У Павлограді на Дніпропетровщині 10 років працює Музей російсько-української війни "У діда". Один із засновників — військовослужбовець Анатолій Токарєв. Чоловік воює з 2014-го року, він вирвався з полону РФ.
Про колекцію музею — в репортажі Суспільного.
Колекцію в музей, каже Анатолій Токарєв, збирав поступово — і сам з фронту, і привозили бійці.
"Ця машина — чотири заходи в Донецький аеропорт. Це моя машина, це вже як родич, їх вже не покинеш. Працювала на Пісках. Ось ця машина, Асапа-29, на ній було вивезено до тисячі поранених з Пісків. Це вже не машини, а пам’ятник", — показує він один з експонатів.
Музей створили в колишньому кафе
За підрахунками військового, в експозиції може бути понад 5 тисяч різних предметів: стрілецької зброї, вибухонебезпечних предметів, шевронів, прапорів.
Музей відкрили в приміщенні, де колись було кафе.
"Це було кафе моєї дружини. Їй набридло сидіти вдома і вона прикривала нас, коли ми міняли полонених. Вона добре стріляє і може добу пролежати, не рухаючись. Ось це робота снайпера. Вона приїхала назад, спробувала відновити роботу кафе, але потім сказала, що нічого не хоче. Каже: "Забирайте та зробіть музей". Обов’язкова умова, що діти сюди приходять безкоштовно", — говорить Анатолій.
Минулого року чоловік облаштував і куточок з речами російських військових, серед яких документи, листи та те, що вони вкрали у жителів України.
"Шеврон, вони вже з ним заходили так сказати на парад. Парадні шеврони. На Одесу. Хотіли там парад робити. І такого дуже багато, просто місця зараз немає", — каже він.
2014-го року військовий побував у російському полоні. Це сталося коли він воював у складі 25-ої бригади при виході з оточення під Шахтарськом. Йому вдалося звідти втекти.
"Я у 2014-му році потрапив в полон. Звідки я "зробив ноги", прострелені. От там було найдорожче, коли мене вночі виводили на розстріл, мені наснився онук та каже: "Діду, ти хитрий, ти вирвешся". Діти мене сім разів ховали. Їм сім разів за ці роки показували на мапі, де моя могила", — згадує боєць.
Навіщо треба музей
Анатолій Токарєв каже: розповідати про війну, зокрема в музеї, дуже важливо. Особливо — молодому поколінню.
"Музеї, кажуть, не потрібні зараз. Та потрібні! Сюди приходять діти. Заходять сюди веселі, танцюють, а виходять сумні. А знаєте чого? Тому що вони нарешті бачать... У нашому Павлограді в кожному класі є дитина загиблого або тих, хто воює. Мені не хочеться розповідати своїм дітям, що там відбувається. Але це потрібно, щоб не втратити дітвору", — вважає він.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
