П’ятеро 16-річних хлопців, батько кожного з яких загинув у війні на Донбасі, вирішили пов’язати своє життя зі збройними силами та продовжити справу батьків. Нині вони ліцеїсти військового ліцею імені Івана Богуна та майбутні офіцери.
"Хочу довести собі, що я не гірший за свого батька", – так говорять діти загиблих воїнів і герої нової стрічки Суспільного "Спадок".
"Я хотів бути військовим ще з самого початку. З року я вже був у військовій частині, їв з офіцерами за офіцерським столом", – каже ліцеїст Владислав Курилович.

Він розповів, як прийшов до церкви і побачив батька у труні. На ньому була офіцерська форма, погони, відзнаки, а тіла не було. За словами хлопця, коли він вступав до ліцею, то хотів помститися, але потім "ліцей його перевиховав" і йому "закортіло захищати цю країну".

"Я пам'ятаю у 8 років я одягнув батькову парадну форму. Вона була на мене велика і я ходив по квартирі у ній", – розповідає ліцеїст Владислав Гончарук.

Владислав каже, що його перша ціль – це повернути Крим, Донецьк та Луганськ.

Ліцеїст Ергард Діллер розповідає, що його батько пішов добровольцем до АТО.
"Не більше пів року він там прослужив. Під Іловайським котлом він там загинув", – сказав хлопець.

Батько ліцеїста Олександра Лотоцького також загинув під Іловайськом 29 серпня 2014 року у "зеленому коридорі". Він сказав, що хоче "забезпечувати свою родину усім, чим потрібно", бо знає, як тяжко жити без батька.
Батько іншого хлопця з ліцею Богдана Новіцького загинув на Луганщині у селищі міського типу Челюскінець 10 серпня.
"Якийсь контрактник чи строковик отримав поранення, а тато сидів в окопі. Побачив, що кличе на допомогу, він вибіг, надав першу медичну допомогу. І коли летіла ще одна ракета, накривала їх, він накрив бійця собою і все", – розповів він.

Богдан мріє стати щонайменше майором і "перебити" рекорд батька: стати підполковником не у 36 років, як він, а раніше.