У 2020 році США прокотилася хвиля протестів, які згодом поширилися багатьма країнами світу і отримали назву Black Lives Matter (життя темношкірих важливе - ред.). Масові акції почалися у травні в центральному районі Міннеаполіса після вбивства афроамериканця Джорджа Флойда поліцейським Дереком Чавіном. За кілька тижнів протести переросли в міжнародний антирасистський рух активістів до якого долучилися сотні тисяч людей задля боротьби проти насильства з боку силовиків.
Суспільне публікує фрагменти майбутньої книжки присвяченої Black Lives Matter дослідниці, кураторки Оксани Брюховецької. Учасники цих подій діляться своїми враженнями і думками, записаними спеціально для української аудиторії. Матеріал підготували Оксана Брюховецька і Захар Попович, переклад з англійської — Брюховецька.
Марта Гавришко
Кандидатка історичних наук, вивчає жіночу/гендерну історію в контексті Другої світової війни і Голокосту. Мешкає у Львові, перебуває на науковому стажуванні у Вашингтоні.
Понад півроку я проживаю у Арлінгтоні, штат Вірджинія. Він входить до Округу Колумбія і тісно пов’язаний з Вашингтоном. Місцеві часто відвідують антирасистські протести у столиці. Разом з тим, у самому Арлінгтоні відбуваються цікаві події, пов’язані з Black Lives Matter.
Перший протест тут відбувся 31 травня під назвою "На колінах перед Джорджем Флойдом". У ньому взяли участь понад дві сотні людей, він проходив мирно і за сприяння місцевої влади. Наступні протести були масовішими, кількість учасниць/ків сягала понад три тисячі. Велелюдним був Марш пам’яті Бреонни Тейлор, вбитої поліцейськими у себе вдома в березні цього року. Наступного дня відбувся захід "Назвіть їхні імена", присвячений пам’яті темношкірих американців, вбитих поліцією в останні роки.
На протести у Арлінгтоні виходять люди різного кольору шкіри, статі і віку. Були батьки з малюками на руках та у візочках. Білих пропорційно більше, позаяк вони становлять майже 70% місцевого населення. Їхня участь важлива, бо означає, що структурний расизм не зводять до проблеми чорношкірих чи кольорових. При цьому важливо підкреслити, що головними голосами протестів є все ж "чорні голоси", тобто діє негласне правило "слідуємо за чорними лідерами".
Рух Black Lives Matter не обмежується протестами. Він включає різні ініціативи: лекції, семінари, зустрічі на тему расової несправедливості, написання петицій до місцевих органів влади. У Арлінгтоні досі діє політика "ексклюзивного зонування". Відтак школи фактично досі є сегрегованими. Якщо врахувати, що школи у США фінансуються з місцевих податків власників будинків у певній місцевості, то зрозуміло, що школи в історично "білих" районах мають краще матеріально-технічне забезпечення, вищі зарплати вчителів і надають кращі освітні послуги.
Разом з тим найбільш гарячим питанням зараз в контексті Black Lives Matter є реформа поліції. Особливо звертають увагу на расові упередження в кримінальній юстиції: чорношкірі становлять лише 8,2% населення Арлігнтона, однак вони ж складають 66% в’язнів. У зв’язку з цим активіст(к)и вимагають змін. Публічний простір Арлінгтона заполонили оголошення про вебінари на цю тему, листівки з описом проекту реформ. Однак частина мешканців бачить у цьому загрозу. І такі матеріали нищать, або обписують словами "Ні", "Ніколи" чи "Комунізм". Щодо останнього, то вже побутує жарт: "Все, що тобі не подобається називай комунізмом".
Найбільш резонансна подія у цьому ключі сталася у спільноті бульвару Манор. 10-річна чорношкіра дівчинка зробила біля свого дому кольоровою крейдою написи: "Чорні життя мають значення", "Справедливість для всіх" і "Приходить час, коли мовчання є зрадою" (слова Мартіна Лютера Кінга). Вони були розміщені не лише на подвір’ї її будинку, але й на тротуарі і дорозі. Через скаргу сусідки місцева влада розпорядилася змити написи. Однак за гіркою іронією це доручено зробити трьом темношкірим чоловікам у Juneteenth – день остаточного скасування рабства у США, 19 червня.
Громада обурилася діями місцевої влади (яка згодом офіційно вибачилася). Зрештою, група сусідів, озброївшись крейдою, організувала спонтанну "толоку". І не лише відновила написи, які були знищені, а й розширила територію крейдяного арту.
Жінки Арлінгтона дуже активні у русі Black Lives Matter. Вони є організаторками, лідерками, голосами і обличчями протесту. Наприклад, саме 28-річна чорношкіра IT-консультантка Йоланді Квінана та її партнерка Aніка були одними з перших організаторок масових заходів. Йоланді походить з Південної Африки і лише чотири роки проживає у США, але саме життя тут, за її словами, спонукало її відчути, що "вона – чорна". Йоланді стала лідеркою місцевого руху Black Lives Matter, який за її задумом мав бути виключно мирним (і став таким).
Активістки руху Black Lives Matter проговорюють гендерно-специфічні ризики для чорношкірих жінок, зокрема, домагання і сексуальне насильство під час інтеракції з поліцією чи у місцях позбавлення волі. У 2015 році започатковано акцію "Назви її ім’я" (Say Her Name), після того, як у в’язничній камері знайшли повішеною 28-річну чорношкіру дівчину Сандру Бленд через три дні після її затримання.
З питанням поліції тісно пов’язана проблема домашнього насильства у спільнотах темношкірих. Афроамериканки становлять приблизно третину усіх вбитих своїми партнерами у США за останні роки, при тому, що чорношкірі складають лише 13% усього населення країни. Частково ця диспропорція зумовлена тим, що чорношкірі жінки бояться викликати поліцейських навіть коли відчувають загрозу своєму життю і здоров’ю.
12 липня, 2020.
Емілі МакАртур
Політична активістка, учасниця Соціалістичної Альтернативи. Сіетл.
Автономна зона в Сіетлі з’явилася через півтора тижні після початку протестів Black Lives Matter внаслідок протистояння з поліцією, яка постійно застосовувала сльозогінний газ і світло-шумові гранати проти демонстрантів. Врешті під тиском громадськості поліція відійшла з цього місця – поліцейська дільниця стоїть порожня, а протестувальники заснували свою автономну зонуАвтономну зону в Сієтлі, яка була заснована 8 червня, поліція зачистила 1 липня 2020 року.. Її відвідують десятки тисяч людей, деякі заходять ненадовго на вихідних, деякі протестують постійно. Вночі там перебуває від кількох сотень до тисячі людей.
Наразі автономна зона займає 6 кварталів міста. Цей район завжди був зоною LGBTQ+ спільноти. Відтоді, як розпочалося президентство Трампа, зросла не лише орендна плата за житло і загальна нерівність, а й стався сплеск злочинів на ґрунті ненависті. Я часто чула від представників і представниць квір-спільноти тут, що вони роками не почуваються у безпеці. Тому відчутне їхнє бажання повернути собі свою територію.
Минулого вівторка відбувся мітинг і чотирьохтисячний марш. Люди увійшли в міську мерію і провели там Генеральну асамблею з відкритим мікрофоном. Вони могли висловлюватися про те, які наступні кроки треба здійснити і якими мають бути наші вимоги.
Ми є свідками того, як тут зароджується справжнє відчуття горизонтальності. Днями 60 тисяч людей взяли участь у марші тиші, що був частково загальним страйком. Це не був страйк у класичному розумінні, проте дуже вагомою була участь у ньому місцевої профспілки будівельників IBEW46. Приєдналися також працівники продуктових магазинів.
Три основні вимоги, які висуває протест. Перша – "Defund the Police", позбавити поліцію фінансування. Дехто виступає за 50% скорочення фінансування поліції, що для Сієтла означатиме урізання близько 200 мільйонів доларів на рік із їхнього бюджету. Друга вимога – інвестиції у спільноту, і третя – зняття будь-яких звинувачень щодо протестувальників.
Соціалістична Альтернатива має представницю в міській раді, депутатку Кшаму Савант, яка разом із Коаліцією оподаткування Амазону (Tax Amazon Coalition) просуває питання оподаткування Амазону й інших великих бізнес-компаній.
Коли заходить мова про оподаткування, часто запитують – а як же моя улюблена перукарня чи кафе, ці маленькі бізнеси можуть збанкрутіти. Тому нам важливо було дати назву тому, за що ми конкретно боремося – Amazon tax. Цей податок спеціально призначений лише для гігантських корпорацій, таких як Амазон, Майкрософт, Боінг, які виплачують більше 7 мільонів доларів заробітної плати щорічно. Це 2% топ-бізнесів, отже близько 800 компаній тут, у Сіетлі. Вони мають зиск із наших спільнот, виплачуючи низьку заробітну плату.
Сьогодні, у порівнянні з попередньою хвилею руху Black Lives Matter, люди більше орієнтовані на економічні вимоги, такі як скорочення бюджету поліції чи інвестиції в школи та житло. Я бачу значний прорив у свідомості, що прийшов на зміну вимогами на кшталт "ми хочемо більше чорних облич на високих посадах" та політиці ідентичностей, коли люди вірять, що постаті Корі Букера або Обами є рішеннями, коли вони насправді є частиною проблеми.
Після цього глобального повстання, коли здається, що світ не буде таким, як раніше, все ж не слід сподіватися на те, що не буде більше кроків назад. Наслідки економічної кризи негативно впливатимуть на здатність організовувати боротьбу на робочих місцях, адже люди боятимуться втратити роботу й надовго залишитися безробітними.
17 червня, 2020.
Джей Ґілліам
Правозахисник і LGBTQ активіст. Мешкає у Вашингтоні, родом з Арлінгтона, Техас.
Black Lives Matter можливо комусь здається радикальним рухом, але він дійсно ставить у центр уваги чорні життя й пояснює, чому їх треба захищати. Це продовження боротьби, яку вів Руху за громадянські права, справа якого залишилася незавершена. Чорне населення досі потерпає від несправедливості. Ми досі боремося з брутальністю поліції, – від 1950-60-х і дотепер.
Мене особисто єднає з цим рухом також те, що я знаю – на будь-якому відео, які показують по всій країні, де влада цієї держави вбиває чорних, міг би бути я. Ще до того, як люди зможуть більше дізнатися про мене, вони найперше побачать мою чорну шкіру. І найперше, що ними оволодіває – це страх, бо наше суспільство усіма можливими способами вселило в них страх перед таким чорним чоловіком, як я. А також відчуття, що, вони мають у певному сенсі карт-бланш для захисту себе від цього "страху". Багато таких відео я просто не можу дивитися від початку й до кінця, бо це занадто близько мене зачіпає. І це й є мій дуже особистий зв’язок з Black Lives Matter і з роботою, яку цей рух здійснює, бо я знаю, що зрештою те, чого він хоче – це захистити моє життя.
Я ідентифікую себе як чорного чоловіка-гея, тобто маю кілька ідентичностей, і будь-коли мене можуть дискримінувати через якусь із них, або через кілька одночасно. Будучи чорним геєм, я все ж у першу чергу чорний чоловік і я знаю, що люди нападатимуть, чіплятимуться й нагнітатимуть страх саме через мою чорну ідентичність. Також всередині самої LGBTQ спільноти існує расизм, такий самий, як і в решті суспільства.
Втім я знаю, що маю певні привілеї як чорний чоловік-гей, бо в LGBTQ+ спільноті є люди, яким ще набагато складніше захиститися від поліції, а також отримати повагу від ширших верств суспільства – це чорні транс-жінки, латин(х)Latinx - гендерно нейтральний неологізм, який іноді вживають стосовно людей з латиноамериканською культурною та етнічною ідентичністю в США. Суфікс “х” заміняє стандартні закінчення жіночого й чоловічого роду. транс-жінки.
Коли ми боремося за чорні життя, ми боремося за всіх людей з різними ідентичностями всередині спільноти. Таким чином, рух за расову справедливість тісно переплетений з рухами за соціальну справедливість. Ви не можете належати виключно до якоїсь окремої групи, слід боротися й за тих, хто відмінні від вас.
Попри те, що Трамп й інші республіканці намагаються змалювати Black Lives Matter як радикально ліву соціалістичну анархістську групу, насправді набагато ширше коло людей підтримує рух і його роботу, ця підтримка зростає. Сьогодні дійсно стає можливим змінити фокус розмови щодо реальних проблем. Люди цілком серйозно сприймають потужну ідею скорочення фінансування поліції і перерозподілу ресурсів на підтримку спільнот.
Водночас я дуже засмучений тим, що діється в Портленді і погрозами Трампа послати федеральні війська в інші міста. Рух Black Lives Matter має значні досягнення. Отже, в певному сенсі це успіх, що рух змушує Трампа нервувати і вдаватися до погроз. Трамп і його адміністрація жахливо діють у різних сферах, і це безумовно перевищення повноважень з його боку, щоб утвердити свій вплив, як він висловлюється – «закон і порядок». Реагувати силою, посилаючи війська в міста, де вже два місяці тривають мирні протести довкола важливих питань, не хотіти почути те, що люди серйозно намагаються донести, зробити й змінити, показує велику слабкість Трампа і його адміністрації.
Сьогодні в перших лавах руху ми бачимо чорних жінок і чорних квір-жінок, і це надзвичайно. Ми вітаємо ці зміни у порівнянні з Рухом за громадянські права. Це дозволяє багато роботи виконувати на місцях. Ми усвідомлюємо, що мати хорошого президента чи правильні закони на папері – цього замало. Слід добиватися змін скрізь, де расизм згубно діє на чорних людей.
Америка поширює свою культуру, особливо через музику, фільми й подібні речі. Коли ви бачите чорних людей в американській культурі, чи оцінюєте їх в повній мірі за всі їхні заслуги, чи обмежуєте їх до того, щоб лише розважати інших, вважаючи, що для них немає інших шляхів бути успішними, на відміну від білих американців?
Подумайте також про ті групи у вашому суспільстві, до яких ставляться так само, як до чорних в Америці. Я знаю, що в багатьох країнах Східної Європи роми зазвичай знаходяться на дні суспільства і найбільше маргіналізовані. Чи є ще якісь дискриміновані спільноти і групи у вашій країні, місті, містечку, яких не сприймають з гідністю? Яким чином ви можете бути солідарними з цими людьми і допомогти ствердити, що їхні життя важать так само, як життя інших людей?
22 липня, 2020.
Читайте також
Фукуяма, Снайдер, Епплбаум. Як пояснюють протести в США найвідоміші американські історики й філософи
