24 лютого минулого року львівський скульптор, а нині – мінометник дев’ятого стрілецького батальйону Антон Лубій перебував у своїй майстерні та завершував роботу над черговим гуцульським свічником-трійцею. Він якраз вирізав, коли йому зателефонував брат і повідомив, що російські війська розпочали повномасштабний наступ на Україну.
Про це Антон розповів в інтерв'ю Суспільному.
Зі скульптурної майстерні – на війну
Антон навчався у Львівському державному коледжі ужиткового мистецтва імені Івана Труша та у Львівській національній академії мистецтв. Працював у майстерні "Дідова борода" та викладав скульптуру при Центрі дитячої та юнацької творчості Залізничного району Львова.
Розповідає, що напередодні повномасштабного вторгнення Росії в Україну, до нього в майстерню завітали друзі з "Азову" та принесли пневматичні гвинтівки.
"В ніч з 23 на 24 лютого 2022 року я розглядав ту зброю та думав, що й мені потрібно таку купити", — каже він.
Вже за кілька місяців чоловік вправно володів кулеметом та мінометом.
Згадує, що коли дізнався про вторгнення Росії, приїхав додому та разом з дружиною облаштував в будинку укриття. А потім приєднався до місцевої тероборони: ходив на патрулювання, стояв на блокпостах. А також паралельно записався до львівського "Правого сектору" й опановував військову науку.
"Місяці три я там тренувався й очікував, що нас скерують у зону бойових дій. Не дочекався. То ж перейшов у дев’ятий стрілецький батальйон, в якому я й досі служу. Мені хлопці сказали: йдеш у військкомат, кажеш, що ти суперовий мінометник. А я до того міномета не бачив і не знав, що то таке", — говорить він.
Вчитися довелося прямо під час бойових дій.
Скульптор каже, що навіть присягу на вірність народові України він та його побратими давали під російськими обстрілами в одному з сіл Херсонщини.
"І буквально на четвертий день мого перебування там, я вже був на бойовому завданні", — мовить Антон.
Про те, що перебуває на війні, Антон Лубій повідомив рідним за кілька тижнів після того, як вже був там.
Перун та князь Святослав Хоробрий
Мінометник каже, що у війську потрібні люди різних спеціальностей. Так, він, окрім того, що брав участь у боях, також рив бліндажі та окопи.
"Тут потрібні люди, які вміють робити щось своїми руками: майстри, будівельники, столярі. І якщо хтось каже, що він не тої професії, тому не йде до ЗСУ, то я вважаю, що це – повна нісенітниця та відмазки. Людина тут може відкрити свій бойовий потенціал", — переконаний митець.
Проте у вільні хвилини Антон Лубій згадував і свою цивільну професію. Коли була можливість, то скористався й вирізьбив дві скульптури.
"Я собі зробив невеличку майстерню та вирізьбив ці скульптури. Одна – скульптура давньоруського бога війни Перуна. Вона велика, три з половиною метри. Я її зробив з трьох шматків дерева. І ще вирізьбив скульптуру князя Святослава Хороброго", — говорить боєць.
Велетенський Перун залишився охороняти свої володіння в одному з українських сіл. А ось князя Святослава Хороброго евакуювали до Львова, він очікує на митця у його майстерні. Адже, за словами Антона, він не встиг завершити роботу над цією скульптурою, оскільки їхній підрозділ перекинули на іншу ділянку фронту.
"Після Бахмуту ми мали невелику ротацію. Я встиг собі купити чотири штуки різців. І ці різці тепер вожу з собою разом з молотками та сокирами. Ніякого іншого спеціального інструменту у мене нема. Зараз ми переміщаємося на іншу точку і там не буде можливості працювати творчо", — каже мінометник.
Бої за Бахмут
20 березня цього року підрозділ, в якому служить львівський скульптор, зайшов у Бахмут і потрапив в оточення.
"Ми потрапили туди в найгарячішу фазу боїв за Бахмут. Хлопців з "Азову" пробивали нам дорогу, щоби ми змогли вийти. Ми були цілком в оточенні. Щодня там я думав, що сьогодні – загину. Такі ж думки мали й побратими. Кожен прожитий день в Бахмуті – золотий. Бої відбуваються з усіх сторін і у самому місці. На жаль, з мого взводу там загинуло троє побратимів", — розповідає він.
Різдво та різдвяна шопка
Найвідоміший художній твір Антона Лубія у Львові – різдвяна шопка, яку виставляють вже 9 років поспіль на площі Ринок біля Ратуші.
Згадує, що перед Різдвом запропонував організації, яка влаштовувала у місті ярмарки, провести біля ялинки майстер-клас з виготовлення шопок.
"Ми з дружиною тоді очікували дитину. За 13 днів до Різдва я зробив перші фігури – Марію, Йосипа, Ісуса та двох пастухів. Саме тому вони виготовлені у трохи примітивному народному стилі. Я робив їх швидко і мав завдання не зробити їх супер ідеально, а показати як це робиться й найпростішими засобами. Наступного року я додав трьох царів. А два роки тому – трьох ангеликів та добудував саму шопку", — згадує він.
Минуле Різдво боєць зустрічав на Херсонщині.
"Я навіть не зрозумів, що це Різдво. Якби не прийшли до нас зранку люди колядувати, то я й не згадав, що це — Різдво", — зізнається він.
7 січня цього року до українських військовослужбовців завітали місцеві мешканці: дідусь і бабуся. Разом поспівали "Нова радість стала" та "Добрий вечір тобі, пане господарю".
"Я зрадів, тому що зрозумів, що на Херсонщині теж святкують ці свята і що традиція там жива. Що там живуть українці", — каже Антон Лубій.
Що стосується львівської шопки, то скульптор не каже, чи додасть щось до неї, коли повернеться додому з перемогою.
"На війні важко говорити про майбутнє. Я не знаю що буде завтра", — каже Антон.
