Михайло — командир розрахунку протитанкового ракетного комплексу "Стугна-П" 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Чоловік родом з Херсона. До повномасштабної війни він не мав ні армійського, ні бойового досвіду, проте в перші дні російського вторгнення сам пішов у військкомат і попросився в бойову частину.
Історію військового розповіли на сторінці Закарпатського легіону у Facebook.
У цивільному житті Михайло 10 років ходив у плавання на суховантажах, автомобілевозах чи рефрижераторах. За словами чоловіка, під різними прапорами він обійшов майже всю земну кулю.
"Коли Росія вторглася в Україну, я був вдома у відпустці. Теоретично міг продовжити плавати, адже моряків, котрі мали чинний контракт, відпускали за кордон. Але це питання навіть не стояло. Я відвіз дружину й сина до кордону, а сам пішов у військкомат. У 128 ОГШБр служив мій друг, котрий порадив іти сюди. На жаль, він загинув під час визволення Херсонщини. Дружина дізналася про те, що я в ЗСУ, тільки постфактум. Вона була б проти, але зараз розуміє, що я не міг зробити по-іншому, і дуже підтримує мене", — каже військовий.
У підрозділі Михайло швидко освоїв "Стугну" і почав ефективно працювати з нею.
"Стугна" проста у використанні, навчитися працювати з нею зовсім не складно. Найскладніше — це занести "ПТРК" на позицію, бо він досить важкий. Особливо, коли треба нести пішки 5 кілометрів по болоту під постійною загрозою російських обстрілів і FPV-дронів. Нас четверо, то по дорозі міняємося. Позицію обираємо самі, орієнтуємося, звідки найчастіше виходить російська техніка, розпитуємо піхоту. Буває, що стоїмо за 800 метрів до російських укріплень", — зазначив командир.
Минулого року Михайло мав відпустку й реабілітацію після перенесеної операції, тому зміг трохи побути з сім’єю в Києві.
"Ми пішли на день народження до знайомого і мене дуже вразило, коли один із гостей, молодий чоловік призовного віку, почав говорити, що хоче відпочити в "Буковелі" й думає, як правильно обрати маршрут, щоб обминути пости й не отримати повістку. Так, воювати хочуть не всі, але робити це доводиться, навіть якщо раніше не було армійського досвіду. Усім хочеться, щоб війна нарешті закінчилася, і військовим у першу чергу. Але з іншого боку я усвідомлюю, що якщо теперішня Росія залишиться Росією, жодні домовленості з нею нічого не варті. І якщо, умовно кажучи, поставити війну на паузу й перетворити на АТО-2, через 5 років почнеться нова війна. За такого варіанту у мене виникає думка забрати родину й виїхати за кордон. Але я розумію, що цього не станеться. Якби я не хотів жити в цій країні, не пішов би воювати за неї", — розповів військовослужбовець.
Підписуйтеся на Суспільне Ужгород: Facebook, YouTube, Telegram, Viber, Instagram, Threads
