14 листопада стали відомі позивні двох бойовиків, яких підозрюють у вбивстві дитячого письменника та поета Володимира Вакуленка під час окупації Ізюмщини у 2022 році. Це бойовики «ЛНР» з позивними «Лев» та «Удод»: перший віддав наказ стріляти, другий — вистрелив.
Суспільне Харків поспілкувалися з матір'ю та колишньою дружиною вбитого письменника щодо цього оголошення. Яку участь рідні брали в розслідуванні та що думають про підозрюваних у вбивстві — читайте у матеріалі.
"Чекаю божого суду над ними": ставлення матері Володимира Вакуленка до потенційних вбивць
Мати письменника Олена Ігнатенко каже, що хотіла б подивитися в очі вбивцям її сина.
"Вони вбивці, звісно, вбивці повинні бути покарані. Хочу на суд, хоча розумію, наскільки це неймовірно тяжко. Я б хотіла подивитися на них, на їхні посмішки, які вони мені демонстрували, коли я розшукувала сина", — розповіла Олена Ігнатенко.
Мати була першою, хто дізнався особи підозрюваних — вона допомагала в їхньому упізнанні по фото.
"Коли Володю із Віталіком перший раз забрали — 22 березня 2022 року, а потім увечері привезли, я ж була присутня та запам'ятала їхні обличчя. Саме їх двох. Коли Володю 24 березня вдруге забрали, я одразу пішла до них, це було недалеко від нас. Я прибігла, до мене вийшов один бойовик, дуже ввічливо зі мною розмовляв, посміхався. А коли я вдруге пішла, то до мене вийшов інший, і вже в дуже грубій формі прогнав звідти. Він мені дав змогу його запам'ятати", — розказала мати Вакуленка.
"Я чекаю ще й божого суду над ними, і він буде обов'язково. Для мене це дуже тяжко, коли приходять думки, що Володя пережив у ці останні хвилини свого життя. Я дуже хочу, щоб убивці пережили те, що пережив мій син, ні в чому не винний мирний житель", — каже Олена Ігнатенко.
Дивіться також: "Записи під вишнею" — історія викрадення письменника Вакуленка
"Було б добре, якби вони все життя провели з усвідомленням, що вщент зруйнували життя одразу кількох людей"
Ірина Новіцька, колишня дружина Володимира Вакуленка, хоче, аби люди, які осиротили 14-річного сина письменника Віталія, понесли визначене законом покарання.
"З точки зору моралі, було б добре, якби вони все своє життя провели з усвідомленням, що вщент зруйнували життя одразу кількох людей і в тисяч людей забрали друга. Я думаю, якщо вони не зовсім психологічно патологічні, то вже живуть із тягарем, бо знають, що у Володі лишилася дитина з інвалідністю, за якою я, в інвалідному візку, чи його батьки не зможуть нормально доглядати", — каже жінка.
Ідентифікація підозрюваних у вбивстві — це початок, каже Новіцька. Заспокоїтися вона зможе, коли слідство розшукає та вияснить усіх причетних до вбивства.
"Я впевнена, що вбивця, як і Володя, лише один з елементів у цій картині агресії, бо Володя, на жаль, не єдина жертва серед митців, і так само ця людина, яка випустила дві кулі з пістолета в беззбройну людину, вона також тільки елемент. Бо були люди, які здали, які заарештували та привезли, і всі вони усвідомлювали, що вони чинять проти правил. Якщо не логічно, то усвідомлювали інтуїтивно", — говорить колишня дружина письменника.
"Слідчі робили все, що могли"
Колишня дружина та мати Вакуленка кажуть, що слідчі підтримували з ними зв'язок: викликали на показання, розповідали подробиці справи.
"Були моменти, коли слідство не могло працювати оперативніше, моментами нам пощастило. Я знаю, що деякі тіла з Ізюмського поховання ще досі не ідентифіковані. Ускладнює ситуацію стан, у якому збереглися залишки, та й вбивці, вони ж не сидять на місці, а рухаються, можливо хтось з них вже дістав своє в бойових діях. Слідчі робили все, що могли, ми були на зв'язку", — розказала Ірина Новіцька.
"Коли я розшифровувала щоденник, Вакуленко ще вважався зниклим, була надія"
У щоденнику Володимира Вакуленка, що той вів під час перших днів повномасштбаного вторгнення, немає даних про те, хто його забирав і куди, каже заступниця директорки Харківського літмузею Тетяна Єгошина.
"Коли я розшифровувала щоденник, він ще вважався зниклим, бо ще не була завершена ДНК-експертиза, і була велика надія на те, що можливо він десь у них у полоні, хотілося вірити у це. Про арешт там немає нічого, хоча він його ховав між першим і другим арештом. Там у нього був день, здається, коли його перший раз відпустили, і тоді він його заховав. Там усе закінчується 21 березня, якраз до того, як його забрали перший раз", — розповідає Єгошина.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Facebook, Viber, Instagram, Telegram, Youtube
