Закон про омбудсмена України хочуть змінити. Це відповідає рекомендаціям Ради Європи — ZMINA

Закон про омбудсмена України хочуть змінити. Це відповідає рекомендаціям Ради Європи — ZMINA

Лубінець, законопроєкт про уповноваженого з прав людини
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець. Суспільне Новини/Олександр Брамський

Офіс омбудсмена України розробив зміни до закону "Про уповноваженого Верховної Ради України з прав людини". Вони пропонують конкурсне обрання уповноваженого, зменшують вік кандидата, закріплюють гарантії незалежності Офісу омбудсмена, розширюють, яка діяльність дозволена омбудсмену. Запропоновані зміни мають привести українське законодавство у відповідність до рекомендацій Ради Європи у межах євроінтеграції.

Про це повідомив Центр прав людини ZMINA.

Проєкт змін до закону, розроблений Консультативною радою при Уповноваженому разом із експертами, 9 квітня презентували для експертного обговорення. На презентації побувала ZMINA.

Голова Центру Тетяна Печончик зауважила, що розробка цих змін була однією із публічних обіцянок Дмитра Лубінця, коли він заступав на посаду омбудсмена. Тепер цю обіцянку можна вважати виконаною, додає Печончик.

Пропозиції змін містять понад 60 сторінок. Зміни пропонують внести також до Бюджетного кодексу, Кримінального, Кримінально-процесуального та Цивільного процесуального кодексів України.

Протягом двох тижнів Лубінець має винести текст законопроєктів на громадське обговорення, а після пропозицій від громадськості та правок законопроєкти будуть зареєстровані в Раді.

"Це довгоочікувані зміни, які відповідають Паризьким принципамОголошувати вакансію на посаду публічно, встановити єдині чіткі критерії оцінки особистих заслуг кандидатів та консультуватись з громадськістю і особливо доречні в контексті руху до ЄС", – сказала Тетяна Печончик.

За її словами, в цілому пропозиції відповідають рекомендаціям правозахисників. Зокрема, у розробках є пункти про:

  • запровадження конкурсної процедури обрання уповноваженого ВР з прав людини,
  • участь у виборі уповноваженого організацій громадянського суспільства;
  • зниження вікового цензу для кандидатів чи кандидаток на посаду омбудсмана (з 40 до 35);
  • усунення колізії в законодавстві щодо таємної і відкритої процедури голосування (голосування має відбуватись таємно, шляхом подання бюлетенів під час пленарного засідання Верховної Ради);
  • посилення гарантії незалежності інституції. Так, пропонують зазначити, що "уповноважений є незалежним у здійсненні парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина", тоді як нині в законі про це написано: "Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб";
  • фінансування Офісу омбудсмана на кожен новий рік не може бути зменшене порівняно із попереднім;
  • посилення впливу уповноваженого на нормопроєктувальну діяльність на рівні парламенту та уряду, коли йдеться про документи, які стосуються прав людини.

У розроблених пропозиціях також пропонують низку змін щодо діяльності уповноваженого, зокрема:

  • додати голову Верховного Суду до переліку осіб, на невідкладну зустріч з якими має право омбудсман;
  • серед тих, до кого може з порадами та пропозиціями звертатись омбудсман, пропонують прописати Верховну Раду, Кабмін та інші суб’єкти нормотворення;
  • не попереджати про візити до держорганів або організацій, які вони утворили, незалежно від організаційно-правової форми та форми власності;
  • дозволити омбудсману звертатись до військових та правоохоронних органів, щоб ті починали службові перевірки;
  • до місць, куди може завітати без попередження омбудсман, додати приміщення органів у сфері міграції, де можуть утримуватися люди;
  • дозволити конфіденційні бесіди під час перевірок у межах Національного превентивного механізму, а також отримувати інформацію, документи та інші матеріали, необхідні для виконання функцій НПМ;
  • ходити на судові засідання усіх інстанцій, зокрема на закриті;
  • звертатися до суду про захист прав і свобод неповнолітніх або тих, хто має недієздатність або обмежену дієздатність;
  • оскаржувати у суді нормативно-правові та розпорядчі акти загальної дії державних органів та органів місцевого самоврядування, якщо ті потенційно можуть порушувати права та свободи людини й громадянина;
  • звертатись до Вищої ради правосуддя зі скаргою на суддів, щоб їх притягали до дисциплінарної відповідальності;
  • дозволити перевірку того, як дотримуються прав та свобод людини й громадянина в органах, що займаються розвідкою, а також в органах місцевого самоврядування;
  • звертатися з пропозицією щодо ратифікації міжнародних договорів у сфері прав людини.

На початок