"Це вже наша реальність — як електрика". На що впливає кліпове мислення та як з ним жити

"Це вже наша реальність — як електрика". На що впливає кліпове мислення та як з ним жити

Людський мозок і технології
. Ілюстрація: Yuichiro Chino/Getty Images

Новини з кількох джерел, електронні листи, десятки дописів в соцмережах, які потрібно швидко обробити, бо сиплються нові й нові повідомлення — десь так більшість людей щоденно споживає інформацію. Психологи та соціологи називають це явище кліповим мисленням. Більше про нього — у матеріалі Суспільного.

Про поняття "кліпове" мислення

"Кліпове мислення" — це здатність людини сприймати інформацію у швидких фрагментах, пояснює лікарка, психологиня і психотерапевтка Еліна Антонова. Цим терміном описують феномен суспільства, де доступ до інформації відбувається через короткі відеоролики, текстові повідомлення, заголовки статтей тощо.

"Людський організм пристосовується до опрацювання великої кількості інформації, відкидаючи непотрібне. Це виглядає трохи дивним для тих, хто старшого віку, але для сучасної людини є нормою", — каже Володимир Литвиненко, кандидат наук із соціальних комунікацій, директор Центру комунікацій КНУ імені Тараса Шевченка.

Вчений пояснює, що через кліпове мислення людина менше вмикає уяву, рефлексує, бо в умовах майже миттєвого оновлення інформації все швидко застаріває та втрачає актуальність, а люди швидко знуджуються від великих обсягів тексту. Змінився навіть спосіб читання — від лінійності до моделі, коли текст розміщують короткими блоками з гіперпосиланнями. Також один з наслідків кліпового мислення — емодзі, гіфки, стікери в повідомленнях.

Таке споживання інформації, врешті, призводить до незворотних змін у мисленні, бо більше починає працювати короткочасна пам'ять замість довготривалої — якщо перед очима постійно змінюється картинка, новини, гасла, мозок намагається все це ухопити, і про глибокий аналіз інформації вже не йдеться, вважає польська дослідниця Йоанна Кожєл.

Чому виникло це явище

На це вплинули декілька чинників:

  • прискорення темпів життя;
  • більші обсяги інформації, а отже, потреба обирати з них головне і важливе;
  • потреба, щоб актуальна інформація надходила якомога швидше;
  • зросла кількість справ, які людина виконує одночасно.

Коли почали вивчати "кліпове" мислення

Науковці почали досліджувати цей феномен наприкінці XX століття. Американський футуролог Елвін Тоффлер називав нові процеси мислення складником загальної інформаційної культури й ототожнював його з поняттям "кліпова культура". Він дав ім’я феномену кліпового мислення — "blip culture".

У своїй праці "Третя хвиля" (1980) Тоффлер описує кліп-культуру, яка панує в сучасному світі та насичує його "позбавленими сенсу "кліпами", миттєвими кадрами".

Американський філософ і соціолог Джованні Сарторі у 1998 році сформулював концепцію homo videns. Він критикував вплив аудіовізуальних ЗМІ на людину, оскільки, на його думку, вони знижують здатність до абстрактного мислення. Сарторі зробив висновок, що, зокрема, телебачення "створює образи та руйнує ідеї".

Як формується "кліпове" мислення

Як пише дослідниця Олена Пасічник, воно утворюється та розвивається на чотирьох рівнях:

  • когнітивний — інформація обробляється, зайве відсікається, лишається тільки актуальне;
  • емоційно-вольовий — коли фіксується увага на інформації, що викликає певні почуття, емоції;
  • ціннісний — інформація, що надходить, має особистісну чи соціально-культурну цінність;
  • поведінковий — інформація містить методи якихось дій чи мотивує якось поводитися.

Які є переваги "кліпового" мислення

Дослідники феномену, зокрема й ті, з якими спілкувалися Суспільне, виділяють декілька:

  • кліпове мислення може бути корисним в екстремальних ситуаціях, які потребують миттєвих рішень. Наприклад, дізнатися, де найближчий пункт незламності: людина шукає в застосунку міста, гуглить, а ще питає в чаті колег чи сусідів. Декілька каналів — швидке отримання інформації;
  • збільшується кількість імпульсів, що надходять до мозку. Це покращило функціонування короткочасної пам'яті та запам'ятовування простих даних — наприклад, списків слів або чисел;
  • завдяки кіберпростору є легкий доступ до великих обсягів знань, більше способів, як щось знайти. Причому ту саму річ людина зможе оглянути з різних сторін, різноаспектно;
  • багатозадачність;
  • ще одна перевага — люди з різних країн, носії різних мов можуть однаково сприймати та розуміти ті самі образи без перекладу. Люди, схильні до кліпового мислення, можуть бути більш здатними до візуалізації інформації та використання візуальних образів для розв’язування завдань.

А які недоліки

Негативними наслідками кліпового мислення є:

  • поверхневе розуміння інформації без поглибленого аналізу;
  • брак глибокого аналізу;
  • як наслідок попереднього пункту — довірливість, тобто такою людиною легше маніпулювати;
  • неуважність, незібраність;
  • невміння чітко висловлювати думку, обмежений словниковий запас — мовленнєвий мінімалізм;
  • проблеми з довготривалою пам’яттю;
  • гіперактивність; дратівливість. Люди збурюються, якщо виникають проблеми з інтернетом, якщо не можна відповісти на повідомлення чи щось загуглити просто зараз;
  • нижча здатність до емпатії;
  • текст сприймається гірше, ніж візуальний образ. "Кліповій" людині простіше переглянути схему, картинку, короткий відеоролик, аби щось зрозуміти, а не читати статтю;
  • втрата бажання пізнавати нове.

Водночас Еліна Антонова підкреслює, що плюси та мінуси кліпового мислення змінюються залежно від контексту та ситуації. А Оксана Мороз, засновниця ініціативи з інформаційної гігієни "Як не стати овочем", називає кліпове мислення — новою реальністю, боротися з якою — те саме, що й боротися з електрикою чи цифровими платформами: "Трапляються статті, де ідеться, що дітям треба взагалі заборонити соцмережі та телефони. Кліпове мислення має низку поганих наслідків, але сказати, що ми можемо на це якось вплинути — на жаль, це неможливо".

Як жити в часи "кліпового" мислення

Оксана Мороз рекомендує відстежувати, що саме ми споживаємо і скільки: "Варто відписуватися від анонімних, фейкових джерел, підписуватися на ті, що дають корисний, максимально нешкідливий контент та все одно обмежувати себе в тому, скільки ми його споживаємо. Щоб не було, що ми пів дня гортаємо стрічку, а життя проходить повз".

Еліна Антонова також радить відмовитися від скролінгу як способи згаяти час. Гортання стрічки соцмереж, на думку психологині, не дає мозку відпочити, а тільки насичує його марною інформацією. Також Антонова пропонує відмовитися від багатозадачності: "Незалежно від того, необхідність це або згубна звичка, постарайтеся фокусуватися на одній справі. Це збільшить загальну продуктивність". Психотерапевтка додає:

  • примушуйте себе зосереджуватися на чомусь одному: якщо дивіться фільм, не беріть в руки смартфон;
  • наведіть лад у телефоні: видаліть ігри, відключіть пуш-повідомлення, вимкніть звук у групових чатів та інформаційних каналів;
  • використовуйте "метод pomodoro": працюйте або дивіться що-небудь уривками по 25 хвилин, потім робіть перерву;
  • влаштовуйте собі дні відпочинку від соцмереж.

На початок