Переселенець із Рубіжного Олександр, неодноразово засуджений, був вивезений насильно з території України до Росії. Понад місяць він живе у міському центрі обліку бездомних осіб у Житомирі. Чоловік розповів Суспільному про перебування у російських в'язницях та про те, як повернувся на Батьківщину.
"В'язниця ФСБ. Ну і там почалося. Зустрічав нас там спецзагін. Нас по коридору загнали в камери і били через те, що ми — українці", — так пригадує своє перебування у Сімферопольському СІЗО неодноразово засуджений у минулому 47-річний Олександр, який понад місяць живе у міському центрі обліку бездомних осіб у Житомирі.
Олександр народився у місті Рубіжне Луганської області. Чоловік відбував покарання за статтею 307"Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів" Кримінального кодексу України. Вперше його засудили у 1998 році. Тоді Олександру було 22 роки.
"У 2017 році мене знову посадили. І я відбував покарання у Харківській колонії. Чотири з половиною роки я там пробув. Потім я захворів і мене повезли в Херсонську область у профільну лікарню лікуватися", — розповів Олександр.
Чоловік пригадав, що 24 лютого 2022 року він прокинувся від гучних голосів приятелів.
"Вранці прокинувся, а хлопці мені повідомили, що почалася війна. Наступного дня нам сказали, що нас будуть переводити у підвальне приміщення через бомбардування. Нас троє було в кімнаті. Ми всі з Донбасу і нам все це було знайоме. Ми сказали, що не підемо у підвал. Після того нам повідомили, що ми ще підпорядковані Україні. Але табір вже був оточений російськими солдатами. А потім прийшла місцева поліція і сказала, що будуть нас евакуйовувати в 90 колонію у місто Херсон", — поділився спогадами Олександр.
Чоловік розповів, що у виправній колонії у Херсоні працівники закладу одразу стали на бік ворога.
"Вони присікали тих, хто був за Україну. Тих, хто вигукував "Слава Україні!", садили в ізолятор. Нам казали не кіпішувати. Якщо буде бунт, то просто зайдуть, перестріляють і все", — розповів переселенець із Рубіжного.
Через пів року перебування у Херсонській колонії Олександра перевезли на лівий берег у Голопристанську виправну колонію, де утримують засуджених чоловіків, хворих на туберкульоз. Після трьох місяців перебування там — далі був Крим, Сімферопольське СІЗО. Чоловік розповів, що їх там 7 місяців били.
"Я навіть не можу передати словами, як було важко", — сказав він.
Після Сімферопольського СІЗО чоловік відбував покарання в колонії Краснодарського краю. Там у нього забрали всі речі.
"Роздягнули повністю, догола, — згадує Олександр. — Навіть білизну зняли. Забрали весь одяг, всі речі. Там були і адреси рідних, і телефони. Забрали навіть таблетки. Переодягнули у російську "зеківську" форму".
Олександр сказав, що били і знущалися постійно. Пропонували прийняти російське громадянство, але він відмовився. Чоловік розповів, що він був тяжкохворий і мав проблеми з таблетками. Згодом його знову перевезли до Криму і тільки там після Керченської колонії та Сімферопольського СІЗО в жовтні 2023 року його звільнили.
"Я купив собі телефон і подзвонив нашим правозахисникам, я знав їхній номер. Сказав, що хочу в Україну. Купили мені квиток до Ростова. В Ростові я пересів на автобус і поїхав до Бєлгорода. З Бєлгорода — на Суми. Перейшов сіру зону. Із Сум добрався вже до Києва, де нас зустріли волонтери", — сказав Олександр.
Голова правління Житомирської обласної громадської організації "Милосердя" Владислав Паламарчук розповів, що цей чоловік потрапив до них завдяки співпраці з Київською громадською організацією "Захист в'язнів України", яку очолює Олег Цвілий.
"Вони реалізують проєкт повернення засуджених, котрі були вивезені насильно з території України до Російської федерації. Є дві можливості повертатися на Батьківщину: через російсько-український кордон і через Грузію. Вони фінансують можливість відновити документи", — повідомив Владислав Паламарчук.
Владислав зазначив, що Олександр — позитивний і йде на контакт.
"У нього є проблеми зі здоров'ям. Поставили його на безоплатне лікування. Наша організація допомогла йому заключити декларацію з сімейним лікарем, зробити довідку ВПО, знайти роботу і він піде працювати", — розповів голова правління Житомирської обласної громадської організації "Милосердя".
"Хочу поїхати до матері на могилу. Тільки не вірю, що потраплю. Хочу поїхати і попросити у неї пробачення. Вона все розуміла. Любила мене дуже", — сказав Олександр.
На запитання, щоб він змінив у своєму житті, відповів, що ніколи б не спробував наркотики.
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:
