Проблема харасментуХарасмент (переслідування, домагання) — форма дискримінації, яка включає будь-яку небажану та настирливу фізичну і словесну поведінку, що ображає або принижує людину або порушує недоторканність її приватного життя. Харасмент складається з повторюваних і наполегливих дій щодо людини, щоб мучити її, знецінювати і підривати її авторитет в очах інших, засмучувати або провокувати реакцію. залишається актуальною в Україні та світі, однак суспільна думка, подекуди, продовжує вважати домагання на роботі винятково жіночою проблемою. Водночас за словами експертів, харасмент жінок по відношенню чоловіків складає п'яту частину від загальної кількості усіх випадків. При цьому спеціалісти наголошують, що домагання до чоловіків є подекуди небезпечнішим явищем як психологічно, так фізично й соціально.
Суспільне зібрало історії харасменту від жінок і чоловіків, а також розбиралося, чому залицяння на роботі несуть більшу загрозу саме для перших та як діяти, якщо ви зіткнулися із недоречною увагою від колег, колежанок або керівництва.
Історії жінок і чоловіків
27-річний лікар Михайло (ім'я змінено) бере участь у проведенні пластичних операцій, підготовці до них пацієнток і допомозі їм з реабілітацією.
"Це відбувалося на планових операціях. Лікар зустрічається із пацієнткою задля пластичних корекцій грудей, носу, животу, чогось може ще. Ті жінки, які мають серйозні хвороби чи проблеми, — їм не до залицянь. Переважно, це було не якимись словами, швидше руки не туди лізли. Коли я, наприклад, колов, пози приймалися неадекватні. Казали: "Хлопчику, подивись, що у мене до чого", — ділиться він.
За його словами, такі ситуації виникали з кожною восьмою-десятою пацієнткою й абсолютно різними за соціальним статусом жінками.
"Я на це ніяк не реагував. Я на роботі й виконую своє завдання. Розвертався та йшов. Деякі пізніше дзвонили, кликали на каву, жалілися на життя. Якщо це було у лікарні, я казав, що "час колоти ліки й лягати спати". Ще відповідав, що "є протокол лікування, має бути так, є порядок надання вам допомоги". Саме так воно і є. На кожну ситуацію є протокол і є наші внутрішні розпорядки, яких ми дотримуємося. Мені було незручно", — розповів Михайло.

Михайло зазначає, що якби такі ситуації відбувалися у звичайному житті, він би реагував спокійніше, але на роботі він не може думати про пацієнток у такому світлі.
"Йдеться не про якусь клятву. Робота є робота. Я бачу людей голими, я що, маю до них залицятися? Мені байдуже, я виконую свою роботу. У звичайному житті я про це не згадаю, я навіть морального права не маю це зробити", — зазначив чоловік.
На думку Михайла, на такі вчинки пацієнток штовхав стрес, який вони переживали через наркоз чи самі процедури.
Читайте також: "ООН назвала найсерйознішу проблему світу у сфері прав людини"
25-річна лікарка Марина (ім'я змінено) розповіла, як на її роботі колега її віку одного разу спитав, чи може він її поцілувати, при тому, що у них "були звичайні компанійські стосунки".
"Я сказала "ні", він відчепився. Але було неприємно, оскільки людина мені зовсім не імпонувала. Я розповіла це лише подружці на роботі, ми посміялись, і все. Але я була збентежена питанням "чи можна тебе поцілувати?", тому що в голові відразу було "звісно, що ні" й "зараз я скажу, що ні, у нас зіпсуються робочі стосунки, а він мені, як колега, потрібен", — ділиться дівчина.
За її словами, урешті чоловік перейшов працювати до іншої клініки й проблема зникла. Також Марина розповіла, що на іншій роботі їй робив компліменти професор літнього віку.
"Він казав: "Які у вас гарні ніжки". Наче дрібниця, але напружує", — розповіла лікарка.

27-річний Антон (ім'я змінено) працює у шлюбному агентстві, що передбачає як спілкування з клієнтами та клієнтками, так і роботу в офісі, в колективі. "Незручна" ситуація, за його словами, виникла у нього саме в офісі.
"До нас прийшла нова співробітниця, старша за мене на чотири роки, і, відчувши теплу дружню атмосферу, почала сідати до мене на руки, лізти обійматися, й все в такому дусі. Я це все припиняв. Ледь відучили", — поділився чоловік.
Він пояснив, що така реакція у нього виникла через те, що ця жінка спочатку "була йому неприємна, а потім огидна через свою поведінку". Однак після того, як вона припинила поводитися таким чином, їхня робоча комунікація налагодилася.
Читайте також: "Уряд хоче створити в органах влади підрозділи з гендерної рівності"
21-річна Вікторія підпрацьовувала на складі електроприладів, коли навчалася в одному з університетів Словаччини. Там вона зіштовхнулася із харасментом від чоловіка, удвічі старшого за неї.
"Він постійно до мене звертався, намагався робити якусь роботу неподалік від мене. Я не звертала уваги, оскільки думала, що це просто збіг. Але мене це почало напружувати, тому я намагалася триматися від нього подалі. Він мені взагалі не подобався і був неприємний", — розповіла Вікторія.
Дівчина розповіла, що цей колега кликав її випити вина, пива чи кави, але вона відмовлялася. За її словами, він був дуже наполегливим і постійно перепитував, чи вона не передумала.
"Я його уникала як могла, а потім там вже не працювала. Він не зробив нічого украй поганого, але якби я відчувала реальну загрозу — ужила б інших заходів", — додала Вікторія.

25-річний Данило розповів, що 5 років тому працював контент-менеджером у приватній фірмі, однак протримався на цій роботі лише три місяці через керівницю, яка була значно старшою за нього і "доволі агресивно" проявляла знаки уваги.
"Спочатку здавалося, що це жарти. Наприклад, коли вона віддавала нам зарплатню, сказала: "Поцілуй мене у щічку, тоді дам гроші. Я з цього сміявся і не сприймав близько до серця. Однак потім виникла ситуація, коли я зачинявся від неї у кабінеті, вона мене усюди шукала, погрожувала не заплатити, якщо в нас нічого не буде", — розповів він.
За його словами, навіть тоді він не переживав це "як особисту трагедію", а лише зрозумів, що на цій роботі залишатися не слід.
Чому жінки страждають більше
Правозахисниця Валерія Зубатенко вважає, що про харасмент слід говорити більше як про жіночу проблему, хоча від домагань страждають і чоловіки.
"Саме жінки перебувають у ситуації, коли часто не можуть нічого сказати на харасмент, тому що, на жаль, харасмент вважається частиною культури", — каже експертка.
За її словами, у випадках із жінками харасмент може відбуватися зі сторони чоловіків на вищій посаді у той час, коли жінка й без того стикається зі "скляною стелею", борючись за те, щоб її сприймали як експертку у своїй справі.
Читайте також: "Я поруч і хочу допомогти. 10 порад як підтримати людину з депресією"
"Є ще й момент, що доводиться терпіти харасмент, аби, наприклад, не звільнили. У такому становищі набагато складніше сказати "ні", коли керівник робить непотрібний комплімент або торкається. Чоловік розуміє, що жінка не вчинятиме жодних агресивних дій. Ситуація, коли чоловік-керівник проявляє агресивну сексуальну агресію у бік жінки, реальніша, ніж та, де жінка наполягатиме на фізичній близькості зі своїм співробітником. Агресія й схильна до насильства поведінка — це те, що закладає чоловіча гендерна соціалізація, а не жіноча", — пояснює Зубатенко.
Експертка додає, що якщо жінка виявляє увагу до чоловіка — у більшості випадків він сприймає це не як порушення кордонів, а підтвердження того, що він бажаний настільки, що жінка переступає свою гендерну, нав'язану суспільством, пасивну роль, і проявляє до нього якийсь інтерес. Тому харасмент, з яким стикаються жінки та харасмент щодо чоловіків порівнювати не можна, каже експертка.

Лікар-психотерапевтр Олексій Шевцов вважає, що до хвилювань через залицяння схильні "більш емоційні чоловіки" і зазначає, що домагання до них складає п'яту частину від усіх випадків харасменту на роботі в Україні.
"Домагання до чоловіків з боку жінок складає 20%. Від чоловіків до жінок — 80%", — повідомив Шевцов.
Психологиня Центру "Жіночі перспективи" та експертка з гендерної політики в кампанії проти сексизму "Повага" Марта Чумало підкреслює, що проблема харасменту більше стосується жінок, а не чоловіків, які часто, навпаки, хваляться, якщо жінки залицяються до них роботі.
Психологиня підкреслила, що винятки, коли чоловіки страждають від харасменту на роботі, залишаються "дуже рідкісними", оскільки "їхній гендер дає "зелене" світло й у такий спосіб вони підтверджують і підсилюють свою маскулінність".
Читайте також: "Що таке депресія і чому в ній не соромно зізнатися"
Як пережити харасмент і захистити права
Експертка Марта Чумало радить жінкам і чоловікам, які потерпають від домагань на роботі, говорити про це із близькими людьми.
"Перша порада для людей, які саме страждають від харасменту, почати про це говорити та прийняти аксіому "Я не винен/не винна у цьому". За поведінку людини відповідає саме та людина, яка демонструє свою поведінку, а не об'єкт, якого ця поведінка стосується. Потрібно почати говорити про це з людьми, яким ви довіряєте. Це можуть бути друзі, подруги, близькі люди. Звичайно, добре почати обговорювати це з керівництвом, щоб воно змінило свою політику, унеможлививши такі інциденти на роботі", — радить Чумало.
Психотерапевт Олексій Шевцов радить самостійно обривати домагання особистою розмовою, а у випадку, якщо це не діє, говорити з керівництвом. Водночас якщо людина відчуває домагання від керівника чи керівниці, необхідно повідомити вище керівництво чи власників компанії/фірми. Шевцов також радить не мовчати: відстоювати власні права, радитись з адвокатами. "Терпіти не можна: треба говорити колегам, керівництву, юристам", — каже Шевцов.

Правозахисниця Валерія Зубатенко радить також звертатися до людей, які працюють із кадрами, наприклад, до HR-менеджерів.
"Якщо керівництво не бачить у цьому проблеми та вважає, що боротьба із харасментом не входить до політики фірми чи організації, то має сенс підіймати це як окрему проблему, яка має вирішуватися системно. Така поведінка не повинна вважатися нормою у жодній організації", — зазначає експертка.
Правозахисниця додає, що якщо ці домагання перетинають межу адміністративної чи кримінальної відповідальності, є сенс звертатися до поліції. Також можна звернутися до профспілки, якщо така є, чи записатися на консультацію до будь-якого центру, який працює із правами людини, адже кожна ситуація є індивідуальною.