На Харківщині 9 січня під час виконання бойового завдання загинула захисниця з Кропивницького Валентина Макаренко. Їй було 23 роки. У 2015 році дівчина переїхала та проживала в Києві, навчалася в Київському національному університеті культури і мистецтв.
Про це Суспільному розповіла її рідна тітка Наталія Вельгун. Валентина Макаренко народилась у Кропивницькому та провела тут своє дитинство. З першого по восьмий класи навчалась у гімназії №9, була учасницею ансамблю "Глорія".
З початку повномасштабної війни займалась волонтерством. 6 вересня 2022 року на Харківщині загинув її 47-річний батько Віталій Філіпов з позивним "Патон". Після його смерті вона відкрила на честь нього благодійний фонд.
"Коли загинув тато, то у неї постійно була думка піти воювати на фронт і доробити його справу. У серпні 2023 року вона сказала мамі, що йде в ЗСУ. Ми думали, що передумає і це не остаточне рішення. Однак у вересні дізнались, що їй в ательє вже пошили форму і вона собі купила берці".
Валентина мала твердий та цілеспрямований характер, каже Наталія Вельгун. Нею неможливо було керувати чи впливати на її рішення. Тож рідні змирились з вибором йти воювати на фронт.
"Перед тим, як їхати на передову, вона на полігоні пройшла курси медичної підготовки. У неї була ціль на фронті – виносити поранених та рятувати їм життя. Потім сказали, що вона ще має вивчитись на кулеметницю. І вже звідти її відправили на Харківський напрямок, де загинув тато".
16 січня Валентина Макаренко мала одружитись
На Харківщині дівчина познайомилась зі своїм нареченим Сергієм. 16 січня цього року вони мали одружитись. Валентина Макаренко загинула під час виконання свого першого бойового завдання.
"Коли формували групу, яка мала вирушити на три доби на передові позиції на чергування, вона вирішила йти. Сергій на колінах просив її не робити цього, але вона не послухала його. На цьому завданні вони перебували разом. Так сталося, що Валя загинула, а він отримав поранення".
Наталія Вельгун говорить, востаннє бачилась з племінницею у вересні минулого року. Зі слів жінки, постійно переписувалась з нею телефоном. А ще доглядала її собаку.
"Коли російські війська окупували Бучу, то волонтери роздавали тварин, і вона взяла собі цуценя породи Хаскі. Після рішення йти на службу до ЗСУ постало питання, куди прилаштувати Карата. Вона попросила мене тимчасово забрати його до себе. Я постійно відправляла їй фото та відео з собакою. Востаннє надіслала повідомлення 6 січня, але воно вже було непрочитане".
Попрощаються з Валентиною Макаренко у Києві. Відспівають захисницю у Золотоверхому соборі. До храму рідні мають намір організувати "живий коридор". Поховають дівчину на Лісовому кладовищі поруч з могилою батька. На цвинтарі рідні планують увімкнути пісні, які вона співала. У загиблої залишились мама та брат.
