"Не тільки припинити бої, а й повернути територію". Бійці ЗСУ розповіли про досвід війни на Донбасі

"Не тільки припинити бої, а й повернути територію". Бійці ЗСУ розповіли про досвід війни на Донбасі

"Не тільки припинити бої, а й повернути територію". Бійці ЗСУ розповіли про досвід війни на Донбасі Суспільне Львів

6 грудня, Україна відзначає День збройних сил. У 1991 році Верховна рада ухвалила два закони: "Про Збройні Сили України" та "Про оборону України", а у календарі це свято з'явилося з 1993 року. До свята захисників України Суспільне зібрало історії військових, які були на Донбасі. Вони розповідають про війну, патріотизм та бойовий дух.

Олег Височанський, оборонець Донецького аеропорту

Історія трьох військових ЛьвівСуспільне Львів

Олег Височанський

Я був мобілізований у серпні 2014 року. Проходив службу у третьому батальйоні 80-ї, тоді окремої аеромобільної бригади. На посаді виконувача обов’язків командира 9-ї роти. Звільнений указом президента.

Мій бойовий шлях почався з Яворівського полігону, потім в кінці жовтня, ми вийшли в Донецьку область, пункт постійної дислокації – місто Констянтинівка. З початку грудня наш батальйон почав заходити на бойове завдання, за призначенням, в район Донецького аеропорту. Це є Піски, Водяне і сам Донецький аеропорт.

Не скажу, що найважче, але неочікувано було звикнути до постійних обстрілів, коли звикаєш до обстрілів, снарядів, куль. Ти повинен перейти той момент, ти мусиш звикнути. Людина така істота, що вона звикає будь до того. Чому ті підрозділи, які пройшли бойовий шлях, які називаються обстріляні, вони є найпотужніші. Досвід війни, його не можна вивчити в академії. Скільки б ти книжок не прочитав, його треба відчути, треба перейти. Це і є найважливіше, що зараз формується в нашій новітній українській армії.

Коли кажуть, що хлопці там воюють, мерзнуть, вмирають, а ми тут ходимо до школи. Я кажу, так все правильно. Ми для того там і стоїмо на Сході, щоб наші діти могли отримувати освіту, щоб наші батьки могли працювати, відпочивати. Тому що вони утримують нашу армію, вони платять податки. Ми для того там стоїмо, щоб вони мали тут повноцінне життя, а не як в МордоріМордор - країна, яка існувала у вигаданому світі Середзем'я Дж. Р. Р. Толкіна і була осередком сили Чорного Володаря Саурона. Військові на Донбасі так символічно називають Росію.

Треба вести національно-патріотичне виховання, щоб молодь розуміла, для чого це все робиться. Хочу навести приклад. Я знаю, що цього року у Львівському військкоматі без проблем набрали на термінову службу молодь. Чому? Сьомий рік війни, він своє дав. Школа, виховання, спілкування - воно дало. Вже не ловлять тих хлопців, бо вони не були мотивовані, вони не розуміли, чому я маю йти служити, коли політика йшла до того, що нам не потрібна армія. На нас ніхто не нападе.

А вчити дитину треба з садочка, що ти українець, і ти будь гордий тим, що ти українець. Ти маєш захищати свою державу.

Я пишаюся особливо тими, хто вже не один раз підписав контракт, а 10, 3, 5, 4 рази. Тобто людина знає, куди вона йде, і що вона буде виконувати. І я впевнений в тому, що ми переможемо. Ми вас підтримуємо, і як треба, в нас є потужний резерв, як треба, прийде час і ми вас підтримаємо також. Так що тримайтеся і Україна понад усе.

Джеміль Ізмаїлов, командир мотопіхотного батальйону

Історія трьох військових ЛьвівСуспільне Львів

Джеміль Ізмаїлов

На Сході я з 2017-го року. Одразу після випуску туди потрапив. Вже декілька ротацій було, навіть, вже не можу порахувати скільки. Там все серйозніше, ніж на навчаннях. Там не буде другого шансу. Тому треба планувати все заздалегідь так, щоб мінімізувати втрати особового складу, техніки. Після отримання завдання і його виконання.

Це на словах здається, що все просто і так довго. Насправді це відбувається дуже швидко і не все так просто, як здається. Виникає купа нюансів. В першу чергу, це переживання, звичайно, за успіх справи й за те, наскільки ми зможемо прорахувати всі можливі варіанти. Прорахувати скільки людей, на жаль, так це цинічно звучить, але скільки людей ми втратимо під час виконання цього завдання. Чи буде воно доцільно, у порівнянні з втратами. Чи той район не є таким важливим, щоб втратити людей.

Колись на початку війни завдання стояло чітке, це – звільнення окупованих територій, знищення ворога. Зараз – це збереження життя та здоров’я особового складу. Тому що зараз боротьба перейшла на політичну площину, вирішення цієї війни більш дипломатичним шляхом. В тих умовах коли ми нічого не можемо зробити, збереження людей є в пріоритеті.

Я людина правил — є завдання, яке нам ставлять, ми його виконуємо. Є інструкція, якої треба дотримуватись, ми її будемо дотримуватись. Звичайно, є втрати і були втрати в батальйоні, за які, мені як людині хотілось і мститись, але розумієш, що це лише капля в морі, ця помста. Капля в морі, яка, на жаль, ні до чого не призведе.

Як прийняти втрату? Роздуми, роздуми. Більше нічого. І немає якихось способів розрядки. Знаєте, то у кожного своє. Спілкування з близькими тобі людьми, яким можна розповісти своє переживання, свій біль. Тільки таким чином. Але справлятись з цим треба. Хай там як, час лікує. Воно звичайно не забувається, але цей емоційний біль проходить. Але пам’ять лишається назавжди. І найкраще, що можна зробити для загиблого, чи на честь його, це не схибити зі шляху і йти до чогось кращого, до світлого майбутнього.

Андрій Максимів, командир взводу

Історія трьох військових ЛьвівСуспільне Львів

Андрій Максимів

Я вчився в 9 класі, це припало на 2014 рік. Тоді була така хвиля національно- патріотичного піднесення і зрозуміло, що мені хотілось зробити якийсь внесок. В містечку, де я жив, не було акцій чи "майданів" до яких я б зміг долучитись. І я пішов навчатись у військовий ліцей. І вже коли навчався в ліцеї, я зрозумів, що військова справа — це моє.

Перший раз на Сході. Це були емоції тривоги перед невідомістю. Ти коли приїжджаєш, нікого не знаєш. Ну мені пощастило, зі мною поїхали служити два моїх одногрупники. Тоді треба відразу приступати до виконання своїх обов’язків і вчити людей, які вже не перший рік служать, які на 10-15 років старші за тебе. Треба їх чимось зацікавити, треба їх навчити. Проте, вони самі тебе можуть навчити багато чому. Ну і поступово я адаптувався і звик.

Я їхав на Схід, після початку перемир’я, тому я ще не маю такого досвіду бути під обстрілами чи щось подібне. Я виїжджав один раз на чергування, 10 днів, але такого ведення бойових дій в мене не було.

Ми, як артилеристи, були відведені під час перемир’я. Ми жили у старій школі, вона була закинута. Там провели такий невеличкий ремонт. Там зробили собі умивальники, душ, щоб було де помитися. Жили по класах.

Ми намагались уникати контактів з місцевими жителями. Ми не знаємо, які в них настрої, в принципі, вони були налаштовані або добре, або нейтрально. Я, особисто, не зустрічав людей налаштованих негативно проти нас.

Найважче було, коли довелось виїжджати на чергування на 10 днів. Зрозуміло, це не те, що тебе вчили в академії. В академії в тебе полігон, ти знаєш, що немає ніяких небезпек. Найважче — усвідомлення, що якщо ти допустиш помилку, це може коштувати життя твої підлеглих або людей, яких ти прикриваєш.

Найбільше надихають рідні, які вдома переживають, дзвонять, піклуються. Моя дівчина, яка постійно переживала, питала як є. І це найбільше надихає, що є люди, які тебе чекають вдома.

Коли ти сидиш і чогось чекаєш — це дуже деморалізує людей. Дехто, вже звик до цих бойових дій. Але в основному війна вже набридла всім. Вже б хотіли перемогти і закінчити це все. Для мене перемога - це не тільки припинити війну, а і повернути територію. Я б хотів побажати, щоб ми не забували в чому наша сила. Наша сила - в єдності.

Дар’я Андрусенко-Якотюк, волонтерка

"Не тільки припинити бої, а й повернути територію". Бійці ЗСУ розповіли про досвід війни на ДонбасіFacebook

Дар’я Андрусенко-Якотюк почала займатись волонтерством від самого початку війни. Вона разом з групою дніпровських волонтерів, яка тоді налічувала близько 15 людей, збирала необхідні речі, зброю, обладнання для військових. Часто відвозила пакунки бійцям на передову сама. Таких поїздок могло бути по дві на тиждень.

В армію вона пішла заради сина, після того, як її машина підірвалася на вибуховому пристрої у зоні бойових дій. Тяжких травм тоді не отримала, але це вплинуло на її погляд на війну.

"Це був той момент, коли ти вже бачив своїх загиблих друзів, ти вже бачив море крові, ти вже бачив наслідки тої війни. І коли вони не тільки біля тебе і на тебе падає, а коли тебе це зачіпляє і ти бачиш свою кров, ти вже інакше реагуєш", – каже жінка.

У Дар’ї є з десяток нагород. А ще – близько 20 шевронів батальйонів та підрозділів, яким вона допомагала разом з іншими волонтерами. Каже, найцінніша для неї відзнака від 43-го батальйону, у якому вона сама служила.

У 43-му батальйоні Дар’я прослужила понад три роки. Розповідає: вона – не боєць. Працювала здебільшого з документами, допомагала з цим військовим, також займалася забезпеченням, інформуванням та організаційними питаннями. Звільнилася близько двох тижнів тому.

"Я розірвала контракт, тому що я не можу сидіти і дивитися на те, що роблять з тим, що ми всі будували. Це ми віддали своє здоров’я, свої сім’ї, хтось своє життя", – вважає Дар’я.

Олег Шадевський, військовослужбовець ЗСУ

"Не тільки припинити бої, а й повернути територію". Бійці ЗСУ розповіли про досвід війни на ДонбасіСуспільне

Служу в ЗСУ з 2014 років. Двічі отримав нагороди “За мужність” з рук президента. За званням - старшина. До армії був призваний з “цивілки”. До того працював на українсько-німецькій фірмі, яка займається елеваторним обладнанням. Важко було прийняти армію з її дисципліною. До того ж це не якісь збори, це була серйозна військова підготовка.

Ми знали, що будемо їхати на війну, або ж війна прийде до нас на Херсонщину. Було важко і морально, і фізично. Поки звик. Набрався досвіду, бо його ж раніше не було. Так, були “афганці”, у них був якийсь досвід. Але це ж зовсім інша війна.

Війна - це ціле життя зі своїм “укладом”. Ти не просто сидиш на блок-посту чи в окопі за кулеметом. І тому багато хто повертається до того життя, до того колективу. Морально не важко, бо ми не якісь найманці, а ми боремося за свою країну.

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди