14 січня минає рік від ракетної атаки РФ по багатоповерхівці на житломасиві Перемога у Дніпрі. Тоді загинуло 46 людей, серед яких 6 – діти, близько 80 осіб отримали поранення. До пошуково-рятувальної операції залучили 450 рятувальників, які працювали змінами по 12 годин. З-під завалів врятували 36 людей, а пошукова-рятувальна операція тривала до 70 годин.
Як відбувалася пошукова-рятувальна операція та що згадують мешканці будинку — в матеріалі Суспільного.
"Я можу сказати, що життя почалося з нуля"
Жителька багатоперхівки на Перемозі Ірина Спесивцева розповідає, життя в момент вибуху розділилося на до та після.
"Я можу сказати, що життя почалося з нуля... Вибух був раптово. Ми не були до цього готові, за вікном не було жодного звуку та шуму. Була тиша. І в одну хвилину, щось сталося таке жахливе. Був потік вогню, полетіли уламки арматури, дошок та всього іншого. Мене всім цим привалило на кухні", – загадує вона.
Жінка каже, після цього – втратила свідомість. Опритомніла, коли почула голос сина, та побачила, що немає кухні.
"Виламала свої броньовані двері вхідні, які були заблоковані. Зрозуміла, що під’їзду в нас немає, сходи з 9-го по перший поверхи просто складені. Ми підійшли до вікна, я закричала про допомогу. Перехожі просто люди застрибнули на карниз нашої амбулаторії на першому поверсі, вирвали руками решітку з вікна і таким шляхом вони забрали мого сина", – розповідає Ірина.
Спочатку жінка думала, що від вибуху лише повилітали двері та вікна, та коли опинилась на вулиці, каже, побачила, що немає одного під’їзду немає повністю, ще одного – частково.
"Були уламки за вухами, в шиї. Вони були великі, я пам’ятаю, довгенькі. Я була вся зкривалена. Домашній одяг одразу до мене прилип. У мене згоріло волосся, воно раніше було довге в мене. Це ми потім подивилися, що воно в солі та склі, і довгий хвіст просто відпав”, – каже вона.
Ірина розповідає, сусіди, які жили у квартирі навпроти – загинули. Чимало людей з під'їзду вважаються зниклими безвісти. Жінка каже, й досі не може спокійно перебувати поруч з будинком.
"Мені не приємно там бути, хоча я там народилася та виросла. Дуже боїмося. Якщо поруч десь прилітає або збивають, ми потім кілька днів приходимо в себе. Це головний біль, дитина всього боїться, всіх цих звуків", – каже Ірина Спесивцева.
Ольга Кореновська внаслідок ракетного удару по будинку втратила чоловіка
Ще одна жителька зруйнованого будинку – Ольга Кореновська. 14 січня вона втратила чоловіка. Михайло Кореновський був заслуженим тренером з боксу.
Жінка згадує, того дня разом з родиною вони мали їхати до друзів, відзначати Старий Новий Рік.
"У мами моєї День народження 14-го січня. Ми її привітали та чекали тата. Пішли з дітьми гуляти, така погода була сонячна. Чоловік прийшов якраз зі змагань обідати. Я спокійно пішла, чекали його на вулиці. Сказав, що до нас доєднається та зателефонує. Тому я чекала на його дзвінок", – розповідає вона.
У момент удару вона була на бульварі, каже, територіально побачила, що влучання було у їхній будинок.
"Звичайно, я почала одразу телефонувати чоловіку на два його номери. Один був зайнятий, а інший – не відповідав, вже був відімкнений. Потім я стала сусідам телефонувати знизу. Вони теж були вимкнені. І потім я почула, як одна жінка сказала, що потрапили в 118-й", – каже вона.
Тіло чоловіка знайшли не одразу, розповідає жінка.
"Хлопець один мені кидав фотографії деяких чоловіків. Кажу, ні, це не він. Якийсь хрестик кидав, теж не його. Це 15-го січня. Коли він кинув мені фотографію синьої рукавички та ланцюжок з хрестом та Архангелом Михаїлом. Це срібна та золота печатка. Він кинув мені цю фото. Я запитую: "Він живий?". А він каже, що його везуть вже в морг", – згадує Ольга Кореновська.
Жителька Дніпра Анастасія Худякова буда у своїй квартирі у момент влучання. До цього у помешканні був і її син, та перед ударом пішов гуляти на вулицю.
"Востаннє вони гуляли в районі арки, а потім все. Я опинилася на підлозі з віконною рамою. Я не зрозуміла, що відбулося. Це секунда, мене якось відкинуло об стіну, трохи було подряпане лице. Я зрозуміла одне, що в мене дитина на вулиці залишилася", – згадує вона.
Каже, спробувала вийти з квартири та не могла відчинити двері.
"А в нас ще другі двері залізні в тамбурі. Ми теж почали їх вибивати. Я десь вже на 4-му поверсі зрозуміла, а я на 5-му живу, що я боса і багато скла на підлозі. Я повернулася та вдягнула капці, бо зрозуміла, що я не добіжу боса. Ні болю, я нічого не відчувала, я боялася щось побачити", – розповіла Анастасія.
Жінка розповідає, після цього одразу почала шукати сина.
"Коли я вийшла з під’їзду на двір, перше, що я побачила – це прірва, плити від будинку просто, купа диму. Я не думала, що настільки близько воно. Виходячи з під’їзду я побачила, що мій син з другом виходять з-під завалів. Він просто йде весь в пилюці цій", – каже жінка.
Що про рятувально-пошукову операцію кажуть надзвичайники
Олександр Лимар – один з надзвичайників, що працювали на місці атаки. Згадує, попри погані погодні умови, наступного дня після удару їм вдалось врятувати з-під завалів вагітну жінку.
“Те, що мені запам’яталося – це допомога небайдужих громадян, містян. Котрі розчищали та допомагали нашим підрозділам. Беручи в руки дорожні знаки, які там валялися, і ними розчищали та допомагали нам, аби могли встановити техніку поближче до місця влучання”, – розповів він.
Каже, до пошуково-рятувальної операції залучали пошукових собак, влаштовували хвилини тиші.
"Було чутно і крики людей, які були під завалами, і тих, які опинилися заблоковані в своїх квартирах поруч. Ми рятували їх автодрабинами. Знімали людей з балконів та вікон. Одночасно з цим розбирали завали обвалених конструкції. За час проведення рятувально-пошукової операції вивезли близько 9-ти тонн будівельних конструкцій, 9 тисяч тонн", – розповів він.
Загалом рятувальна операція тоді тривала близько 70 годин, було залучено 450 осіб.
"Чесно кажучи і дай Боже, щоб це ніколи не повторилося, але в моїй практиці такий досвід – вперше. І всю катастрофу ніхто не розумів, коли туди відправлявся. Тому що з такого роду подій, я маю увазі такою значною, рятувальники стискають не кожен день", – розповідає чоловік.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
