Федір Мисюра з Рівненщини пішов добровольцем на російсько-українську війну у 2014 році. У складі 80-ї аеромобільної бригади він став на захист донецького аеропорту. В боях чоловік отримав поранення, його визнали непридатним до військової служби. Боєць повернувся на посаду начальника обласного департаменту інфраструктури. З початку повномасштабної війни він знову став на захист України.
До Дня українського добровольця, який відзначають 14 березня, Федір Мисюра розповів у ефірі "Суспільне. Студія" про свій військовий досвід.
Офіційно День добровольця відзначають з 2017 року. В цей день у 2014 році на тренувальну базу в Нових Петрівцях з Майдану Незалежності вирушили перші 500 бійців-добровольців Самооборони Майдану для формування першого добровольчого батальйону. Чоловіки й жінки самоорганізувалися та вирушили на схід України – на захист нашої держави та її суверенітету.
— Як ви прийняли рішення стати на захист України?
— У 2002 році я сам прийшов у військкомат і попросився на строкову службу. З початку подій в Криму, подій в країні, не було іншого вибору, як знову з'явитися у військкоматі та попроситися на службу. Потім настав тяжкий період 2014-2015 років, і вже з повномасштабним вторгненням знову ж таки добровільно пішов на службу.
— За останні 10 років, чи змінилася служба в українській армії?
— В першу чергу — це наявність дуже крутого нового озброєння, як українського, так і НАТО-стандарту. Зараз проводять велику кількість навчань, тренувань. Запроваджують нові підходи до підготовки як військовослужбовців, так і офіцерів ЗСУ. Порівнюючи навіть із 2002 роком, коли воювали віником і лопатою, можна відзначити колосальні зміни, хоча зміни завжди супроводжуються труднощами.
Ми бачимо, як, на жаль, на Майдані зустрічають "На Щиті", як цивільні говорять слова подяки військовослужбовцям. До нас ставляться не так, як до військових, а як до захисників, які захищають мир та спокій.
— Чи змінилася мотивація людей йти до війська?
— На жаль, в перші дні повномасштабного вторгнення була велика кількість добровольців, які самостійно проходили до військкомату. Однак, ці добровольці закінчуються. Усвідомлення тих, хто має йти до лав Збройних сил, хто має йти на захист — стає набагато меншим.
Дуже сумно, що саме чоловіки зі східних, південних регіонів, які перебувають на заході країни, добровільно не йдуть захищати свою територію. Коли починалося АТО, вони говорили, що підуть тоді, коли війна дійде до них. Війна вже дійшла до заходу, оскільки ми спостерігаємо обстріли Львівської, Хмельницької, Рівненської, Волинської областей. Говорити "моя хата скраю" — вже не можна. Хотілося б, щоб захисники, наші майбутні добровольці, ставилися до цієї ситуації з розумінням. Щоб вони йшли на допомогу, на заміну тим, хто вже воює не один рік.
— Чи є проблеми у статусі добровольця в бюрократичному плані?
— Коли у 2014 році були добровольчі підрозділи, такі як Айдар, Правий сектор, зараз всі вони в Збройних силах. Ні в кого немає проблем з документами, я не бачу, щоб вони виникали. Ти приходиш у військкомат, ти отримуєш військовий квиток. Ти приходиш у військову частину, ти отримуєш усі гарантії військовослужбовців Збройних сил України. Такий статус, як доброволець — це особистий статус кожної людини, немає конкретного посвідчення, що ти доброволець. Це просто усвідомлення в голові.
— Чи важливий рекрутинг під час війни?
— Я бачу, як рекрутинг діє у військових частинах, коли пропонують обрати людині те місце, де він себе бачить. Також можна вибрати на сайті військову частину, підрозділ, бригаду, посаду, пройти співбесіду і бути призваним. Це дійсно працює, це правильний напрям, який потрібно тільки розвивати. Так набирають військовослужбовців третя штурмова бригада, 93 бригада. Так набирають всі військові частини, які мають рекрутингових фахівців.
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook
