26-річний програміст Станіслав Штанько з Черкас почав допомагати військовим з перших днів повномасштабного вторгнення. Волонтерство вважає явищем, яке стало нормою теперішнього життя.
Близько 18 автівок і три багі вже пригнали на фронт, розповів Суспільному Станіслав Штанько.
“У кожного є знайомі, друзі, родичі, які пішли на війну, і їм потрібна там допомога. Спочатку все починалось так, що допомагав своїм, а потім свої стали рекомендувати і "своїх" стало більше. Так усе розрослось”.
Команда "5.45"
Станіслав мав двох друзів зі 118 ТРО. Один воював ще з 2014-го, — одразу пішов, а інший пішов до війська по мобілізації. Загалом, розповів Станіслав, багато його друзів пішли у лави ЗСУ.
“Коли ми бачилися, чи зідзвонювалися, від початку повномасштабної війни, допомога потрібна була усім. Дзвонили і казали: нашому підрозділу потрібна форма або екіпірування. Які в мене були кошти, я відразу купував, що було потрібно”.
Згодом Станіслав зрозумів, що самостійно вже не виходило повністю закривати запити, які зростали.
“Знав, що в мене є друзі, які можуть також допомагати. Я просто їх додав в чат в телеграмі, і ми комунікували, писав: в мене зараз збір, чи можете допомогти? — Вони допомагали”.
Згодом зібралась команда, яка займалася, в основному, купівлею та ремонтом автівок.
“У квітні 2023 року ми відвезли першу машину до "Айдару". З тодішнього складу підрозділу більшість хлопців загинули та були поранені. Щоб заглушити біль і скорботу, відволіктися, намагався ще більше зробити, щоб такого не повторилося”.
Так почалася волонтерська діяльність у команді "5.45", розповів Станіслав Штанько. Волонтери самі шукали машини, їх ремонтували, заправляли, завантажували гуманітаркою та відвозили до хлопців на передову.
"Загалом команда складається не тільки з людей в Україні. Волонтери в Польщі, наприклад, шукають машини та запчастини. Ксенія, медикиня, займається ліками, медичним обладнанням та спілкується зі стабпунктами. Є люди, які ремонтують автомобілі. Кілька людей на Заході України шукають машини і привозять до Черкас, щоб відремонтувати. Потім збираються охочі поїхати на Донбас чи Запорізький напрямок. Окремі люди опікуються гуманітаркою, якою завантажують машини".
Близько 18 автівок і три багі волонтери вже пригнали на фронт.
"У нас у команді 30 людей, але ми не проти, щоб ще підключалися люди. Краще нехай люди включаються в волонтерство, ніж забувають про війну. Усі наші волонтери мають основну роботу. З цієї діяльності доходу ми не маємо, навпаки, все віддаємо на допомогу".
Станіслав розповів, що волонтерська група має дуже багато запитів від військових, навіть чергу у два-три місяці.
Нещодавно волонтери зробили розіграш автівки. Серед тих, хто придбав і ще придбає квитки за 300 гривень розіграють автівку. Розіграш буде 25 листопада. Зібраними коштами планують закрити потреби, які зараз "висять", і ще взяти додаткових у вигляді дронів, прилади нічного бачення та автівок.
"Щоб наблизити перемогу, потрібно щось робити, не чекати, поки хтось інший зробить. Тільки разом ми сильні".
Історії військових не лякають, а мотивують
Однією зі своїх сильних сторін волонтер вважає спілкування з людьми. І саме цю свою сильну якість він активно використовує в волонтерстві.
"На війні втрачають близьких людей. Частини хлопців, яким ми возили машини, гуманітарку, уже немає. Цей досвід дуже міняє, сильно злить, а злість переганяється в мотивацію працювати далі і більше. Поки ми самі не взяли в руки зброю самі, будемо допомагати".
Коли Станіслав із друзями-волонтерами їздить до військових на передову, часто спілкується, розмовляє на різні теми. Слухає від хлопців правду про війну.
"Нічого такого, чого не знають інші люди, військові нам не розповідають. Ті, хто цікавляться, знають. Історії військових не лякають, а мотивують. З кожним разом я усе дужче розумію, що треба набагато більше допомагати хлопцям".
Війна показала і проявила багатьох людей в оточенні, додав Станіслав:
"Виїхало багато моїх знайомих. Дехто допомагає звідти, а дехто ні. То їхній вибір. Війна проявила людей, показала, хто може щось робити насправді, хто хоче робити щось, хто дійсно людина. Хтось розчарував. У всіх є такі люди, які розчарували. Засмучує, коли ти живеш волонтерством і не бачиш такого ж фідбеку від знайомих, друзів. Мовляв, це ж твій друг, він має так само думати, відчувати. Але це не так".
У хлопців, які зараз воюють, є такі самі історії. У них також є друзі, до яких вони звертаються за допомогою, а ті просто не відповідають, додав волонтер:
"Віра в перемогу має бути в кожного українця. Але щоб реально перемогти, потрібно щось робити, і щоб всі люди активно діяли".
Маєте новину про події з життя на Черкащині? Надсилайте сюди
Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України
Дивіться нас на YouTube: найцікавіші новини Черкащини та України
