Впродовж осені до кіберполіції Тернопільщини звернулися більше тисячі людей, у яких шахраї виманили гроші. Про це повідомив старший інспектор відділу протидії кіберзлочинам в області Роман Свірський. Загалом в Україні від початку повномасштабної війни в шахрайські схеми потрапляли 11% українців. Це результати опитування, які в жовтні цього року провели Нацбанк та Опендатабот під час просвітницького проєкту. Опитування пройшли майже 113 тисяч користувачів.
Психологиня Наталія Савелюк розповіла Суспільному про психологію обману та чому люди довіряють шахраям.
Згідно зі статистикою, яку оприлюднив Опендатабот, посилаючись на дані поліції, за 8 місяців 2023 року в Україні відкрили майже 60 тисяч кримінальних проваджень щодо шахрайства. Це більше, аніж за два попередні роки разом. На вашу думку, як психологині, з чим пов'язане зростання кіберзлочинів?
Із початком повномасштабної війни. Чим для нас став такий початок — це початок гострого стресу, який потім переріс у хронічний стрес. А стрес — це максимальне напруження організму. Перша стадія — це адаптація, стадія шоку, стадія пошуку, коли люди страждають у різних сенсах: фізично, психологічно, фінансово. Відповідно, коли є стрес, людина стає ослабленою, поки вона не перейде до стадії резильєнтності, людина готова довіряти. В основі шахрайських схем лежить зокрема довіра. Людина готова довіряти, бо вона шукає та апробовує різні шляхи виходу з цього стресу. Оскільки вона стає тимчасово ослабленою, а якщо стрес хронічний, то ця тимчасовість стає довготривалою, тоді легко потрапити на гачок шахрая. Це не залежить від віку чи соціального статусу, чи від рівня інтелекту. Потрібно розуміти, що всі ми зараз у стадії стресу. Зокрема частина людей психотравмовані, це ще складніший феномен, який робить людину ослабленою та довірливою. Людиною такою, яка шукає захисту, допомоги, підтримки, на жаль, не завжди в доброчесних людей, які маніпулюють і не надають підтримки.
Тобто люди, які через повномасштабне вторгнення втратили житло та переїхали в інше місто чи область, більш вразливі до шахрайського впливу?
Є різні соціально-демографічні групи, а війна додала до складу цих груп наших внутрішньо переміщених громадян. Якщо згадати відому піраміду потреб Маслоу, то базові фізіологічні потреби — це потреби безпеки. Ці потреби війна радикально порушила. Тому, на жаль, в Україні в умовах війни добавилась категорія тих людей, котрі позбавлені найнеобхіднішого: житла, роботи, фінансової стабільності. Хоча залишаються класичні групи, які також є потенційними спільнотами, які можуть потрапити на гачок шахраїв. Ці люди легконавіювані. Зокрема це діти, це люди похилого віку, люди із залежністю, з адиктивною та девіантною поведінкою, які шукають легкий заробіток з різних причин.
Згідно з даними дослідження Опендатабот, найчастіше шахраї обманювали молодь віком 18-24 років і людей у віці 65+. Чому ці вікові категорії найбільше піддаються обману?
ООН оголосила епідемію самотності та оголосила самотність, як найбільшу загрозу для психічного та психологічного благополуччя населення. І молодь, як доводять дослідження, потрапляє в найбільш ризиковану категорію. Що таке самотність? Ми соціальні істоти, відповідно молодь теж шукає підтримки та захисту. Молодість — це період, коли людина активно самовизначається, вибудовує індивідуальну траєкторію життя, шукає ідентичність, шукає сім’ю, роботу та тих людей, кому можна довіряти. Є втома в контексті війни, а є втома від пошуку заробітків у таких непростих умовах війни. І, здавалося б, від дитинства вже пройдений великий шлях, але віра в диво залишається. У цих непростих стресових умовах є потреба повірити в те, що може бути простий шлях до коштів, до виграшу чи бонусів, на цьому також відіграються шахраї. У контексті самотності також можна розглядати населення старшого віку – це люди, які також можуть бути самотніми. Вони переживають підвищений ризик самотності. Окрім психологічних факторів, це фізіологічні потреби. Відповідно мізерні пенсії, людям не вистачає на найнеобхідніше. Тому хочеться вірити в добро та диво. Люди такого віку схильні вірити в те, що їхнє життя може змінитися на краще.
Впродовж осені до кіберполіції Тернопільщини звернулися більше тисячі людей, у яких шахраї виманили гроші. Найпоширенішими шахрайськими схемами були фейкові інстаграм-магазини, гроші за лайки в соцмережах, дзвінки від псевдобанків та псевдоінвестиції. Здавалося б, про ці схеми поліцейські багато говорять і пояснюють про них, то чому все ж таки люди здатні вірити шахраям?
Візьмемо віковий фактор. Згідно зі світовим психологом Еріком Еріксоном, це перша стадія розвитку, яка називається "Довіра — недовіра". Перший рік людини як соціальної істоти проходить у вибудовуванні базової довіри до світу. З одного боку довіра — це позитивний полюс психічного розвитку, відповідно негативний — недовіра. Але з іншого боку довіра вибудовується тоді, коли дитина беззахисна, безпорадна та залежна від матері, батька та членів родини чи соціуму, в якому вона виховується. Тоді довіра базується на ірраціональних факторах, факторах безпеки, задоволення власних потреб і коли виникають ускладнені життєві ситуації, які пов’язані із різними життєвими або фінансовими кризами, то людина схильна повертатися до цієї базової стадії довіри. Тобто вона здатна довіритися людині, яка мудріша, яка начебто подає руку допомоги. Ці механізми психіки незмінні. Вони незмінні в тому, що соціальна істота в складних життєвих ситуаціях може довіритися людині, яка запропонувала легкі гроші або інші преференції. І оскільки довіра базується на ірраціональній складовій психіки, то тоді не спрацьовують аргументи, логіка чи аналіз. Спрацьовує ефект.
Один із механізмів, яким користуються шахраї — це сім базових емоцій за Полом Екманом. Серед цих емоцій є як позитивні, наприклад радість, так і негативні, зокрема страх. Якщо розібратися, то та сама обіцянка грошей спрацьовує на обіцянці того, що приносять людині радість, особливо якщо це та радість, заради якої не треба докладати зусиль. Пригадаємо навіть казки, які розказували нам рідні, це віра, яка закладена із дитинства, коли ми схильні вірити в те, що щось може статися раптово. Інші схеми базуються на страху та залякуванні, до прикладу, нічні дзвінки, де шахраї говорять, що когось із близьких людей забрали, чи ваша банківська картка заблокована. Це стосується однієї із базових емоцій страху. Коли ці емоції активізуються, вони запускають нашу праву півкулю, яка є ірраціональною. Коли домінує права півкуля, людина не здатна критично мислити і це ефект раптовості, яким користуються шахраї.
Найчастіше шахраї звертаються до людей у кризових станах, а також у певну пору доби, коли всі ми більш схильні до навіювання. У цьому контексті я можу поділитися своїм досвідом. Пізно ввечері до мене подзвонили і сказали, що у ваших сусідів трапилося лихо й потрібно терміново переказувати гроші на такий-то рахунок. Я звичайно не знаю, чи ці люди були проінформовані, але у наших сусідів справді була певна трагедія. На щастя в мене включилося раціональне мислення. Чому шахраї вибрали вечірню пору доби? Тому що це втома, коли критичне мислення вимикається, коли мозок втомлений і ми стаємо більш схильними до навіювання. Ця історія мала продовження впродовж тижня. Шахраї дзвонили також зранку, коли тільки прокинувся й домінують емоції, бо критичне мислення тільки запускається. Ці шахрайства здійснювались на впливі та маніпуляції. Їм було важливо, щоб я взяла слухавку. Я не могла заблокувати номер телефону, оскільки він був приватним. Тому просто тиждень вимикала звук, я знала в які години дзвонитимуть, і через тиждень дзвінки припинилися.
Чи можна попередити такі сценарії і пояснити своїм рідним, як діяти у таких ситуаціях?
Підібрати хвилину, коли людина буде в спокійному стані, й наперед проговорити з рідними, як діяти в таких ситуаціях. Наприклад: "Матусю, уяви, якщо вночі до тебе зателефонують, що ти будеш робити?". Нехай дасть відповідь. Можливо людина так і скаже: "Я буду спантеличена, я буду збентежена". Важливо тоді проговорити ці почуття і надати антисценарій протидії цим шахрайським маніпуляціям. "Матусю, татусю, ти не будеш називати номер картки, ти одразу зателефонуєш мені". Як один з основних засобів протидії я бачу проговорення цих ситуацій, навіть у деталях.
Також у нейролінгвістичному програмуванні важливою є технологія якорів. Наприклад, якщо обіцянка легких грошей, включати оцей якір асоціації. Взяти себе за руку: "Зупинися, вдихни-видихни, поміркуй, чи може так бути". Такі ритуали впливають на те, що у мозку спрацює антисценарій протидії шахраям.
Що стосується психології шахраїв, як би ви описали цей портрет? Хто найчастіше займаємось шахрайством? Які психологічні особливості цієї людини?
Складно вималювати типовий портрет шахрая, це можуть бути різні індивідуальні риси та різні обставини життя. Зазвичай стереотип такий, що якщо це шахрай, то це людина із неблагополучної сім’ї. Перша гіпотеза, що в сім’ї продемонстрували приклад легкого заробітку та модель обману. Відомі випадки, коли діти обманюють ще із дитячого садочку. Як виявляється, обманювати схильні діти з доволі високими показниками інтелекту. Тому шахраями можуть бути люди як і з неблагополучних сімей, так і з доволі благополучних родин, з високим інтелектом, але у них може бути авторитарний батьківський стиль виховання або стиль неприйняття. Відповідно, вони хочуть домогтися незалежності та автономності, шукають цих легких грошей і не завжди чесні шляхи.
Є три фактори: генетичний, фактор виховання і фактор самоактивності. Одні вчені є прихильниками того, що різні схильності закладені генами. З іншого боку є фактор самоактивності. Зокрема ризикованим є підлітковий вік, коли може розвинутися асоціальна поведінка, бо по суті шахрайство — це поведінка, яка відхиляється від загальноприйнятих норм. Підліток, шукаючи себе, має референтні групи, потрапляє під чийсь вплив.
На мою думку, шахраям також потрібна психологічна допомога, як і людині, яка стала жертвою маніпуляцій. Так само як і в булінгу, де допомога потрібна як і жертві, так і булеру. Тому виходячи з тих унікальних обставин життя, виховання, індивідуальних особливостей шахрая, вони теж потребують цієї психологічної допомоги, і моральної, і коригуючої.
