"Безслідно не проходить нічого". Історії ліквідаторів аварії на ЧАЕС із Тернопільщини

"Безслідно не проходить нічого". Історії ліквідаторів аварії на ЧАЕС із Тернопільщини

"Безслідно не проходить нічого". Історії ліквідаторів аварії на ЧАЕС із Тернопільщини Суспільне Тернопіль

63-річний Михайло Мазур був ліквідатором аварії на Чорнобильській атомній електростанції з 7 червня по 18 липня 1986 року. Чоловік розповідає, у Чорнобиль поїхав у складі пожежного батальйону, хоча пожежником й не був. Тоді йому було 29 років.

"Працювали ми на 3 енергоблоці, працювали на 4 енергоблоці. В основному нас стосувалася робота з дезактивації самої території, приміщень. Обробляли стіни приміщень. Крім того, що ми виконували роботи вручну, в нас були пожежні машини, які обробляли стіни розчинами для того, щоб зняти рівень радіації", – каже Мазур.

"Безслідно не проходить нічого". Історії ліквідаторів аварії на ЧАЕС із ТернопільщиниСуспільне Тернопіль

Михайло Мазур

За його словами, засобів захисту не вистачало, тому іноді працювали без них:

"Ми були у відкритій радіації. Тільки нас переодягали в одежу білого кольору, ми безпосередньо працювали там у тій одежі ну і маска. Після роботи милися і це все залишалося там на місці, а ми переодягалися в свою військову форму".

Брат Михайла теж був ліквідатором на Чорнобильській атомній електростанції. У 52 роки він помер, каже чоловік. У висновку лікарі вказали, що причина смерті – радіація.

Ланівчанин Олег Мамчур показав фотографію, де йому 25 років. Каже, тоді його призвали в Чорнобиль як лікаря. Це був травень 1987 року, рік після аварії:

"Я молодий лейтенант медичної служби. Це ми робили знімки, хоча в ті часи не можна було там робити, це все робилося підпільно, ніхто того не знав. Наше завдання в основному полягало в забезпеченні дотримання всіх санітарно-гігієнічних вимог, стеження за здоров’ям військовослужбовців, і за своїм теж".

"Безслідно не проходить нічого". Історії ліквідаторів аварії на ЧАЕС із ТернопільщиниСуспільне Тернопіль

"Безслідно не проходить нічого". Історії ліквідаторів аварії на ЧАЕС із Тернопільщини

Мамчур розповів, жили військовослужбовці за 80 кілометрів від атомної електростанції. На територію АЕС виїжджали на декілька годин:

"Ситуація була досить напруженою, ще дах 4 та 3 енергоблоків був радіоактивним. Хлопці те все збирали, ті всі уламки. Щось здиралося, щось мінялося, відправлялося, щось закопувалося в могильники. Все робили для того, щоб речі, які набрали певну кількість радіації були знищені, закопані, сховані. Були такі моменти, де працювали на даху, буквально 8-10 секунд. Оце вся робота була".

"Безслідно не проходить нічого". Історії ліквідаторів аварії на ЧАЕС із ТернопільщиниСуспільне Тернопіль

Олег Мамчур

Ротація військовослужбовців у Чорнобилі тривала 2 місяці, каже Олег Мамчур. Потім їх звільняли в запас.

"Безслідно не проходить нічого, це я вам так скажу. А якщо брати тих людей, яких я знав, то дуже багатьох вже нема. Хоча й молодими пішли. Серцево-судинні захворювання, мозкові, ішемічні хвороби серця, артеріальні гіпертензії, вони прогресували через те, що радіація на кожного впливала по-різному", – розповів Мамчур.

Чоловік працює лікарем і нині. Завідує терапевтичним відділенням Лановецької районної лікарні та лікує хворих на COVID-19. На запитання, чи вважає себе героєм – відповідає:

"Я простий хлопець, лікар. Яким там героєм…Там таких багато було, як я. Але ж хтось мав то робити".

У Лановецькому районі є Всеукраїнська громадська організація "Союз Чорнобиль України", на сьогодні в ній 117 людей, які були ліквідаторами аварії на ЧАЕС, розповів голова організації Михайло Мазур.

Що відомо

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди