Уже місяць в Білорусі люди регулярно виходять на мітинги й продовжують вимагати від Олександра Лукашенка визнати поразку на виборах. Тим часом білоруські силовики переслідують представників опозиції — шістьох членів президії Координаційної ради або затримали, або силоміць видворили з країни.
Антон Родненков та Іван Кравцов були затримані 7 вересня, коли намагалися знайти лідерку опозиції Марію Колеснікову, а потім білоруські спецслужби розгорнули щодо них цілу спецоперацію з видворення. Колеснікова ж залишилась у Білорусі, просто розірвавши свій паспорт. Нині вона перебуває в СІЗО у Мінську, ії підозрюють у спробі захоплення державної влади та закликах до примусової зміни конституційного ладу Республіки Білорусь.
Як білоруська опозиція бачить майбутнє своєї держави та яка позиція у Координаційної ради щодо російської агресії в Україні, у Кравцова і Родненкова розпитала журналістка Суспільного Аліна Бугаєва.
Про протести і затримання
Уже місяць у Білорусі тривають активні мітинги. Чи йде на спад активність людей?
Антон: Звісно, ні. У Білорусі ніколи не було таких тривалих акцій протесту. Наймасштабніші акції протесту були в Мінську після виборів 2010 року. Був розгін масової акції, він тривав 15 хвилин. І тому в білорусів було побоювання, що у них не вистачить сил на тривалий протест.
Ці побоювання є щодня, але вже минув місяць і ми не бачимо якихось передумов, що ці протести затухатимуть, тому що головна потреба білорусів не задоволена. Білоруси хочуть припинення насилля — ми бачимо, що держава знову здійснює насилля. Білоруси чекають на звільнення політв’язнів — ми бачимо, що держава тільки збільшує кількість політв’язнів. Білоруси хочуть нових чесних виборів. На ці кроки влада не йде — ба більше, робить усе, щоб ці процеси ускладнити, щоб діалог із суспільством ішов повільніше. Тому поки не буде вирішена проблема комунікації між суспільством та Олександром Лукашенком — не варто очікувати, що протест затухатиме.
Про видворення
Ви розповіли, як перетинали кордон. У вас спершу забрали всі документи, а потім вам навпаки повернули їх назад у машину. Як вони опинилися в машині? Чи зрозуміла вам тактика спецслужб?
Іван: Дуже просто, проводилася спецоперація. У ній брало участь близько 30 різних людей. Співробітники, які забрали документи, передали їх іншим людям, які документи ці віддали.
Антон: Вони мій паспорт забрали з тієї простої причини, що дивились, у тому числі, які в мене візи — щоб розуміти, в яку країну мене можна, в разі чого, видворити. Наприклад, у мене шенген є тільки естонський. А зараз у зв'язку з коронавірусом можна виїжджати і в’їжджати тільки в ту країну, де у тебе є національний шенген. Вони питали про Естонію, чи можу я потрапити туди. Тому що, очевидно, їм було би краще відправити нас у країни Європейського Союзу, щоб потім вкотре сказати: "подивіться, Захід знову намагається щось зробити".
Тобто паспорт їм потрібен був для цілком конкретних цілей, але, відповідно, повернули вони мені його в машині, в яку я сів. Усі наші три паспорти лежали там.
Читайте також: Видворення чи втеча. Що відомо про зникнення та появу в Україні білоруських опозиціонерів
Крім паспорта, в машині були ще якісь документи?
Антон: Так, там були підготовлені нам страховки, чомусь авіаквитки в Туреччину нам з Іваном і в Австрію, з Австрії в Мюнхен для Марії Колеснікової. Бюджетні кошти пішли на ось такий цікавий перформанс. Можливо, скоро в телесюжеті вони розкажуть, як ми збиралися поїхати на море відпочивати. Довідка на коронавірус там лежала, нам усім. Тобто вони підготувалися, зібрали, як хороше туристичне агентство, відразу весь пакет документів, помістили в бардачок автомобіля.
Про Координаційну раду та її фінансування
Марія Колеснікова в СІЗО, затримали також члена Координаційної ради Максима Знака та прессекретаря Колеснікової Іллю Салея. Намагались увірватися до Світлани Алексієвич. Хто залишився з опозиціонерів нині в Білорусі?
Іван: Координаційна рада — це дуже велика організація. Там 70 членів основного складу і понад 5 тисяч розширеного складу. Максим Знак і Марія Колеснікова, Світлана Алексієвич — вони є членами президії Координаційної ради, представляють зараз більшість. З членів президії Координаційної ради зараз на свободі — Світлана Алексієвич і Ольга Ковалькова, яка перебуває за межами Республіки Білорусь. І Павло Латушко.
Я хочу підкреслити, що опозиціонери — це не зовсім правильне слово, і воно у нас мало вживається. Тому що більшість людей 9 серпня проголосували за Світлану Тихановську і сказати, що ми там якась опозиція — це трохи дивно.
Як ви зараз комунікуєте з владою?
Антон: В основному через допити. Нас викликають, ми ходимо, розповідаємо. Тобто через затримання. Прямого діалогу поки що немає.
Іван: Я знаю, що на рівні основного складу опозиційної ради, а там десь людей 70, проводяться певні зустрічі.
Антон: Представники бізнесу радяться. До нас приходили представники середнього класу чиновників, зверталися з якимись пропозиціями.
Ми бачимо, що в цілому структура державного управління теж руйнується. Фактично, деякі міністерства зараз повністю паралізовані. Міністерство культури паралізоване, Міністерство спорту паралізоване. Державна структура для режиму теж втрачає легку керованість, там теж починаються свої процеси — десь розколу, десь розподілу.
Як фінансується Координаційна рада? Ми бачимо, що вам допомагають ІТ-рух, підприємці, діаспори.
Антон: З одного боку, дуже багато допомагає людей. Тому мати якісь бюджети нема потреби. Є ініціативи — "BY_help", "Скорая взаимопомощь". Є й інші ініціативи, які працюють по різних механізмах. Хтось пересилає біткойни, хтось напряму рублі, і це якось юридично оформлено. Десь не оформлено юридично.
Іван: Найближчим часом будуть ухвалені певні дії з реєстрації у вигляді якогось громадського об'єднання. Але те, що стосується штабу Віктора Бабарика та Координаційної ради — все це робиться зусиллями волонтерів.
Антон: Ми випускаємо щодня відео — ми за це платимо нуль. Ми робимо фотосети — ми платимо нуль. 15 хвилин треба, щоб знайти фотостудію, яка надасть приміщення. 15 хвилин, щоб знайти найкращого фотографа у країні, 15 хвилин, щоб знайти стиліста, 15 хвилин, щоб знайти візажиста, який приїде і все це зробить. Тобто люди готові підтримувати.
Коли була передвиборча компанія — є фонд, який офіційно зареєстрований, там є рахунок. Його максимальна сума 250 тисяч білоруських рублів — це приблизно 100 тисяч доларів. Світлана Тихановська тоді записала відеозвернення з проханням надсилати туди кошти. І на наступний день довелось записати нове відеозвернення і сказати, щоб не надсилали гроші, грошей надіслали вже більше і ми не можемо їх приймати. Тобто один день — і необхідна сума знайшлась. Зараз у суспільстві є така енергія.
Про Україну та агресію Росії
Яким є бачення щодо зовнішньої політики?
Іван: Координаційна рада — це не політичний орган, він займається тим, що відображає запит суспільства на зміни. Перш за все, це проведення нових виборів. Той кандидат, який переможе на нових демократичних та чесних виборах, і буде визначати зовнішню політику держави. В цьому сенсі у Координаційної ради немає жодних вимог стосовно зовнішньої політики.
Антон: Більше того, Координаційна рада не збирається на себе брати якусь владу. Тобто Координаційна рада повинна організувати процес діалогу в суспільстві. У неї немає жодної політичної програми, немає політичних цілей та політичних амбіцій.
Яка ваша думка стосовно окупації Криму?
Іван: Моя особиста думка, що де-факто Крим — російський, де-юре — український. Це нейтральна позиція. Але моя особиста думка відповідає цій позиції.
Колеснікова каже, як і ви, що це збігається з офіційною позицією Білорусі. Однак опозиція виступає проти офіційної позиції Білорусі.
Іван: Слово "опозиція" не зовсім коректне. Більшість білорусів проголосувало за Світлану Тихановську, тож нас більшість. По-друге, якщо в якихось моментах позиція більшості збігається з позицією білоруської влади — мені здається, що це нормально.
Усі вважають, що необхідно дотримуватися законодавства, що держава має бути правовою. Це теж збігається з позицію більшої частини міністерств, чиновників та відомств. Тож мені здається, що взагалі не аргумент, що якась позиція збігається.
Найбільша страшилка Лукашенка — про вторгнення Росії на територію Білорусі. Чи вірять у це люди?
Антон: Лукашенко постійно намагається нав'язати ідею, що хтось вторгнеться. Він Заходу ще до виборів казав, що захищає їх від Росії, вона збирається напасти. Після виборів він телефонував Путіну і казав, що Захід організовує революцію і він захищає Росію. Тобто він Заходу каже, що всіх захищає від Росії. А Росії — що захищає від Заходу. На це не ведуться зовнішні партнери. Білоруси на це не ведуться вже давно.
Зараз Лукашенко казав, що Польща хоче окупувати Гродненську область. Ніхто в це не вірить, це сприймають як черговий дуже дивний і не надто смішний жарт.
Про повернення
Ви зараз можете повернутися на територію Білорусі? Коли ви це збираєтесь зробити?
Антон: Юридично, ми допускаємо, що ми можемо.
Іван: Ми розуміємо, що це великий ризик. У нас є певний план, який ми хочемо реалізувати. І він у тому числі пов’язаний із нашим поверненням у Республіку Білорусь. Тому що ми відчуваємо, що там відбуваються основні події. І нам доволі важко усвідомлювати, що ми відірвані від них. Ми цей план зараз опрацьовуємо. Цей план, очевидно, пов’язаний із цими ризиками, із ризиком арешту, із затриманням. Ми все це розуміємо.
