27 січня у світі вшановують пам'ять жертв Голокосту. Близько 200 тисяч євреїв в роки Другої світової війни були розстріляні та замордовані в ґетто та колоніях на території Вінницької області. Про це Суспільному розповів директор музею Голокосту Леонід Трахтенберг.
"Це враховуючи буковинських і бесарабських євреїв, які були пригнані сюди на територію Трансністрії й частково переведені в німецьку зону окупації. Ще до початку Бабиного Яру на території Вінниччини було вбито понад 20 — 25 тисяч євреїв", — розповів Леонід Трахтенберг.
Розстріли на Поділлі розпочались з вересня 1941 року і тривали до березня 1944 року. Разом з тим Вінниччина посідає перше місце за кількістю людей, які рятували від них євреїв, ризикуючи власним життям. Про це Суспільному розповіла співробітниця Міжнародної школи вивчення Голокосту при Меморіалі Яд Вашем Нова Сігал.
"В Ізраїлі з 2022 року живе дуже багато українських біженців. В мене особисто вдома живуть троє, вони всі нащадки праведників народів світу. Ми нібито віддаємо свій моральний борг цим людям", — говорить співробітник Міжнародної школи вивчення Голокосту Ноа Сігал.
4-місячну Надію Курбатову врятувала українка Лідія Постоловська, директорка дитячого будинку.
"Я народилась у жовтні 1939 року. До початку війни мені було неповних два роки. Почалась війна, батька призвали на фронт. Ми жили в Вінниці. Німці розстріляли маму і брата. Мені був рік, брату — дванадцять. Батькова мама віддала мене в дитбудинок на Старому місті. Я там була до Перемоги", — розповіла Надія Курбатова.
Як розповіла Суспільному донька Надії — Світлана, в обласному архіві є документи, які засвідчують, що Лідія Постоловська вберегла від загибелі 65 єврейських дітей. Та звання праведниці так і не отримала. Радянська влада відправила її у заслання в Казахстан через підозру за співпрацю з нацистами.
"Кілька разів була в Яд Вашемі та кожен раз спілкувалася, щоб Лідії Постоловській дали звання "Праведник народів світу", вона його заслужила", — каже Світлана Курбатова.
Процедура присвоєння звання "Праведника народів світу" вкрай непроста, каже співробітниця міжнародної школи вивчення Голокосту Ноа Сігал. І наводить приклад судетського промисловця Оскара Шиндлера, який в роки Другої Світової врятував майже тисячу 200 євреїв.
"Комісія по присудженню звання праведника мала дуже багато суперечок і він одержав його посмертно. Звання присвоїли після того, як Спілберг в 90-х роках зняв про нього фільм", — розповіла Ноа Сігал.
Вінницький музей Голокосту і досі продовжує збирати нові дані про замордованих фашистами євреїв на території Вінниччини. Кілька років тому Ганна Рафаловська принесла до музею шкільний зошит. Завдяки йому, список загиблих у роки другої світової, в Яд Вашемі поповнився ще на майже 200 прізвищ. Тут, зі слів очевидців, записані їхні дані.
Що відомо
- 27 січня, у день звільнення в'язнів найбільшого нацистського табору Освенцим, у світі вшановують пам'ять жертв Голокосту. У період Другої світової війни геноцид, влаштований нацистським режимом, призвів до знищення третини усіх євреїв у світі та представників низки інших національностей.
- Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту запровадила Генеральна асамблея ООН своєю резолюцією від 1 листопада 2005 року. Дату 27 січня обрали не випадково – саме цього дня у 1945 році війська 1-го Українського фронту звільнили один із найбільших нацистських таборів смерті – "Аушвіц-Біркенау". Україна приєдналася до відзначення Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту у 2012 році.
- Голокост був задуманий та спланований нацистсько-німецьким режимом на чолі з Адольфом Гітлером. Вони стверджували, що німецькі євреї зрадили Німеччину під час Першої світової війни та несуть відповідальність за її поразку.
- Нацистська ідеологія також була заснована на расистській ідеології, метою якої було усунення євреїв і інших небажаних груп з німецького суспільства. Нацисти також вважали євреїв відповідальними за економічні лиха Німеччини під час депресії кінця 1920-х — початку 1930-х років.
- "Остаточне розв'язання єврейського питання" – термін, який нацистська влада використовувала для позначення плану знищення європейської нації. Реалізація та координація "остаточного рішення" були призначені 20 січня 1942 року на зустрічі старших офіцерів СС і урядовців Німеччини.
