Дуже важливим для деокупації правобережжя Херсонщини з військової точки зору експерти називають постачання техніки західними партнерами. Як відбувалось звільнення, що сталось протягом року і яка ситуація зараз на правому та лівому берегах Дніпра — у марафоні "Суспільне. Спротив" розповіли офіцер ЗСУ Ігор Шолтис, херсонська волонтерка Анна Власенко та речник делегації Міжнародного комітету Червоного Хреста в Україні Олександр Власенко.
Про звільнення правобережних населених пунктів Херсонщини
"На той час дуже важливим було постачання західними союзниками системи HIMARS, інших реактивних систем залпового вогню, які допомагали нам дистанційно знищувати логістичні шляхи армії РФ, внаслідок чого у них виникали суттєві проблеми із забезпеченням. Їм доводилося відходити під натиском Сил оборони. На той час теж дещо хибним було судження в українських ЗМІ, що військові РФ втікають. Насправді вони не тікали — кожен метр землі нам давався великою кров'ю. Ми втрачали побратимів, які брали участь у досить інтенсивних боях, доки не дійшли до самого правого берега", — говорить Ігор Шолтис.
Про найскладніші моменти операцій зі звільнення, яка почалася влітку
За словами Шолтиса, ця частина контрнаступу відбувалася поступово. Власне контрнаступ, каже Ігор Шолтис, активізувався на початку жовтня — наприкінці вересня 2022 року.
"Десь за два тижні, у другій половині жовтня, ми на напрямку Дудчан, у бік Бериславу зупинилися, ми вперлися в досить складну і міцну лінію оборони російських окупаційних військ і брали участь у позиційних боях. Вони тоді використовували всі види озброєння: авіацію, фосфор, будь-які види зброї, заборонені гуманітарним правом, знищували села під нуль. І власне тоді вся комплексна операція по деокупації з вище згаданим знищенням логістичних шляхів, адмінцентрів армії РФ, нам вдалося похитнути окупаційні війська і просунутися до самого Херсона. Багато людей посміхались зі сльозами на очах, а ми в цей день, поскидавши із себе шоломи, віддавали чин полеглим побратимам", — каже Шолтис.
Ігор Шолтис розповів, що перехід на лівий берег є надзвичайно складним, попри те, що правий знаходиться на височині. За його словами, українські військові виконують ефективно свої завдання на скільки вони можуть. Водночас, говорить, під час деокупації найбільше вразили настрої людей, які чекали на ЗСУ.
"Ми не знали про те, чи армія РФ залишила один з населених пунктів, ми йшли бойовим строєм у повній бойовій готовності. І в цей момент з одного з дворів вибігала бабуся зі смаколиками та обіймами, подякою за звільнення. Ці люди надзвичайно стійкі, вони пережили пекло російської окупації, переживають пекло обстрілів. Але їхня стійкість, їхня готовність попри смертельну небезпеку допомагати українській армії, це свідчить про незламність української нації", — каже Шолтис.
Яким було життя в окупації та звільнення
Як розповіла волонтерка Анна Філіпчук, їй було дуже страшно було жити під час окупації. Майже весь час з дітьми вони ночували у підвалі, тому що боялися, що прийдуть з перевірками до неї та чоловіка.
"Ми постійно жили під страхом. Коли ми виїжджали у місто, дітей також з собою не брали. Якщо була велика потреба, виїжджали туди й швидко назад. Все було тихо, щоб ніхто нічого не знав, бо ми допомагали стареньким, хто цього дійсно потребував. Цього не можна було робити відкрито, щоб хтось знав, щоб не знайшли інших волонтерів, які могли б нам допомагати.
"Доступ до інформації під час окупації був такий, що шукали в інтернеті, в соцмережах, завжди були на зв'язку з українськими новинами. Не дивилися телевізор, все тільки через телефон", — каже Анна.
Волонтерка розповіла, що у період деокупації в Херсоні не було світла, тож інформації ніякої не мали.
"Син мій старший, якому 18 років, гуляв із собаками. Прийшов до дому і каже, я бачив по дорозі бігла жінка з прапором в руках українським. Я кажу — це небезпечно. І через деякий час чоловік запустив генератор, включили телевізор через Інтернет і побачили, що дійсно херсонці уже на площі, що наші зайшли. Я просто впала перед телевізором на коліна і дуже плакала", — говорить Анна.
Яка наразі ситуація на тимчасово окупованому лівобережжі
"Якщо говорити про нашу діяльність, то ми наразі тільки присутні на західному березі Дніпра. В нас досі немає доступу до лівого берега, тому ми можемо тільки побіжно оцінювати ситуацію. Передбачаємо, що ситуація така сама, як з наслідками повені, як на правому березі, і проблеми ті самі. Наприклад, є проблема мін, які дрейфують. Якщо на правому березі Дніпра ми працюємо з управлінням ДСНС у Херсонській області, то ми їм передали з 1000 попереджувальних знаків для ділянок, які могли стати небезпечними", — каже речник делегації Міжнародного комітету Червоного Хреста в Україні Олександр Власенко.
Власенко каже, що представники Червоного Хреста постійно намагаються отримати доступ на лівобережжя. Є команди в Донецьку, Луганську, які ведуть діалог, щоб надавати допомогу на усій частині підконтрольній армії РФ. За його словами, поки діалог не дав ніяких результатів.
Читайте нас у Тelegram: Суспільне Херсон
Підписуйтесь на Суспільне Херсон у Viber
