У Тернопільському обласному краєзнавчому музеї експонують скриню, яка датована початком XVIII століття. Про це розповіла завідувачка сектору Галина Завіша.
За її словами, – це найдавніша скриня, яка зберігається в колекції музею.
"Скриню виготовляли спеціальні майстри, яких ще називали скринники. Ця скриня за формою конструкції нагадує великий прямокутний ящик, який зверху накривався поличкою. Вона могла бути пласкою, а могла бути й випуклою. По боках скриня доповнювалася кованими ручками, що дозволяло її легко транспортувати".
Також це був важливий атрибут у весільному обряді. Коли дівчина виходила заміж, то забирала придане разом зі скринею.
"Перед весіллям, готуючи дочку за невістку, батьки купували їй скриню. Для цього їхали на ярмарок або ж замовляли скриню у якогось майстра-скринника. Чим багатша сім'я, тим більшу і ліпше оздоблену скриню, вона могла собі дозволити", – каже Галина Завіша.
Наповнювати скриню дівчата починали ще з юних років. Пряли, шили та вишивали, купували буденний та святковий одяг.
"Були там сорочки і спідниці, фартухи, плахти, крайки і камізельки, верхній одяг, а також рушники та покривала. А дрібніші речі – намиста й дукачі клали у прискрінок. Там обов'язково зберігалися прикраси на волосся, різноманітні стрічки. А в деяких скринях ще й була шухляда для взуття".
За словами Галини Завіші, столів до ХІХ століття в хаті не було.
"Мало було місця, хати були невеличкі і впродовж дня на сніданок, обід і вечерю довкола скрині, яка мала пласку поверхню, збиралася вся родина. Крім того, якщо скриня була великих розмірів, вона виконувала функцію ліжка – на ній могли й спати".
Скриню могли зачиняти на замок, а ключ надійно зберігала господиня дому. Цей різновид меблів займав почесне місце в інтер'єрі української хати й був символом добробуту.
Читати також
- На Львівщині відреставрують дерев'яну віллу початку ХХ століття.
- Вп’яте відзначили "День селфі в музеї" в ужгородському скансені.