У села Лиманщини Донецької області, де немає світла, води та газу, не працюють магазини, місцевим жителям хліб щотижня привозять волонтери. У які села везуть та кому роздають — дізнавалось Суспільне Донбас.
Машину із хлібом завантажують у Краматорську. Розвозять буханці волонтери самостійно. Дмитро Артемов на Донеччину приїжджає з Харківської області, розповідає, хліб вони забирають щосереди.
"Жодна середа не було за цілий рік пропущена нами, бо люди чекають хліб за розкладом і його очікують. Спека, поламана машина — ми зараз приїхали сюди на зламаній автівці. Але ми доїхали. Зараз міняємо її та поїдемо далі", — розказує волонтер.
Хліб раз на тиждень у села Лиманщини
Хліб надають міжнародні організації. З однієї вантажівки чоловік перевантажує у свою автівку половину — це три тисячі хлібин і везе по селах Лиманщини.
"Саме я відповідаю за Лиман — це найвіддаленіші села, куди не доїжджає ніхто, окрім броньованих машин. Нас там знають, ми всіх знаємо, знаємо усі стежки, де можна проїхати більш-менш безпечно. Аби люди не збиралися великими купками, ми це робимо в один якийсь окремий час. Людей повідомляємо під самий момент, щоб не було провокацій чи ще чогось", — пояснює Дмитро Артемов.
Єнджей в Україну приїхав з Польщі на початку повномасштабного вторгнення, нині волонтерить на Донеччині разом з Дмитром.
"Стільки війн було, стільки нещастя людського у цілому світі. Якщо знову почнеться нова війна — це неможливо. Ми теж були під окупацією радянської влади. Найгірша система яка є. Тому треба, щоб Україна була вільна від усього цього", — ділиться поляк.
Зарічне та Торське: за 5 кілометрів від фронту живуть на "гуманітарку"
Мешканка села Зарічне Лиманської громади Людмила Гончароварозповідає: через відсутність світла, газу та води сама приготувати хліб вдома не може.
"Приїхали по хліб, щиро дякуємо, що за нас переживають, хліб привозять. Без хліба було б дуже важко в селі — роботи немає, зарплат теж", — бідкається місцева жителька.
По хліб приїхав і мешканець Торського Олександр Сальніков. Чоловік до сусіднього села відвозить понад сорок хлібин.
"Возимо хліб нашим людям, пенсіонерам. Дуже дякують люди за хороший хліб. Немає нічого — вода у криницях, а світла та газу в нас немає. У нас там передова — міни долітають, снаряди, якось так живемо", — описує життя поблизу фронту Олександр.
У Торському нині проживає 160 людей, у Зарічному — 550. Ці населені пункти розташовані за 5 кілометрів від лінії фронту, розповідає спеціалістка Зарічненського старостинського округу Валентина Токмакова.
"Ми давно співпрацюємо з цими волонтерами. Вони привозять нам хліб. Фактично наша територія знаходиться на лінії бойового зіткнення. У селі крамниця не працює, й тому люди радіють цій гуманітарній допомозі", — пояснює Токмакова.
Дробишеве: хліб для себе та сусідів
Далі волонтери вирушають у Дробишеве. Тут ситуація трохи краще, розповідає місцевий.
"Все є — газ, вода, електрика — живемо добре. Усе в нас вже зробили. Я пенсіонер, пенсію отримав, оце прийшов за гуманітаркою — хлібом — беремо те, що дають", — розповідає Володимир.
Аби не створювати натовп, хліб отримують жителі селища, які відповідають за свій район та розносять його односельцям, пояснює староста Дробишевського старостинського округу Валентина Тищенко.
"Кожен приходить, отримує, складаються відомості, люди розписуються", — розповідає староста.
Нині у Дробишевому проживає 837 людей.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram
