Наприкінці січня Державне бюро розслідувань (ДБР) затримало двох генералів ЗСУ: колишнього командувача оперативно-тактичним угрупованням "Харків" Юрія Галушкіна та екскомандира 125-ї бригади територіальної оборони Артура Горбенка. ДБР заявило, що "через їхню бездіяльність" росіяни захопили частину Харківщини в травні 2024 року.
Те ж саме бюро закидало полковнику Іллі Лапіну, який раніше керував 415-м окремим стрілецьким батальйоном. Всіх трьох офіцерів заарештували. Вони заперечують вину, а Лапін 26 березня, після чергової відмови суду відпустити його з під варти, оголосив голодування. Суспільне дізналося деталі їхньої справи та розповідає, у чому саме підозрюють генералів та полковника, та чому самі вони впевнені, що робили все правильно.
Дві підозри Галушкіна
У Печерському суду Києва людно. У коридорі товпляться чоловіки у камуфляжі та група пенсіонерок з плакатами "Руки геть від ЗСУ".
"Влада хоче знищити Збройні сили України! — скаржиться Суспільному одна з них. — Вони залякують і хочуть всі свої провини і недоробки перекласти на бойових генералів і командирів!"
Присутні зібралися підтримати бригадного генерала Юрія Галушкіна. На початку повномасштабного вторгнення він очолював Сили територіальної оборони ЗСУ, а у квітні 2024-го став командувачем оперативно-тактичного угруповання "Харків". 20 січня цього року Державне бюро розслідувань затримало Галушкіна і ще двох офіцерів — екскомандувача 125-ї бригади тероборони генерала Артура Горбенка та колишнього командира 415 батальйону полковника Іллю Лапіна. За версію слідства, через їхні помилки навесні минулого року росіяни змогли захопити частину Харківщини.
Тоді події на півночі області розгорталися так: 10 травня армія РФ перетнула кордон та окупувала прикордонні села, звільнені восени 2022-го. Бійці 125-ї бригади тероборони, яка відповідала за цю ділянку, відступили. Ворог проривався вглиб на двох ділянках: в напрямку міста Вовчанськ та села Липці. За тиждень росіяни просунулися до від 6 до 10 км вглиб на кожному напрямку. Згодом туди для посилення перекинули 3-тю та 92-гу окремі штурмові бригади та 13-ту бригаду Нацгвардії "Хартія". Спільно Сили оборони зупинили росіян та 20 травня стабілізували лінію оборони, яка відтоді тримається незмінною.
Деякі військові експерти тоді розкритикували українське командування за погану підготовку. Наступ росіян не був несподіваним: про нього заздалегідь попереджала розвідка, а керівник Росії Путін ще за два місяці до цього казав про плани створити між Харківщиною та Білгородською областю "санітарну зону".
За день після прориву росіян — 11 травня 2024-го — ДБР відкрило кримінальну справу та почало перевіряти дії командирів, які брали участь в обороні. Через два дні командування звільнило генерала Галушкіна. Замість нього командувачем ОТУ "Хортиця" став заступник начальника Генштабу Михайло Драпатий. А через вісім місяців слідчі оголосили Галушкіну підозру у недбалому ставленніЧастина 4 статті 425 до військової служби.
Слідство закидало йому, що генерал визначив для 125-ї бригади позиції, "які не відповідали її бойовим можливостям", і не залучив інші підрозділи, що могли підсилити першу лінію оборони. У пресрелізі ДБР також закидало Галушкіну, що він "не повною мірою уточнив напрямки головних ударів противника, недостатньо контролював організацію підготовки та ведення оборонних дій" і його угруповання "не своєчасно здійснило маневр".
Генерал заперечив вину, але 21 січня Печерський суд визнав підозру обґрунтованою та відправив його під арешт на два місяці з можливістю вийти під заставу в п'ять мільйонів гривень.
Уже наступного дня за Галушкіна внесли гроші, і він вийшов на волю. Але працівники ДБР зустріли його під СІЗО й оголосили нову підозру, на цей раз у "пособництві самовільному залишенню поля боюЧастина 5 статті 27, стаття 429 Кримінального кодексу". У цій справі слідчі закидали генералу ті ж порушення, що й в попередній — помилки під час оборони Харківщини. Наприклад, він "визначив для 125-ї бригади смугу оборони, яка не відповідала її бойовим можливостям" та не направив підкріплення у перший ешелон оборони, хоча мав резерви. Але цього разу слідчі оцінили ці дії не як недбалість, а як "сприяння солдатам з прикордонної смуги втекти з поля бою".
24 січня суддя знову відправила Галушкіна під варту, цього разу без права вийти під заставу.
"Генерали мають відповідати за смерть рядових"
19 березня генерала втретє привезли в Печерський суд, на цей раз для продовження строків арешту. Попередні слухання були закриті, тому у розмові з Суспільним Галушкін не захотів коментувати підозру.
"Закидати можна все, що завгодно. Настане час, я буду захищати себе в суді, як це положено. Але для того, щоб це робити, мені треба вийти з тюрми, вилікувати хвору руку, вивчити матеріали, що там понаписували", — сказав він зі скляного боксу для підсудних.
Його адвокат Дмитро Круговий детальніше розкрив Суспільному позицію захисту. Щодо першої підозри в недбалому ставленні до служби захисник заперечив, що Галушкін припустився помилок. На думку захисту, росіяни прорвали кордон не через прорахунки генерала, а насамперед тому, що ЗСУ мали обмежені ресурси, а бригади на цьому напрямку були недоукомплектованими.
За бойовим статутом, на який посилається прокуратура, одна бригада має займати лінію фронту не більше ніж 25 кілометрів в ширину. Але, за словами адвоката, в розпорядженні Галушкіна було лише п'ять бригад на 200 кілометрів фронту — тобто в середньому 40 км на бригаду. 125-й бригаді визначили 50 км, і, на думку Кругового, це було вимушеним кроком, а не прорахунком.
За версією захисту, всі сили не розташували у першому ешелоні оборони, оскільки це кордон і територія обстрілюється ворогом. Круговий, посилаючись на документи з Генштабу, стверджує, що ідея розмістити основні сили в другому ешелоні належала не Галушкіну, а вищому командуванню.
"Наскільки мені відомо, за задумом оборонної операції, було так: якщо ворог атакує, перший ешелон має тримати оборону. А у випадку вклинення ворога, він має бути знищений як раз з другого ешелону. Тобто фактично, план спрацював так, як і мав. Розумію, у всіх максималістичні бажання, що ворог не мусить перетинати кордон. Але це не реалістично, враховуючи співвідношення сил і засобів", — розмірковує адвокат.
Щодо другої підозри адвокат впевнений, що ДБР оголосило її лише, щоб знову посадити його клієнта. Звинувачення генерала в "сприянні залишенню солдатами поля бою" захисник називає "юридичним свавіллям": "За їхньою логікою, мала бути змова між рядовими на позиціях, про те, що генерал не буде правильно будувати оборону з однією метою — щоб вони могли спокійно залишити позиції. Це абсурд!".
Він вважає справу проти Галушкіна та інших затриманих офіцерів політично вмотивованою. "Президент сказав: генерали мають відповідати за смерть рядових... Бо, мабуть, такий запит був у суспільстві", — припускає Круговий.
Низка політиків навпаки публічно підтримали Галушкіна та інших затриманих офіцерів. Взяти генерала на поруки вирішили троє народних депутатів: Федір Веніславський зі "Слуги народу", Михайло Бондар з "ЄС" та Юлія Сірко з "Голосу".
"Вважаю, це поганий прецедент і скринька Пандори, яка відкривається в складний час, — сказала Сірко журналістам. — Нам потрібні швидкі й болючі рішення, оскільки росіяни наступають і будуть наступати й далі... Але ніхто з військових від солдата до генерала не буде приймати рішення, якщо вони будуть ось так ганебно сидіти в клітках. Тому що вони тепер чекатимуть наказів. Якби у лютому 2022-го кожен з нас чекав накази, які хтось підпише 30-ю підписами, ми б давно вже були б під окупацією".
Засідання щодо продовження арешту Галушкіну було закритим, журналістів пустили тільки на оголошення. Суддя Михайло Юшков відмовився відпускати генерала на поруки та залишив його на гауптвахті.
"Якщо скажуть йти на розстріл стройовим з піснею, я піду"
Днем раніше Печерський суд розглядав продовження запобіжного заходу другому підозрюваному у тій же справі — 61-річному генералу-лейтенанту Артуру Горбенку. У 2022 році він був на пенсії, але повернувся на службу й очолив 125-ту бригаду тероборони. У червні 2024-го його звільнили — через місяць після російського прориву на довірений йому ділянці фронту. Наразі Горбенко завідує кафедрою у львівській Національній академії сухопутних військ.
Після арешту у січні йому пощастило більше ніж Галушкіну — наприкінці лютого Київський апеляційний суд відпустив його під домашній арешт.
18 березня суд розглядав продовження запобіжного заходу. Прокуратура попросила як і раніше проводити засідання закрито, аби не розголошувати інформацію про стан справ в армії. Але суддя Олексій Соколов відмовився це робити, і так Суспільне дізналося, в чому конкретно підозрюється Горбенко.
Прокурор Андрій Похил заявив на засіданні: "Внаслідок допущених прорахунків Горбенка противник заволодів ротними та взводними опорними пунктами у першому та другому ешелонах оборони, що призвело до втрати особового складу та позицій". Прокуратура закидає колишньому командиру 19 порушень устава. Наприклад, те, що він "недооцінив можливості противника, неадекватно реагував на нарощування їм бойових потенціалів, не укомплектував бригаду особовим складом, не проконтролював створення необхідних фортифікаційних споруд", а також розмістив командний пункт надто далеко від лінії фронту, звідки важко керувати боєм.
Прокурор резюмував: Горбенко недбало поставився до служби, чим підірвав авторитет бригади та всіх збройних сил. Похил просив суддю залишити генерала під домашнім арештом, щоб той не втік або не завадив слідству.
У відповідь Горбенко та його адвокати наполягали, що насправді його бригада зробила, що змогла: залишилася в межах смуги оборони, не відступила й втратила лише п'ять відсотків території, яку мала обороняти.
Сам Горбенко просив зважити на те, що у 2022 році він міг і не поновлюватися на службі, але зробив це добровільно та погодився очолити бригаду у віці 59 років.
"Я можу сміливо дивитися в очі кожному солдату... Понад рік я провів з ними в окопах. Зрозуміло, постійно там не сидів, але був з ними на передньому краї, на нулі! Жоден солдат з декількох тисяч не може сказати, що генерал ховався десь там в кабінетах... Мені 61 рік. Я не скажу, що було легко. Тяжко було. Але я старався і виконував обов'язки", — заявив він на суді.
Горбенко вважає, що неправильно судити офіцерів за невдачі на полі бої, бо "є багато военноначальників, але мало хто не програвав битви". Колишній комбриг стверджує, що для повноцінної оборони Харківщини йому не вистачало ресурсів. За його словами, у нього було всього 6-8 солдат на кілометр фронту, один танк на 15 кілометрів, і ворог переважав в чотири рази.
"Я сподівався, що на початку наступу, зранку 10 травня, резерви, які знаходилися за моєю спиною, будуть введені в бій. Але в перший день жодний резерв мене не підтримав. Це питання до вищого командування. Усе, що в мене було, я кинув у бій", — заявив Горбенко.
Вище командування, на помилки якого натякнув підозрюваний, поки не коментувало справу. Як зазначає "Українська правда", слідство допитало деяких представників Генштабу і планує викликати в тому числі головнокомандувача Олександра Сирського — поки цього не робили через його щільний графік.
Горбенко під час промови поскаржився, що також йому заважало Державне бюро розслідувань, яке відразу відкрило справу й почало "висмикувати офіцерів і солдатів просто з окопів і тягати на допит".
"Уявіть, я керую боєм, противник пре, а мене 16 годин допитує ДБР! І така ж сама ситуація була з моїми комбатами й командирами рот", — лютує генерал.
Горбенко назвав "маячнею" заяви прокурора про те, що він може втекти, якщо суд його відпустить: "Повірте, я до такого ступеня дисциплінована людина, що мене будуть вести на розстріл і скажуть йти стройовим з піснею, я буду це робити! Це сумний жарт, але так і є. Яка втеча?! Тут у мене все коріння, батько лежить в українській землі. Тут мама, діти. Не хочу високопарно казати, але, як я — генерал — після цього буду себе почувати?".
Але він так і не переконав суддю Соколова, і той залишив його під домашнім арештом.
"Лапін, що ж ти скоїв?"
Кремезний чоловік в камуфляжі розгорнув у залі засідань прапор з написом "Рабів до раю не пускають". Це Євген Панов, військовий з Енергодара і колишній політв'язень. У 2016 році ФСБ затримала його в Криму за обвинуваченням в підготовці диверсії, і через три роки він повернувся в Україну завдяки обміну.
Панов разом з іншими військовими прийшов в Печерський суд підтримати 62-річного полковника Іллю Лапіна з позивним "Бронза" — третього і найстаршого підозрюваного у справі про прорив кордону на Харківщині. Лапін — колишній командир Панова, ще у 2014 році вони разом воювали на Донбасі в складі 37-го батальйону "Запоріжжя".
"Це дуже гарна людина, на мою думку, один з найкращих офіцерів України, у совісті й порядності якої я не маю сумнівів, — каже Панов Суспільному. — Ми бойового офіцера, який захищає Україну з 2014-го, кинули на нари... Я у сусідній країні відчув на собі суддівське свавілля. Бачу, у нас воно дуже схоже. Хоча не хотілось, щоб було так".
Лапін перебуває в СІЗО, і 19 березня його привезли на засідання щодо продовження арешту. Слухання також відбувалося відкрито.
Ілля Лапін очолював 415-й окремий стрілецький батальйон. У вересні 2023 року його передали 125-й бригаді й доручили обороняти саме ту ділянку кордону на Харківщині, яку в травні 2024-го прорвали росіяни. Прокурор Дмитро Явдокименко, сказав, що завданням підозрюваного була "оборона першого ешелону з метою стійкого утримання займаних рубежів і недопущення просування противника". Але, на думку слідства, полковник не виконав накази, і саме це призвело до прориву.
А конкретно, за версією слідства, Лапін не проконтролював обладнання позицій та загороджень, без дозволу ухвалив рішення про відступ бійців на другий ешелон оборони, не зупинив самовільний відхід солдат з прикордонного села Стрілече та "проігнорував розпорядження комбрига про відновлення втрачених позицій". Слідчі оцінили це як "недбале ставлення до служби"Частина 4 статті 425 й "сприяння самовільному залишенню поля боюСтаття 429 Кримінального кодексу".
Адвокат полковника Ілля Воробйов, як і захисники інших підозрюваних у цій справі наполягав, що Лапін зробив, що міг, але йому не вистачало ресурсів. За словами захисника, нормально облаштувати позиції та загородження йому заважали постійні російські обстріли й брак обладнання. За документами, з 17 необхідних одиниць техніки для створення фортифікацій, в нього було тільки шість, п'ять з яких — в ремонті. Особового складу теж не вистачало. Батальйон був укомплектований на 44%: з 550 людей у Лапіна було тільки 263. А територія, яку обороняв його підрозділ, була вдвічі більша, ніж має обороняти батальйон за уставом.
Коментуючі рішення про відступ з першого ешелону сам Лапін на засіданні казав, що у нього не було часу обміркувати й обговорити це з командуванням:
"Коли на тебе дивиться 12 пар очей, а час тікає зі швидкістю кулі, треба приймати рішення. І я його прийняв. Тут же доповів [командиру бригади] Горбенку. Він мені сказав: "Лапін, що ж ти скоїв? Треба було мені сказати, потім вирішувати. Будуть серйозні висновки по тобі. Але війна продовжується, бій іде, працюємо далі".
Попри критику комбрига, полковник впевнений, що був правий, і якби він не наказав роті на передовій відступати, ворог її б знищив. На думку Лапіна, якби це побачили інші роти, що стояли в другому ешелоні оборони, вони могли б запанікувати й також відступити. А рішення про відступ з першого ешелону, дозволило стабілізувати лінію фронту та зрештою стримати противника.
"Якби ми не вистояли в селах Глибоке й Красне, не простояли там добу, не дали розгорнутися 92-й бригаді й "Хартії", була б велика біда! Я б точно сів, а якщо б ні, то застрелився. І це не головне. Головне, що ми б втратили купу людей. Частина б загинула, інші потрапили б в полон. А ще більше ми б втратили тих, хто б зневірився в офіцерах. Вони б розбіжались і казали всім, що офіцери — це мудаки, а ми нікому не потрібні", — вважає Лапін.
У полковника під час засідання двічі підскакував тиск і доводилося викликати швидку. Захисники просили відпустити його під домашній арешт, проте суддя Соколов усе ж залишив Лапіна під вартою.
Посилаючись на проблеми зі здоров'ям, його захисники подали ще одне клопотання про зміну запобіжного заходу. Печерський суд розглянув його 26 березня. Суддя Світлана Шапутько відмовила адвокатам, але зобов'язала СІЗО направити Лапіна в лікарню під конвоєм. Після оголошення цього рішення полковник виступив з заявою.
"За офіцерів і генералів, за солдатів і сержантів, над якими зараз знущаються, я оголошую голодування", — сказав він, ледве стримуючи сльози.
Присутні почали його відмовляти, але Лапін пояснив, що вже ухвалив рішення.
Його захисники вже подали скаргу на продовження арешту, суд має розглянути її 7 квітня.
Судді продовжили запобіжний захід усім трьом підозрюваним офіцерам до 20 квітня. У цей день спливають строки досудового розслідування. Далі слідчі мають або запросити продовження цих строків, або припинити розслідування та передати справу до суду.
