Рік тому, на Донецькому напрямку, 33-річний військовослужбовець Артем Дементій із Запоріжжя прихистив собаку, якого назвав “Клик”. Хотів привезти чотирилапого донькам, але загинув. Після смерті Артема, його дружина Катерина вирішила відшукати тварину та забрати до себе.
Три місяці Катерина Дементій шукала собаку коханого, який загинув на фронті. Жінка розповідає, її чоловік — Артем добровільно вступив до лав ЗСУ з початку повномасштабної війни, виконував обов’язки зв'язківця у 72-ій бригаді імені “Чорних запорожців”:
"Він казав, що не зможе дивитися в очі своїм дітям, якщо він буде сидіти вдома. Якщо діти в нього запитають: “Тато, а де ти був у той час?”, він казав, що “Я не зможу знайти слова, щоб ними виправдатися”.
Пса Артем знайшов на Донецькому напрямку, де ніс службу. Хвостатого назвав “Клик”:
“Він їм опікувався, годував його, купав, піклувався про нього та знімав нам з донечками відео. Собака такий кумедний, що ми в нього закохалися вже по відео і дівчата дуже просили привезти його додому” .
Але чоловік не встиг. На фронті Артем отримав чисельні поранення під час артобстрілу, каже дружина. 9 травня військовий помер у лікарні:
"Ми знайшли його в лікарні. Ми ще побачили його живого, але на наступний день, на жаль, він помер. В нього була дуже велика крововтрата, йому близько 16 літрів крові за весь цей час перелили, але цього було недостатньо. Він був весь на апаратах, сам не дихав, кров не ганяв, і врешті решт, його організм просто здався і не впорався”.
Після втрати чоловіка, Катерина вирішила відшукати собаку коханого:
“Почала шукати в інтернеті, просто забивати в гуглі “евакуація тварин” і дивитися, які організації цим займалися. Врешті решт, натрапила на волонтерку, яка вивозила тварин в Кропивницький. У них була сторінка у фейсбуці. І побачила його фотографію” .
Жінка одразу звернулася до волонтерів, але виявилося, що собаку вже забрала інша родина:
“Вони погодилися його віддати, то був новий квест його забрати. Волонтерка знову їхала вивозити тварин з Донеччини, взяла його з собою, він проїхав через своє рідне село і ми з ним врешті решт зустрілися біля Дніпра".
Відтепер, подолав сотні кілометрів, собака поруч із двома доньками Артема, як того і хотів чоловік.
“Собака, як згадка про чуйність чоловіка, про його любов, доброту, відвагу. Він був з нашим татом останній рік, він провів з ним більше часу, ніж ми. Бо ми бачили його один раз у відпустці, а він був завжди поряд.”
Своєю господаркою Клик обрав старшу доньку подружжя — 7-річну Віку. Тепер діти та пес нерозлучні, каже Катерина.
Підписуйтеся на Суспільне Запоріжжя у Viber або в Telegram
