Велика Британія нарощує підтримку України й очікує того самого від країн Європи. Про це в інтерв’ю Суспільному заявив Люк Поллард — заступник міністра оборони Великої Британії з питань збройних сил. Цього тижня він приїжджав до Києва на Форум оборонних індустрій Великої Британії, України, Норвегії та Нідерландів. Лондон, зокрема, намагається заохотити партнерство між українськими та іноземними оборонними компаніями — як каже Поллард, щоб українські військові отримували все необхідне для фронту. Суспільне розпитало посадовця про це, а також про погляд Британії на плани нової адміністрації США щодо мирної угоди між Україною та РФ, "червоні лінії" в цьому процесі та про можливість відправки в Україну британських військових.
Про спільні оборонні підприємства України та Великої Британії
Яким є фокус вашого візиту до Києва?
Я тут у складі міжнародної торгової делегації. На форумі представлені не лише оборонні компанії зі Сполученого Королівства, але й з Норвегії та Нідерландів. Вони налагоджують звʼязки з українськими колегами.
Чи могли б ви розказати трохи більше про це? Це своєрідне заохочення українського оборонного виробництва?
Британія підтримує Україну від самого початку війни, але в нас лишилося не так багато озброєння, яке ще можна передати. Тому маємо нарощувати промислові потужності. І у самій Британії, і — що важливо — в Україні, за підтримки британських компаній.
Це також має допомогти Британії відновити запаси власного озброєння, щоб — зокрема — мати можливість стримувати російську агресію деінде уздовж кордонів НАТО.
Як ви бачите таке співробітництво на практиці?
Міністр оборони України Рустем Умєров у розмовах з урядом Сполученого Королівства виступав за більшу кількість спільних підприємств. Це ж, на форумі в Києві, обговорювали й британські компанії з українськими. Все це — завдяки навичкам українців та досвіду на полі бою — має дати змогу врешті впроваджувати інноваційні технології та збільшити виробничі потужності. Ми могли б створити більше того, що потребує фронт. І зробити це швидше, ніж якби над цим працювали в європейських країнах окремо.
Ми будемо виділяти 3 мільярди фунтів військової підтримки щороку, доки це буде необхідно. Перш за все, йдеться про підтримку нашої промисловості — про додаткові потужності для виробництва більшої кількості озброєння і боєприпасів.
Але ми також прагнемо більшого виробництва і в Україні. Уже є кілька спільних проєктів, які реалізуються тут за участі британських компаній. Не завжди з міркувань безпеки можемо розповідати деталі. Але я пишаюся тим, як британська та українська промисловості активізувалися.
А про який тип зброї ми говоримо в рамках цих спільних підприємств?
Сподіваюся, вони зможуть покрити всі потреби — від безпілотників до ракет та артилерійських снарядів.
На форумі британські компанії мали можливість підписати угоди з українськими партнерами. Вони заклали основу для спільних підприємств. Інакше ми просто не зможемо доставляти озброєння на фронт із потрібною швидкістю.
Як швидко такі спільні підприємства можуть щось створити?
Вони вже працюють. Від форуму ми очікуємо, що буде ще більше угод. А отже — більше інвестицій в українську промисловість, більше обміну знаннями й поєднання їх з досвідом бойових дій.
Я, наприклад, почув, що українські компанії з виробництва БПЛА можуть наростити потужності, якщо поєднають власні технології з деякими елементами, з якими можуть допомогти компанії з Великої Британії, Нідерландів чи Норвегії. Так українські безпілотники стануть іще ефективнішими на передовій, особливо в місцях, де багато засобів радіоелектронної боротьби.
Про європейську підтримку України
Ми з вами записуємо цю розмову на тлі зустрічі в Брюсселі Контактної групи з питань оборони України (так званого "Рамштайну"). Цього разу зустріч скликала Британія, хоч раніше лідерство у цьому процесі мали США. Чи готова Британія взяти на себе провідну роль у координації військової підтримки України? З огляду на політичні зміни у США.
На "Рамштайні" головував мій керівник — Джон Гілі. Ми чітко артикулювали перед іншими країнами, що всі маємо посилити підтримку України. Зокрема, йдеться про європейські країни. Вони можуть передавати більше озброєння, можуть збільшити розмір фінансової підтримки. Також — в рамках зобов’язань у НАТО — мають витрачати на оборону не менше 2% ВВП.
Я очікую від цього "Рамштайну" подальших зобов’язань з боку європейських країн, а також з боку США, підтримувати Україну. Наш прем’єр-міністр заявив, що мета Великої Британії щодо України на 2025 рік — аби Київ мав найкращу з можливих позицій і на полі бою, і в майбутніх переговорах. Це можливо, якщо надати Україні все необхідне.
Нова адміністрація у США багато говорить про те, що Європа має збільшити підтримку України. Але якими реально є можливості? Уявімо найгірший сценарій: США зупинили допомогу.
Ми в Британії вважаємо, що всі країни мають продовжувати підтримку України. Бо це не лише про Україну. Підтримка Британії не є благодійністю — безпека України є й нашою безпекою. Те саме стосується всіх союзників по НАТО.
Під час нашої зустрічі в Києві Норвегія та Нідерланди, деякі інші країни-партнери пообіцяли додаткову підтримку. Їхня промисловість працюватиме більше.
Британське видання The Telegraph повідомило, що спецпредставник США Кіт Келлог планує поговорити з партнерами по НАТО перед тим, як Сполучені Штати представлять пропозиції по мирному плану для України (13 лютого Келлог офіційно вирушив до Європи — ред.). Можливо, він уже контактував із британським урядом для таких консультацій?
Ми вже мали розмови з представниками США — нагадали про глибоку дружбу між нашими країнами, а також наголосили на підтримці України. Тож наразі триває низка контактів.
Послання, яке ми передаємо нашим друзям зі США: всі члени НАТО мають більше підтримувати Україну.
Уявімо розмову з Кітом Келлогом — яким було б послання британської сторони щодо потенційної формули миру?
Велика Британія завжди стояла на тому, що саме Україна має визначати, яким буде підґрунтя для переговорів.
І ми — як, мабуть, союзник номер один України — наполягаємо, що повинні підтримувати Київ у військовому, дипломатичному та економічному планах. Це не змінилося.
Тому наш уряд продовжує надавати зброю, боєприпаси, а також — організовує навчання. Велика Британія очолює операцію "Інтерфлекс", у рамках якої ми підготували вже 51 тисячу українських військових. Ми хочемо тренувати ще більше, разом з європейськими союзниками. Норвегія, Нідерланди, Австралія теж готують українських військових. Отже, говоримо про міжнародні зусилля.
Про миротворчу місію
Міністр оборони Великої Британії Джон Гілі припустив, що британські військові можуть вирушити в Україну, щоб тут тренувати українських військових. Чи є якісь новини щодо цієї потенційної ініціативи?
На цей момент ми навчаємо українських військових на кількох локаціях у Сполученому Королівстві. Не тільки піхотинців — також і пілотів F-16.
Ми відкриті до запитів з України щодо того, кого ви хотіли б, щоб ми навчали. Зокрема, знаємо, що є потреба готувати більше інструкторів.
Чи я правильно розумію, що ваша відповідь: "Ні" на запитання, чи можуть британці прибути в Україну для навчання українських військових?
З міркувань безпеки ми не коментуємо підтримку, яку надаємо тут, в Україні.
Ми зобов’язалися продовжувати навчання "Інтерфлекс" протягом цього року. Зараз розглядаємо можливість змінити деякі навчальні курси. Маємо бути певні, що яку допомогу б не надавали, це саме те, що потрібно Україні.
Президент Зеленський раніше звертався до країн-партнерів із запитом на миротворчу місію. Йшлося про те, щоб іноземні військові прибули в Україну. Чи така ідея розглядається у Британії?
Ми відкриті до розмов про те, чого Україна потребуватиме у майбутньому. Але зараз пріоритет — переконатися, що у нас є достатньо озброєння і боєприпасів для відважних українських бійців. Так, важливо дивитися в майбутнє, але боротьба триває сьогодні. І зараз ми зосереджені на тому, щоб Україна отримала все необхідне для фронту.
Один із пунктів Декларації про 100-річне партнерство між Україною та Великою Британією звучить так: "Учасники розглянуть варіанти розгортання та утримання оборонної інфраструктури в Україні, включаючи військові бази, склади матеріально-технічного забезпечення". Тож уточню своє запитання: можливо, є якісь інші форми військової присутності Великої Британії в Україні, які Лондон зараз розглядає?
Ця угода складена таким чином, щоб відповідати змінам, які можливі у наступні 100 років. Вона націлена на встановлення глибоких відносин між нашими країнами. Зокрема, включає і співпрацю між британськими та українськими військовими. Це вже відбувається — в навчанні, або в озброєнні, яке ми передаємо та маємо переконатися, що воно добре обслуговується.
Є й інші можливості, над якими ми працюємо. Наша підтримка незмінна і триватиме стільки, скільки буде потрібно.
Ситуація на фронті зараз складна. Чи уряд Великої Британії, або ваше військове командування, щось рекомендують Україні щодо системи управління військами чи, наприклад, мобілізації?
Відносини між британськими та українськими Збройними силами настільки близькі, що ці розмови відбуваються щодня. Чого ми точно не намагаємося робити — так це вказувати, як вам діяти. Наша мета: допомагати в ухваленні рішень, навчати військових, зробити так, щоб передана допомога використовувалася якомога ефективніше.
Україна переходить від радянського озброєння до набагато специфічнішого типу оснащення НАТО. Подекуди це означає зміни у способах ведення бою. Не лише Сполучене Королівство, але й багато європейських союзників прагнуть підтримати вас, допомогти з вивченням можливостей цього озброєння.
Я надзвичайно пишаюся роботою Збройних сил Великої Британії та нашої промисловості у підтримці України. Ми продовжимо це робити, бо ви заслуговуєте на те, щоб жити мирно, в суверенній країні. Це те, що Сполучене Королівство зобов’язалося підтримувати.
