Кордони між країнами, партіями та людьми. Як парламентські вибори можуть змінити Польщу та її відносини з Україною

На парламентських виборах 15 жовтня поляки обиратимуть депутатів двох палат — Сенату та Сейму. Склад Сейму зіграє визначальну роль у формуванні політики країни. Фото: AP Photo/Michal Dyjuk

15 жовтня поляки йдуть на "найважливіші з часів падіння комунізму" вибори за версією голови опозиційної "Громадянської платформи" Дональда Туска. Нинішнє голосування за новий парламент буде змаганням між ним та іншим ветераном польської політики — Ярославом Качинським, главою "Права і справедливості". ПіС уже дві каденції є керівною партією Польщі та саме її представники обіймають ключові посади в країні.

Як свідчать опитування, розрив у підтримці двох головних політичних сил не перевищує 6%, тож інтрига, хто здобуде більшість у парламенті, залишається. Водночас це говорить і про іншу тенденцію: польське суспільство поляризоване. Однією з ліній цього розламу є Україна: підтримка у війні з РФ, український зерновий імпорт та продовження допомоги українським біженцям. Але не тільки Україна.

Як прийдешні вибори можуть змінити Польщу та за чим варто пильнувати Україні — розповідає Суспільне.

Що це за вибори

Чергові парламентські. Поляки йдуть обирати 100 депутатів Сенату — верхньої палати парламенту, та 460 — Сейму (нижньої). Саме склад Сейму грає визначальну роль у формуванні політики країни — серед його членів обирають премʼєра, а той призначає міністрів.

Уряд формує партія, або коаліція партій, яка здобуває щонайменше 231 мандат у Сеймі (половина Сейму плюс один голос, у 2015-му "Право і справедливість" здобула 235 місць). Нині з 22 міністрів польського уряду 15 представляють ПіС. Також Анджей Дуда у 2015-му році переміг на виборах президента як кандидат від "Права і справедливості".

"Ця модель (підрахунку результатів — ред) дає першому місцю велику перевагу, якщо до парламенту проходить мало партій", — пояснює у розмові з Суспільним Олена Бабакова, журналістка, дослідниця міграції, викладачка Університету Вістула у Варшаві.

За прогнозами цього разу до парламенту може потрапити п’ять партій. Це насамперед головні конкуренти — нині керівна консервативна партія "Право і справедливість" та правоцентристська ліберальна "Громадянська платформа". Крім того, є шанси у правих євроскептиків з "Конфедерації", "Нових лівих" (або "Лівиці") та в міру консервативної "Третьої дороги" — обʼєднання партій, яке прагне "відтягнути" голоси як ПіС, так і "Громадянської платформи".

Крім голосування за новий парламент у день виборів відбудеться і референдум, ініційований партією влади. Польським виборцям запропонують дати відповіді на чотири питання: про підтримку продажу держпідприємств, підвищення пенсійного віку, ставлення до прийому мігрантів, а також зняття шлагбаума на кордоні з Білоруссю. Президент Дуда заявив, що так влада зекономить на витратах на проведенні референдуму в інший день. Критики кажуть: референдумом ПіС мобілізує свій електорат.

Лідер провладної партії "Право і справедливість" Ярослав Качинський (в центрі) виступає з промовою під час передвиборчої кампанії у Жешуві, Польща, 8 жовтня 2023 року. Фото: Omar Marques/Getty Images

Польща "Права і справедливості"

"Ми представляємо правду, демократію і свободу. Ми — партія свободи. Завдяки нам Польща є країною свободи, однією з небагатьох у Європі", — казав у 2016-му очільник ПіС, "головна людина Польщі" Ярослав Качинський. Критики партії, однак, не погоджуються з цими лозунгами, згадуючи й суворіше законодавство про аборти, що з’явилося під час правління ПіС, і так звані "вільні від ЛГБТ зони", і судову реформу, що потенційно дозволяла впливати на рішення судів. Остання навіть спричинила затримки в отриманні коштів ЄС.

Виборці ПіС — це переважно старші люди у маленьких містечках і селах, які розділяють консервативні погляди партії і є релігійними. Лише 13% тих, хто готові голосувати за ПіС мають вищу освіту, для прихильників "Громадянської платформи", наприклад, цей показник становить 44%.

Відгукується частині виборців ПіС і її обіцянки про рішучі відповіді — чи то на міграційну кризу, чи то на загрозу нападу. Напередодні виборів ПіС грала на цьому, аби протиставити себе конкурентам з "Громадянської платформи". Наприклад, посадовці демонстрували план "здачі" 40% території Польщі у разі вторгнення РФ і нагадували: його ухвалили за правління опозиції.

На користь ПіС грають й правила, які партія задала ще на виборах 2015-го. Насамперед йдеться про соцвиплати: свого часу ПіС запровадила програму 500+, за якою батькам щомісяця виплачують 500 злотих на дитину (ці виплати отримують й українці, які переїхали до Польщі після повномасштабного вторгнення — ред.).

"Уряд Польщі пропонує бачення солідарності, яке спирається на спадщину руху "Солідарність". Саме це бачення ми хочемо продовжувати створювати", — заявляв прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький. На нинішніх виборах ПіС пообіцяла підвищити суму соцвиплат на дітей з 500 до 800 злотих. Для пенсіонерів теж передбачені виплати 13-х і 14-х пенсій. "ПіС у цьому сенсі зламала матриці: поляки врешті-решт відчули, що держава може щось їм дати", — каже Бабакова.

Також, за час правління "Права і справедливості" ВВП Польщі на душу населення зріс до 5,1%, а безробіття у 2022 році скоротилося до 2,8%. Проте Мацей Дущик, політолог, викладач факультету політології та міжнародних студій Варшавського університету у коментарі Суспільному зауважує: успіхи, як от, наприклад, з соцвиплатами можна записати у досягнення першого строку ПіС при владі: "Але виділити будь-які успіхи у другому терміні складно. До прикладу: якщо спершу ПіС виступали за нашу єдність з ЄС по більшості питань, то в другому — вже є зіткнення між Польщею та Євросоюзом щодо міграційної політики та верховенства права".

Прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький (в центрі) вітає прихильників під час передвиборчого мітингу керівної партії "Право і справедливість" у місті Мисловіце, Польща, 7 жовтня 2023 року. Фото: Jakub Porzycki/Anadolu Agency/Getty Images

Конкуренти з "Громадянської платформи"

"Громадянську платформу" також очолює важковаговик польської політики — Дональд Туск. "Платформа" — одноліток "ПіС" і її головний конкурент від часів появи на політичній арені. У 2007-му Туск уже був у премʼєрському кріслі — поки не став головою Євроради у 2014-му, а тепер планує повернутися.

Напередодні виборів Туск представив перелік із сотні заходів, які його уряд реалізує за перші сто днів при владі. Серед них, зокрема, соціальні гарантії, лібералізація законодавства про аборти, державна оплата ЕКО. А ще — відокремлення церкви від держави. Також Туск обіцяє погодити з ЄС розблокування 36 млрд євро, які мали виділити Польщі для боротьби з COVID-19, однак гроші зависли через судову реформу, що лобіював уряд ПіС.

"Платформу" часто називають партією диктатури громадської думки. Щойно зʼявляється якесь чергове соцопитування, з якого видно, скажімо, що понад 50% поляків вважають, що антиабортне законодавство треба лібералізувати, Туск виходить і говорить: "Знаєте, раніше ми були за компроміси, але зараз бачимо, що вже треба ухвалювати рішення", — каже Бабакова.

"Громадянську платформу" підтримують переважно мешканці великих міст, голосів яких може бути недостатньо для перемоги, тож виборча кампанія партії спрямована на поляків, які поки не визначилися за кого голосувати. Таких зараз до 18%. "Гадаю, з тих, хто не визначився, значна частина залишиться вдома. А якщо вони все ж підуть на вибори, будуть голосувати за "Громадянську платформу", або ж, вірогідно, за "Третій шлях" чи "Лівицю", — говорить Мацей Дущик.

Ці дві партії уклали неформальну угоду з "Платформою" про готовність формувати коаліцію. Їхні представники доєдналися до "Маршу мільйона сердець", який 1 жовтня "Платформа" влаштувала у Варшаві. "Наближаються великі зміни. Це ознака відродження Польщі", — заявляв Туск на марші.

Олена Бабакова пояснює, нинішні вибори — не перші, на яких помітно, як сильно поляризоване польське суспільство: "На мою думку, головна лінія поділу — це наслідки посткомуністичної трансформації та вступу до ЄС, і те, чи люди відчувають себе у виграші чи програші від цих наслідків". Більшість основних питань, довкола яких кандидати будують передвиборчу агітацію не нові: ставлення до судової реформи, абортів, Євросоюзу, міграційної політики. Проте на цих виборах до них додалася й Україна.

Голова партії "Громадянська платформа" Дональд Туск (в центрі) очолює марш на підтримку опозиції у Варшаві, Польща, 1 жовтня 2023 року. Фото: AP Photo/Rafal Oleksiewicz

Судова реформа

У 2015-му році польська влада почала утілювати судову реформу. Вона передбачала, що у Верховному суді країни має зʼявитися дисциплінарна палата, що зможе звільнити будь-якого суддю та прокурора. Як визначив суд ЄС, таке рішення "не відповідало вимогам незалежності та неупередженості", адже могло б спростити ПіС блокування судових рішень. Тобто, йшлося про втрату незалежності судової гілки влади. Через таке рішення в Польщі були протести, а Євросоюз наклав на країну штрафи й зупинив виділення коштів.

Реакція ЄС обурила польську владу, але не зупинила її. Наприклад, у 2020-му дисциплінарна палата позбавила імунітету і призупинила повноваження судді Ігоря Тулеї, який критикував уряд. У 2023-му Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Польща порушила права судді та має виплатити йому 36 тисяч євро компенсації. В польському Мінʼюсті заявили, що виконувати рішення суду не планують.

Загалом в ЄСПЛ нині розглядають майже 400 проваджень, пов’язаних із рішеннями ПіС щодо судової реформи. Очільник партії, Ярослав Качинський, пообіцяв, що "цього разу ніхто не завадить нам" її запровадити. "Громадянська платформа" у разі перемоги пообіцяла скасувати розпочаті зміни.

Мігранти

Влітку 2021-го у відповідь на нову хвилю санкцій самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко заявив, що країна більше не буде стримувати спроби нелегальних мігрантів з Африки та Близького сходу потрапити до ЄС. Білорусь майже силоміць відправляла їх на бік Євросоюзу. Польща намагалася блокувати прохід. Врешті, це спричинило гуманітарну катастрофу на кордоні між країнами.

І ПіС, і "Громадянська платформа" обіцяють захистити поляків від міграційної кризи. Тільки у різний спосіб. "Право і справедливість" блокує доступ Frontex (Європейської агенції з прикордонної та берегової охорони — ред.) до польсько-білоруського кордону. Це офіційна позиція уряду ПіС — мовляв, ми впораємося і без ЄС. "Позиція "Платформи" є іншою, бо це одне з найважливіших питань для неї — європеїзація викликів міграції (тобто залучення інструментів ЄС, як-от Frontex, до вирішення кризи). Останніми тижнями "Платформа" викривала лицемірство ПіС у цьому питанні", — говорить Мацей Дущик.

Дущик має на увазі викриття, про яке "Платформа" не припиняла згадувати у передвиборчій агітації: віцеміністра закордонних справ Польщі Пйотра Вавжика звільнили через сприяння за гроші отриманню європейських віз мігрантами з країн Азії й Африки. "ПіС з одного боку намагалися запевняти: ми проти незаконної міграції до Польщі, а тоді самі запросили до країни тисячі біженців", — каже Дущик.

Сім'ї мігрантів із Сирії та Іраку за прикордонною стіною на польсько-білоруському кордоні неподалік села Біловежа у східній Польщі, 29 травня 2023 року. Фото: AP Photo/Agnieszka Sadowska

Аборти

Восени 2020-го Конституційний суд Польщі заборонив аборти у майже всіх випадках — це рішення лобіювала партія ПіС. Протести, які спалахнули після нього, поновлювалися в країні кілька разів — переважно після випадків загибелі вагітних.

"Платформа" виступає за дозвіл абортів, та окрім цього хоче дозволити цивільне партнерство для одностатевих пар.

Німеччина

Серед інших карт, які політичні сили розігрують перед виборами — ставлення до Німеччини. Польща досі вимагає від Берліна репарації за Другу світову — щонайменше 1,3 трильйона доларів. Напередодні виборів на одному з маршів Ярослав Качинський наголосив, що "йдеться не лише про гроші, а й про гідність".

На думку Радослава Сікорського, ексміністра оборони та закордонних справ, нині члена "Громадянської платформи", так Качинський мобілізує електорат ПіС: "Шансів отримати гроші немає, але це хороший спосіб підбурити виборців".

Один з основних закидів Качинського на адресу головного конкурента, Дональда Туска, — звинувачення у "німецькості". Очільник ПіС навіть обіграв це в одному з передвиборчих роликів. За сюжетом Качинському дзвонить посол Німеччини у Варшаві й каже, що канцлер Німеччини хоче, аби пенсійний вік для чоловіків у Польщі підняли з 65 до 67 років (це — одне з питань на референдумі, який відбудеться в день виборів — ред.), як це було за премʼєрської каденції Туска. Качинський відповідає, що Варшава більше не приймає наказів з Берліна і кладе трубку.

На польському державному телебаченні, зараз підконтрольному ПіС, декілька разів згадували фразу Туска "für Deutschland" ("для Німеччини") з його оголошеної німецькою промови на зʼїзді німецької партії ХДС у січні 2021-го. Туск уже позивався до суду на Telewizja Polska через це, але у передвиборчий період вирвана з контексту про подяку ХДС за зусилля для обʼєднання Європи після Другої світової фраза знову пішла в хід.

“Це небезпечна риса польської політики — коли одна сторона відмовляє іншій у польськості: мовляв "насправді, ви не справжні поляки", — каже Бабакова.

Жінка проходить повз плакати з вимогою до Німеччини виплатити репарації Польщі за злочини нацистів під час Другої світової війни, Варшава, Польща, 10 грудня 2021 року. Такі плакати стали частиною антинімецької риторики з боку керівної партії "Право і справедливість". Фото: AP Photo/Czarek Sokolowski

Україна

З початку повномасштабного вторгнення Польща прийняла понад 1,5 млн українських біженців, надавала збройну та гуманітарну допомогу і разом з країнами Балтії закликала інші країни НАТО більш рішуче підтримувати Україну. Президент Дуда запевняв, що підтримка триватиме стільки, скільки буде потрібно. Туск теж був одностайним, наголошуючи, що перемога України "в національних інтересах Польщі", а військова допомога "не повинна піддаватися сумніву".

Однак різність позицій головних конкурентів на виборах почала відчуватися, коли з’явилося українське зерно.

15 вересня Польща, Угорщина й Словаччина запровадили ембарго на ввезення української продукції попри скасування Єврокомісією такої заборони. Вона діяла з травня 2023-го, і її підтримували та вимагали в тому числі й фермери прикордонних з Україною країн.

Тоді Україна подала позов на Польщу, Угорщину та Словаччину до Світової організації торгівлі (СОТ) та декілька днів обмінювалася з Польщею різкими заявами. Врешті країни почали домовлятися. Президент Дуда запевнив, що "дипломатичного конфлікту між країнами немає": "Транзит до Африки та Південної Америки триває і подвоївся. Ми не хочемо, щоб українське зерно, яке шкодить польському ринку, потрапляло на нашу територію, часто нелегально. Ми захищатимемо польських аграріїв, оскільки це обов’язок польської влади".

Туск, коментуючи ситуацію з українським зерном, критикував ПіС: "Я вже не кажу про моральний і геополітичний скандал, яким є політичний удар у спину Україні, коли вони (польська влада — ред.) вирішують ці битви на українському фронті, тільки тому, що це повинно окупитися для них у передвиборчій кампанії".

Даніель Желіговський, дослідник Польського інституту міжнародних відносин у розмові з Суспільним зауважує: найбільше поляків зачепило, що Україна звернулася з проханням про регулювання зернової проблеми до Брюсселя, а не до Варшави: "Ніщо так не дратує польські політичні еліти, ніж використання таких посередників і думка, що за нашою спиною погодять якусь угоду і ви дізнаєтеся про неї вже постфактум. Ось так це сприймалося польськими політичними елітами. Це означає, що ваш підхід до ЄС геть суперечить підходу поляків".

"Чи була поведінка ПіС логічною? Так. Україна зробила б те саме. Проблема в тому, що полякам треба було провести розслідування в рамках доступних механізмів СОТ, зрозуміти, хто на національному ринку приторговує зерном. Це ж не сам Зеленський чи Тарас Качка (заступник голови Мінекономіки — ред.) продають це зерно на польському ринку — це роблять польські фірми-посередники. Але це вилилося в претензії до України, до ЄС", — пояснює Олена Бабакова та додає, що "Громадянська платформа" особливо не розвивала тему зерна у передвиборчій кампанії.

Проте, у списках "Платформи" є представники АгроУнії, яка влаштовувала протести на підтримку польських фермерів, а у складі "Третього шляху", який може потрапити в коаліцію з "Громадянською платформою", є "Польська селянська партія", що ймовірно теж лобіюватиме інтереси фермерів.

Вантажний склад з вагонами українського зерна біля польсько-українського кордону в Грубешові, 16 квітня 2023 року. Поліція охороняє станцію, де місцеві фермери влаштували акцію протесту. Вони виступають проти імпорту української сільгосппродукції, яка, за їх словами, не їде у місце призначення, а заповнює ринок всередині країни. Фото: Beata Zawrzel/NurPhoto/Getty Images

Хто має шанси перемогти й що це значить для України

За прогнозами на виборах з результатом понад 33-39% виграє "Обʼєднана правиця" — обʼєднання партій на чолі з ПіС. "Є один хардкорний сценарій — коли ПіС перемагає, однак набирає мало голосів, у "Платформи", "Третього шляху" та лівих теж немає 231 голосу — тоді "золота акція" в ультраправої "Конфедерації". Але вона не дуже хоче в коаліцію до ПіС, тому що — так було з усіма правими партіями, які співпрацювали з ПіС — Качинський просто зʼїв їх, найбільш буйних викинув, ще більш буйних витіснив завдяки компромату, зібраному спецслужбами", — говорить Олена Бабакова.

Хороша новина для України в тому, що на нинішніх виборах практично немає антиукраїнських партій. До того ж — немає проросійських, каже Мацей Дущик. Хіба що "Конфедерація", яка може отримати до 9% голосів. Її очільник Гжегож Браун закликає "зупинити бандеризацію Польщі", не голосував у Сеймі за резолюцію зі зверненням до ЄС і НАТО допомогти Україні у війні проти РФ і влаштовував антиукраїнські мітинги.

Політоглядач Dziennik Gazeta Prawna Міхал Потоцький припускає: якщо ПіС таки піде в коаліцію з "Конфедерацією", "відносини з Києвом виглядатимуть так, як вони виглядали в розпал зернового скандалу" — тобто лунатимуть заяви про невдячність України, однак скасування контрактів щодо постачання Україні зброї не буде.

"Гадаю, у протистоянні з ПіС "Громадянська платформа" зацікавлена у тому, щоб відправляти військову допомогу Україні, підтримувати її євроінтеграцію. "Платформа" добре знає, що незалежність України є одним з головних інтересів для Польщі — можливо, і для багатьох прихильників ПіС це так само зрозуміло", — пояснює Дущик.

Проте, якщо переможе опозиція прогнозувати наскільки їй вдаватиметься втілювати рішення, поки що складно. Це стосується і рішень щодо України. "Навіть якщо опозиція сформує коаліцію в Сеймі, є ще Сенат, де теж треба виграти. До того ж ще півтора року з нами буде Дуда, який накладатиме вето на кожне амбітне голосування в Сеймі. Тобто можливий сценарій, що ПіС буде блокувати кожну ініціативу опозиції й чекати, доки усі пересваряться. Тоді на Польщу чекають позастрокові парламентські вибори за рік чи два", — говорить Олена Бабакова.