами, як Швеція та Німеччина, куди "іммігранти приїжджали лише заради соціальних виплат". Для українців у Польщі, зокрема тих, хто вʼїхав до країни після 24 лютого 2022 року, Тшасковський теж обіцяє переглянути умови перебування. "Допомога на дітей для українців має надаватися лише тим, хто працює, живе та сплачує податки в Польщі", – заявив Тшасковський.
Частково така політика є продовженням дій чинного уряду, очолюваного Дональдом Туском. Він уже позбавив права мігрантів на польсько-білоруському кордоні просити притулку, а також оголосив, що Польща відтепер не дотримуватиметься низки законів ЄС щодо міграції, як-от Дублінського регламентуВін забезпечує правову основу та правила для визначення держави, яка відповідальна за розгляд заяви про міжнародний захист, поданої в одній із держав-учасниць громадянином третьої країни або особою без громадянства.
"З одного боку, те, що Тшасковський представляє партію влади, впливає позитивно на його кампанію, адже "Право і справедливість" вже не має впливу, наприклад, на суспільні медіа й у Тшасковського істотно кращі відносини з ними. А з іншого боку він у сприйнятті людей відповідає за всі розчарування сьогоднішньою владою. За майже половину свого терміну "Громадянська платформа" не змогла виконати всі обіцянки. За усе це доведеться відповідати Тшасковському", — говорить Міхал Потоцький.
Ідеальний кандидат Качинського
Про 41-річного Кароля Навроцького громадськість дізналась у 2017-му, коли його призначили директором Музею Другої світової війни у Гданську. Як пише нині підконтрольний уряду "Громадянської платформи" суспільний мовник Польщі TVP, на цій посаді Навроцького критикували за "політичне втручання" у зображення історичних постатей, зокрема лідера польського опору Вітольда Пілецького та католицького священника Максиміліана КольбеПольський святий, францисканець, загинув в Аушвіці, віддавши життя за одного зі в'язнів. Попри це, у липні 2021 року Навроцький став президентом Інституту національної памʼяті Польщі.
Його вважають утіленням ідеального кандидата від ПіС, яким його бачить Ярослав Качинський — голова партії й ветеран польської політики. "У нього немає самостійного виборця. Качинський вибрав Навроцького, бо йому здавалося, що треба знайти когось, хто буде подібним до Дуди — він просто шукав "Дуду 2 0". Качинському хотілось знайти кандидата, який буде з одного боку, підконтрольний йому, а з іншого, про якого не можна буде сказати, що він відповідає за вісім років влади "Права і справедливості", за увесь негативний багаж партії", — пояснює Міхал Потоцький.
На думку Навроцького, у зовнішньополітичному плані Польща має тяжіти до США і вибудовувати відносини з адміністрацією Трампа. У відносинах з ЄС кандидат в президенти вважає, що Польщі варто рухатися у напрямку "Європи націй"Так називалась колишня ультраправа націоналістична фракція Європейського парламенту, що існувала з 2015 до 2019 року. До неї увійшли Марін Ле Пен від французького "Національного фронту", Герт Вілдерс від нідерландської "Партії свободи" і Маттео Сальвіні від італійської "Ліги Півночі", що подібно до позиції угорського премʼєра Віктор Орбана, зазначає Роман Імєльський, заступник головного редактора Gazeta Wyborcza. Під час передвиборчої кампанії Навроцький давав зрозуміти, наскільки принциповими для нього є історичні питання, зокрема у відносинах з Україною. "Я чітко повторив, що поки не будуть розвʼязані питання, включаючи ексгумацію жертв Волинського геноциду в Україні, я не бачу майбутнього для України в ЄС і в НАТО", — наголошував він.
Міхал Потоцький припускає, основною проблемою передвиборчої кампанії Навроцького є брак сильних і зрозумілих меседжей, які використовував Анджей Дуда на виборах у 2015-му, наприклад, про соцвиплати (та сама програма 500+). "Фаворитом виборів залишається Рафал Тшасковський, але відстань між ним і Навроцьким зменшується. Але прихильники Тшасковського кажуть, що все добре, адже Навроцький сьогодні — це не Дуда 2015 року, в тому сенсі, що в нього немає такого креативу", — каже Потоцький.
Головні теми виборів
За словами опитаних для цього матеріалу експертів, найбільше уваги кандидати у президенти приділяють питанню безпеки. Як зазначає український дипломат, посол України в Польщі (2014-2020) Андрій Дещиця, йдеться про широке розуміння цього терміну. "Передусім це про захист від можливого нападу Росії, зокрема з боку Білорусі або Калінінграду, чи захоплення Росією країн Балтії. Багато поляків з обох сторін політичної сцени вважають, що найкращою безпекою для Польщі є незалежна Україна", — каже Дещиця.
За словами дипломата, суттєвих розбіжностей у цьому питанні в основних кандидатів немає: і Тшасковський, і Навроцький підтримують ідею, що Польща має нарощувати озброєння та рівень боєготовності армії. Водночас Тшасковський все ж є більше прихильником того, щоб національну безпеку поєднувати з інтересами ЄС та НАТО. Натомість Навроцький радше схильний сподіватися "на себе і Сполучені Штати", додає Дещиця. Крім того, частиною національної безпеки Польщі є продовження боротьби з нелегальною міграцією — зокрема через білорусько-польський кордон: криза, яка спалахнула у 2021 році й досі продовжується. Обидва головні кандидати обіцяють жорстку міграційну політику та захист кордонів.
"На другому місці для поляків, звісно, економіка, вартість життя. На третьому — система охорони здоров'я. У нас неймовірно довгі черги до спеціалістів, наприклад, до кардіологів", — пояснює Роман Імєльський.
Міхал Потоцький додає, що як частину цієї проблеми часом згадують і українців: "Оскільки Польща відкрила державні послуги також і для українських біженців, зʼявляється думка: "забрати б в українців таке право". На цій темі, на жаль, спекулюють практично всі кандидати".
Андрій Дещиця зауважує: загалом теми, повʼязані з Україною, зменшили вагу на порядку денному цих виборів. Хоча раніше вони зʼявлялися регулярно, і результати соцопитувань виявляли тривожну тенденцію. Як ідеться у січневому опитуванні IBRiS, майже 90% поляків виступають за позбавлення українців соцдопомоги на дітей, якщо вони не платять податки в Польщі. Понад 85% поляків не хочуть відправки польських військ до України. А понад половина була проти бачити Україну в НАТО і ЄС без розвʼязання проблеми з ексгумаціями жертв Волинської трагедії. Хоча ця теза з початком ексгумацій на території села Пужники на Тернопільщині, дещо втратила актуальність.
"Українська тема трохи спала з порядку денного. Гадаю, обидва основні кандидати вирішили не маніпулювати на ній, не знаючи, як це може відбитися на їхній підтримці. Натомість що може вплинути на риторику, це якби зараз ці ексгумаційні роботи в Україні призупинилися. Очевидно, це б зміцнило представників правих політичних сил", — зазначає Дещиця.
Він підсумовує: Україні варто бути готовою співпрацювати з будь-яким обраним польським президентом і розраховувати на Польщу як на сусіда і партнера. "Сподіваюся, також і як на лобіста в євроатлантичних інтересах. Звісно, що з президентом з проєвропейською позицією співпрацювати буде легше. Але не варто очікувати, що все буде райдужно, бо все ж таки Польща має свої національні інтереси", — каже дипломат.